Справа № 201/1143/23
Провадження № 1-кс/201/451/2023
іменем України
08.02.2023 р. м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 від 23.01.2023 р., якою було відмовлено у задоволенні клопотання про повідомлення ОСОБА_5 підозри у кримінальному провадженні № 12020045650000199, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, у якому просить суд скасувати постанову прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 від 23.01.2023 р., якою було відмовлено у задоволенні клопотання від 20.01.2023 р., про повідомлення ОСОБА_5 підозри у кримінальному провадженні № 12020045650000199, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, ОСОБА_3 посилається на те, що сектором дізнання відділення поліції № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020045650000199 від 22.08.2020 р. розпочатого за фактом вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Прокурорський нагляд у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 .
Скаржниця у скарзі зазначає, що 20.01.2023 р. вона подала прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 клопотання про винесення ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочину за ознаками ч.1 ст. 125 КК України.
За результатами розгляду даного клопотання, прокурор 23.01.2023 р. виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання про винесення підозри у кримінальному провадженні № 12020045650000199 від 22.08.2020, яку вона отримала 27.01.2023 р.
Скаржник зазначає, що вказане рішення прокурором мотивоване тим, що нею з огляду на положення пункту 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 р., в ході перегляду DVD-диску, ознак, які б свідчили про нанесення ОСОБА_5 саме умисного тілесного ушкодження не встановлено.
При цьому, в підкріплення зазначеної позиції, прокурор не навів жодних доказів та фактів, що могли б свідчити про неумисність вчинення злочину зі сторони ОСОБА_5 .
Скаржниця вважає постанову прокурора незаконною та необґрунтованою , так як підозра-це процесуальне рішення прокурора, слідчого ( за погодженням з прокурором) яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав та обов'язків відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до стандарту « достатніх підстав (доказів) для підозри» передбачено, що для винесення підозри достатньо наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням(демонструють причетність його до вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри».
Скаржниця у скарзі зазначає, що твердження прокурора про імовірну відсутність в діяннях ОСОБА_5 об'єктивної сторони інкримінованого йому злочину є необґрунтованими, безпідставними та недоречними, оскільки на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб'єктивна сторона, суб'єкт, об'єктивна сторона, об'єкт), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.
ОСОБА_3 у скарзі зазначає, що прокурор, виносячи оскаржувану постанову, проігноровано наявні в матеріалах досудового розслідування докази, в наслідок чого невірно встановлено склад вчиненого злочину, не враховано обстановку його вчинення, а також невірно зазначено його місце вчинення. Нанесені їй ОСОБА_5 тілесні ушкодження є умисними, та викликані бажанням останнього завдати їй болю, аби вона його не дратувала та припинила заважати йому продовжувати незаконні будівельні роботи. Із самого ранку, між нею та робітниками до складу, яких входив зокрема ОСОБА_5 сталася сварка з приводу зухвалого руйнування її майна та провадження незаконного будівництва сусідського сараю. Зокрема, поцікавишся законністю своїх дій, попри її зауваження, вказаними особами, було зруйновано паркан, що розташувався на даху її господарської споруди.
На її зауваження, стосовно нищення майна, вказані робітники послалися на вседозволеність зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пригрозила їй аби вона не лізла у їхні справи. Тобто, конфлікт виник ще задовго до її появи на даху власної споруди.
Викликавши поліцію на вказані дії, робітники стрімко поховалися, а поліція, що прибула на місце, лиш зафіксувала руйнацію її майна, наголосивши на тому, що вказані дії сусідів є свавіллям, при цьому порадивши їй звертатися з відповідним позовом до суду.
Після від'їзду поліції, вказані робітники продовжували проведення незаконних будівельних робіт сусідського сараю. Порушивши її приватну власність, вказані робітники продовжили незаконно зводити сарай, при цьому ігноруючи її вимоги покинути приватну територія, а також припинити вказані роботи.
Скаржниця у скарзі зазначає, що бажаючи на меті припинити вказане свавілля, вона полізла на дах, аби власноруч зі всім розібратися. В ході даної розмови, ОСОБА_5 розуміючи, що вона не дозволе подальший монтаж крівлі завдав їй удару, розраховуючи на те, що вона злякається та піде.
