Справа № 629/3390/21
(2/199/228/23)
Іменем України
05.01.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як Органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як Орган опіки та піклування, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та, ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що з 2010 року ОСОБА_1 спільно проживала із ОСОБА_2 , виховуючи двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батьки дітей в шлюбі не перебували, вели асоціальний спосіб життя. ОСОБА_1 мала статус одинокої матері, але згодом за заявою батька та матері було проведено процедуру визнання батьківства в органах РАЦС.
Наприкінці квітня 2016 року ОСОБА_1 залишила малолітніх дітей на батька ОСОБА_2 , поїхавши до свого співмешканця ОСОБА_5 до Молдови, м.Кишинів.
У цей час діти залишилися проживати разом із батьком, відвідували Лозівський ДНЗ (ясла-садок) №4 «Золотий ключик» із цілодобовим перебуванням. Відповідно до характеристики, наданої дитячим закладом, з'ясовано, що мати дітей мешкає за межами України, батько схильний до вживання алкогольних напоїв, інколи приходить до дитячого садка у нетверезому стані. Діти не забезпечені одягом відповідно віку та сезону. Останній час діти фактично мешкають у дитячому садку, на вихідні дні їх ніхто не забирає. Ні батьки, ані родичі долею дітей не цікавляться. Батьки на зв'язок не виходили.
Спеціалісти Служби запропонували бабусі по лінії матері - ОСОБА_6 тимчасово влаштувати малолітніх дітей в її родину, але остання відмовилася мотивуючи тим, що вже має під опікою четверо старших дітей своєї доньки.
14 жовтня 2016 року складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Відповідно до клопотання Служби у справах дітей малолітні діти були влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації м. Харків.
21 жовтня 2016 року Служба у справах дітей звернулася до Лозівського відділу поліції ГУНП в Харківській області з метою вжиття заходів щодо розшуку батьків дітей.
15.11.2016 року до Служби у справах дітей Лозівської міської ради звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання їй дозволу забрати дітей з КЗ "Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" на постійне місце проживання разом із нею у Республіці Молдова. Батько проти виїзду дітей за кордон не заперечував. Таким чином, мати забрала дітей і начебто виїхала разом із ними за кордон.
Невдовзі, до Служби у справах дітей надійшов лист начальника Служби у справах дітей Новомиколаївської РДА від 05.08.2019 року про те, що на їх територію напочатку весни приїхали два чоловіки із двома малолітніми дітьми віком 6 та 9 років. Матері дітей з ними не було. Також з'ясовано, що ОСОБА_1 не повернулася з дітьми за кордон, а проживала однією сім'єю з новим співмешканцем у Новомиколаївському районі Запорізької області. Потім вона поїхала до Молдови, а малолітніх дітей залишила проживати зі сторонньою особою. Ні навчальний, ні дошкільний заклади діти не відвідували. Під час чергового візиту встановлено, що батько ОСОБА_2 також покинув своїх дітей та місцеперебування його невідоме.
06.08.2019 року до Служби у справах дітей Лозівської міської ради звернулася ОСОБА_6 , яка повідомила, що напередодні невідомий чоловік привіз до неї її онуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.08.2019 року спеціалісти Служби разом із представниками причетних структур відвідали родину бабусі ОСОБА_6 та підтверджено факт проживання малолітніх дітей у її родині. Зі слів бабусі, дітей до неї привезли занедбаних, із явними ознаками недогляду. З того часу малолітні діти мешкають у її родині, ні мати, ні батько дітей жодним зручним способом із дітьми не спілкуються, матеріальної допомоги не надають, не утримують та не відвідують.
Відповідно до наказів Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 30.08.2019 малолітні діти були взяті на облік Служби як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. Наведені вище факти свідчать, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків по вихованню та розвитку дітей.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягувати щомісяця із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей, на їх особистий рахунок у розмірі 1197,50 гривень щомісяця, до повноліття дітей. Також передати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчому комітету Лозівської міської ради Харківської області для подальшого влаштування.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Янєва Л.А. надала до суду відзив на позов у якому зазначила, що відповідачка ОСОБА_1 виїхала із України на територію Молдови, де уклала шлюб із ОСОБА_5 , із яким проживає на теперішній час за кордоном.
У цей час діти залишилися проживати разом з батьком, відвідували Лозівський ДНЗ (ясла-садок) №4 «Золотий ключик» з цілодобовим перебуванням. У батька дітей ОСОБА_2 залишилась банківська катка на яку надходила державна соціальна допомога на утримання дітей.
15.11.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Лозівської міської ради із заявою про надання їй дозволу забрати дітей з КЗ "Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" для проживання разом із нею у Республіці Молдова.
Із 25.11.2016 року по 18.06.2017 року діти проживали разом із матір'ю у Республіці Молдова, оскільки батько дітей ОСОБА_2 надав дозвіл на виїзд дітей за кордон лише на півроку, але пообіцяв, що коли обумовлений термін закінчиться надасть новий дозвіл.
Через півроку ОСОБА_1 разом із дітьми повернулася до України для отримання від батька дітей нового дозволу на виїзд дітей до Молдови, однак ОСОБА_2 відмовився та виявив бажання аби діти продовжили проживати разом із ним. У зв'язку із цим ОСОБА_1 була вимушена повернутися проживати до Молдови, оскільки у цій країни нею була створена нова сім'я.
Діти залишились проживати разом із батьком ОСОБА_2 та його приятелем ОСОБА_7 , а ОСОБА_1 регулярно перераховувала ОСОБА_2 кошти на утримання дітей.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 востаннє приїздила до України відвідати дітей та мала намір забрати синів до Молдови, однак отримала від ОСОБА_2 категоричну відмову.
У 2019 році відповідачці зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що батько дітей ОСОБА_2 пиячить та не дбає про синів, гроші, які відповідачка надсилає на утримання дітей, ОСОБА_2 витрачає виключно на свої потреби. Тому, ОСОБА_7 був вимушений відвести дітей до бабусі ОСОБА_6 ..
ОСОБА_1 ніколи не припиняла дбати про дітей, на постійній основі вона перераховувала кошти на їх утримання, що підтверджується виписками по банківській картці. Окрім грошових коштів, відповідачка регулярно надсилала поштою одяг, іграшки та ласощі для дітей.
Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 10.08.2021 року №83 дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 влаштовано на виховання та тимчасове проживання до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_8 , як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідачка за допомогою месенджерів підтримує зв'язок із патронатним вихователем ОСОБА_8 , цікавиться життям та успіхами дітей. Згодом відповідачці стали відомі номери телефонів синів та вона отримала змогу особисто спілкуватися із ними.
ОСОБА_1 зазначила, що ніколи не втрачала інтересу до дітей, однак через життєві обставини вона не має змоги повернутися до України, оскільки має постійну роботу та житло за кордоном.
Із 2019 року ОСОБА_1 на праві спільної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаній квартирі вона проживає разом із чоловіком, оскільки вони на теперішній час, працюють у Республіці ОСОБА_9 .
Вказане житло відповідає усім житлово-побутовим нормам. Квартира обладнана новими меблями та побутовою технікою. Відповідачка бажає, щоб діти проживали разом із нею та її чоловіком, на що він надав згоду, однак через відсутність дозволу від батька дітей вона не має можливості забрати дітей для спільного проживання.
Посилаючись на вказані обставини, відповідачка просила відмовити у задоволенні позову в частині позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з'явилася, головний спеціаліст служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Лобенко Т.Г. надала до суду заяву, у якій просила задовольнити позовні вимоги у частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також зазначила, що останнім часом мати ОСОБА_1 виявляє зацікавленість життям дітей та має намір займатися їх вихованням, тому у частині позбавленні її дітей батьківських прав не наполягає.
Справу просила розглянути за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Янєва Л.А. у судове засідання не з'явилися, надали до суду письмові пояснення, де просили відмовити у задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з'явилася, завідувач сектору служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області надала до суду заяву, у якій просила провести розгляд справи за її відсутності та підтримала позовні вимоги лише у частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також зазначила, що вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей, у зв'язку з позитивними змінами у ставленні матері до питань утримання та виховання дітей.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, повторно виданого 23.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лозівському району Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №18, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.8).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження, повторно виданим 23.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лозівському району Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №05 (а.с.9).