Відчуваючи перевагу чоловіка, переживаючи за своє життя, за те, що він взагалі може її зіштовхнути з даху, вона схопилася за решітку, аби мати хоч якусь перевагу та почала захищатися.
Не вирішивши даної ситуації будучи пригнічена даними подіями та відчуваючи сильний біль у грудях, вона спустилася до низу аби прийняти заспокійливе та зателефонувати чоловіку. Згодом, у зв'язку із отриманим ударом, вона звернулася до лікарні, а потім до місцевого відділку поліції з заявою про вчинення злочину.
Вказане свідчить про те, що вказані дії ОСОБА_5 є умисними, оскільки вона була для нього перепоною у завершенні монтажу крівлі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно із пунктом 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Скаржниця вважає, що матеріалами досудового розслідування № 12020045650000199 зібрано достатню сукупність доказів та фактів, що свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчиненого злочину, що в розумінні ст. 276 КПК України є достатнім для винесення підозри останньому.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала подану скаргу та просила задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 , у зв'язку із зайнятістю в слідчих процесуальних діях, звернулася до суду із заявою про проведення судового розгляду справи без її участі. Рішення ухвалити з врахуванням раніше висловленої думки, а саме: клопотання щодо повідомлення про підозру особам під час досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 303 КПК України оскарженню не підлягає. Підстав для скасування постанови немає.
Вислухавши сторони, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, а також дослідивши матеріали наданого кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги за наступних підстав.
Згідно зі статтею 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 КПК) та диспозитивність, зміст чого розкриває частина 1 статті 26 КПК (за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом) та частина 3 статті 26 КПК (за якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом).
Суд встановив, що 20.01.2023 р. ОСОБА_3 подала прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 клопотання про повідомленні ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочину за ознаками ч.1 ст. 125 КК України.
23.01.2023 р. за результатами розгляду прокурор виніс постанову, якою в задоволенні клопотання відмовив.
Дану постанову ОСОБА_3 отримала 27.01.2023 р.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ч.1 ст. 36 КПК України).
Крім того, відповідно до вимог п.11) ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений повідомляти про підозру.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як зазначалось вище, вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст.303 КПК України. Отже, така скарга не передбачена ст. 303 КПК.
За результатами розгляду клопотання прокурор, який здійснює процесуальне керівництво кримінальним провадженням, 23.01.2023 р. виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання.
Постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, в ній наведені доводи, аргументи та мотиви прийнятого рішення, у якому зазначено, що в ході розгляду вказаного клопотання та вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що органом дізнання зібрано достатньо доказів та встановлено обставини, які свідчать про відсутність в діях ОСОБА_5 ознак кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисного спричинення ОСОБА_3 тілесного ушкодження. Зокрема, про це свідчать показання свідків, які містяться в матеріалах кримінального провадження та огляд DVD-диску ОСОБА_3 та чоловіка, який знаходиться на даху будинку виконуючи будівельні роботи.
В ході перегляду даного диску даного DVD-диску, ознак, які б свідчили про нанесення ОСОБА_5 саме умисного тілесного ушкодження не вбачається, а без дотримання вимог ст.276 КПК, вчинення процесуальної дії та прийняття такого рішення, як повідомлення ОСОБА_5 підозри - не можливе.
Враховуючи повноваження слідчого судді, визначені у п.18) ч.1 ст. 3 та норми ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає до задоволення, оскільки є безпідставною, тобто такою, що не ґрунтується на нормах закону.
Таким чином, за результатами розгляду справи, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.18) ч.1 ст. 3, ст.ст.2,7,28,110,220,303-307,369-372, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 від 23.01.2023 р., якою було відмовлено у задоволенні клопотання про повідомлення ОСОБА_5 підозри у кримінальному провадженні № 12020045650000199, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає
Повний текст ухвали оголошено 13.02.2023 р. о 14 год.30 хв.
Слідчий суддя
Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_1