У квітні 2016 року ОСОБА_1 залишила малолітніх дітей на батька ОСОБА_2 , поїхавши до Республіки Молдова.
01.07.2016 року ОСОБА_11 уклала шлюб із ОСОБА_5 , внаслідок укладення шлюбу прізвище « ОСОБА_12 » змінено на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 01.07.2016 року Відділом ЗАЦС Ришкань, муніципалітету Кишинів, актовий запис №407 (а.с.222,223).
Малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідували Лозівський ДНЗ (ясла-садок) №4 «Золотий ключик» із цілодобовим перебуванням.
Відповідно до характеристики, наданої дитячим закладом, з'ясовано, що мати дітей мешкає за межами України, батько схильний до вживання алкогольних напоїв, інколи приходить до дитячого садка у нетверезому стані. Діти не забезпечені одягом відповідно віку та сезону. Останній час діти фактично мешкають у дитячому садку, на вихідні їх ніхто не забирає. Ні батьки, ані родичі долею дітей не цікавляться. Батьки на зв'язок не виходили (а.с.16).
Відповідно до Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 14.10.2016 року та клопотання Служби у справах дітей малолітні діти були влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації м. Харків (а.с. 18,19).
21.10.2016 року Служба у справах дітей звернулася до Лозівського відділу поліції ГУНП в Харківській області з метою вжиття заходів щодо розшуку батьків дітей (а.с.20).
15.11.2016 року до Служби у справах дітей Лозівської міської ради звернулася мати дітей ОСОБА_1 із заявою про надання їй дозволу забрати дітей із КЗ "Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" на постійне місце проживання разом із нею у Республіці Молдова, де додатково зазначила, що батько дітей ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, але надав нотаріально засвідчену заяву від 14.11.2016 року (а.с. 21).
Із 25.11.2016 року по 18.06.2017 року діти проживали разом із матір'ю у Республіці Молдова, що підтверджується копіями паспортів громадян України для виїзду за кордон дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 151-151а, 151б-151в).
Відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що батько дітей ОСОБА_2 надав дозвіл на виїзд дітей за кордон лише на півроку, після чого вона разом із дітьми повернулася до України для отримання від батька дітей нового дозволу на виїзд дітей за кордон, однак ОСОБА_2 відмовився та виявив бажання, щоб діти продовжили проживати разом із ним. У зв'язку з цим ОСОБА_1 була вимушена повернутися проживати до Молдови, оскільки у цій країни нею була створена нова сім'я.
До Служби у справах дітей надійшов лист начальника служби у справах дітей Новомиколаївської РДА від 05.08.2019 року про те, що на їх територію напочатку весни приїхали два чоловіки із двома малолітніми дітьми віком 6 та 9 років. Матері дітей з ними не було. Ні навчальний, ані дошкільний заклади діти не відвідували. Під час чергового візиту з'ясовано, що батько ОСОБА_2 покинув своїх дітей та місцеперебування його невідоме (а.с.23).
06.08.2019 року до Служби у справах дітей Лозівської міської ради звернулася ОСОБА_6 , яка повідомила, що напередодні невідомий чоловік привіз до неї її онуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24).
15.08.2019 року спеціалісти Служби разом із представниками причетних структур відвідали родину бабусі ОСОБА_6 та підтвердили факт проживання малолітніх дітей у її родині. Зі слів ОСОБА_6 дітей до неї привезли занедбаних, із явними ознаками недогляду. З того часу малолітні діти мешкають у її родині. Ні мати, ані батько дітей жодним зручним способом з дітьми не спілкуються, матеріальної допомоги не надають, не утримують та не відвідують (а.с.26).
Відповідно до наказів Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 30.08.2019 року №118-СЖО та №119-СЖО малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були взяті на облік служби як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.39-40).
Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 10.08.2021 року №83 дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 влаштовано на виховання та тимчасове проживання до сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_8 , як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 26.10.2021 року №1051, Орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67,68-69).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, N 31111/04, § 58, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із письмовими поясненнями та долученими письмовими доказами відповідачки ОСОБА_1 , суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування у частині доцільності позбавлення її батьківських, оскільки висновок у цій частині є недостатньо ґрунтовним, не враховано ту обставину, що неможливість активної участі матері в житті дітей спричинена об'єктивними причинами (проживанням матері в іншій країні та неможливість забрати дітей проживати разом із нею через ненадання батьком дітей нотаріальної згоди).
Крім того, позиція відповідачки, а саме її намагання зберегти зв'язок із дітьми, надання матеріальної допомоги, наявність бажання та можливостей забрати дітей для спільного проживання, свідчать про те, що вона не є особою, яка умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей і щодо якої є нагальна необхідність позбавлення батьківських прав.
У вказаному висновку не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дітей.
Суд вважає, що позбавлення батьківських прав із підстав ухилення батьків від виконання своїх обов'язків може мати місце лише тоді, коли таке ухилення має явний характер, тобто коли батьки не спілкуються та не виявляють прагнення до спілкування з дитиною, взагалі не піклуються та не намагаються піклуватися про матеріальний добробут і розвиток дитини.
Враховуючи наявні докази, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_1 у міру своїх об'єктивних можливостей намагається забезпечити добробут дітей та виявляє інтерес до участі у вихованні дітей, має намір забрати дітей для спільного проживання, а причиною тимчасового влаштування дітей до сім'ї патронатного вихователя є проживання матері в іншій державі та відсутність нотаріальної згоди від батька дітей, що підтверджується матеріалами справи.
Зазначені фактори в сукупності, на думку суду, можна розцінювати як такі, що доводять відсутність факту ухилення відповідачки від виховання дітей, а також доводять відсутність факту свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідачка прагне до спілкування з дітьми та намагається зберегти родинні зв'язки з ними.
Суд вважає, що в даному випадку позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав є невиправданим, настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, який не відповідає інтересам дітей. У цьому випадку держава, як про це висловився Європейський суд у справах людини у рішенні "Савіни проти України", має допомогти родині у складній ситуації, без застосування радикальних заходів. Вихованням дітей відповідачка хоч і не в повній мірі, проте займається, виходячи зі своїх можливостей та значного територіального віддалення, виявляє інтерес до дітей, а наявні в матеріалах цивільної справи докази не можуть бути достатніми для обґрунтованості висновку про свідоме та умисне її ухилення від виховання дітей.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, заявлених до відповідачки ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, батько малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відповідач ОСОБА_2 , не займається вихованням, утриманням та матеріальним забезпеченням дітей.
Як вже було зазначено судом, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до Положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принципово визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Ті ж самі принципи закріплені вищезазначеною Декларацією прав дитини, відповідно п. 6 та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання дітей та їхнього матеріального забезпечення.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач - батько дитей, свідомо ухиляється від виконання таких обов'язків, оскільки жодних об'єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов'язків не існує; самоусунувся від виховання та утримання дітей, не виявляє стосовно дітей батьківської турботи; не спілкується та не виявляє прагнення до спілкування з дітьми, взагалі не піклується та не намагається піклуватися про матеріальний добробут і розвиток дітей. Наведене вказує на неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків та нехтування своїми батьківськими обов'язками, у розумінні встановлених законодавчих положень. Доказів протилежного відповідачем до суду подано не було.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та враховуючи інтереси дітей, суд вважає позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей у розмірі 1197,50 грн., із урахуванням індексації на особисті рахунки дітей, щомісячно, - суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч. 2 ст. 179 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Отже, з урахуванням часткового задоволення позову лише у частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також того, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку про стягнення щомісяця із ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на корить законного представника дітей, у розмірі 1/3 частини від заробітку, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову - 24.06.2021 року.
Згідно з пунктом 14 частини другої статті 3Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Таким чином, згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим із відповідача ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2684 гривень 00 копійок.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 164-166, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 13, 19, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавити батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати щомісяця із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на корить законного представника дітей, у розмірі 1/3 частини від заробітку, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову - 24.06.2021 року.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору на користь держави.
В іншій частині позову, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя