Провадження № 11-кп/821/234/23 Справа № 707/2125/22 Категорія: ст.331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисниківОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси виділені матеріали кримінального провадження №12022250310001448 від 18.07.2022 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2023 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 квітня 2023 року, включно ,-
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження №12022250310001448 від 18.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.129 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.
У судовому засіданні 03 лютого 2023 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області продовжено відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 квітня 2023 року, включно.
Продовжуючи даний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , місцевий суд виходив з того, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, які є тяжкими злочинами, та ч.1 ст.129 КК України, який є нетяжким злочином, відповідно до вимог ст.12 КК України. Так, про можливість обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинені кримінальні правопорушення. Крім того, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, після відбуття покарання та звільнення з місць позбавлення знову обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. З чого слідує, що обставини з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суттєво не змінились, а вищевказані ризики не зменшилися, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченому.
При цьому місцевим судом зазначено, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 неповнолітньої дитини, знаходження матері дитини на лікуванні або проведення їй операцій не є достатніми підставами для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ці обставини самі по собі не означають відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки ОСОБА_7 , а вказані обставини свідчать про наявність певних соціальних зв'язків у ОСОБА_7 , проте одна лише наявність таких зв'язків не свідчить про можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу з урахуванням встановлених судом ризиків, тяжкості та наслідків правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 .
Одночасно суд прийшов висновку про те, що в даному випадку ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, то суд вважає за доцільне не визначати обвинуваченому розмір застави.
Продовжуючи даний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 , місцевий суд виходив з того, що ухвалою від 17.10.2022 стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави. 21.10.2022 ОСОБА_11 згідно з квитанцією № 0.0.2715606411.1 була внесена застава за вказану особу в розмірі 52000 грн., внаслідок чого ОСОБА_10 було звільнено з-під варти і на нього було покладено відповідні обов'язки. Разом з тим, обвинувачений з часу внесення застави не з'являвся в судові засідання без повідомлення будь-яких причин та порушив три обов'язки, які були покладені на нього судом в разі внесення застави, у зв'язку з чим ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18.11.2022 ОСОБА_10 було змінено запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 16 січня 2023 року, включно.
При цьому місцевим судом враховано, що згідно обвинувального акту ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, які є тяжкими злочинами відповідно до вимог ст.12 КК України. Так, про можливість обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинені кримінальні правопорушення. Також, ОСОБА_10 раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Тоді як наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 малолітньої дитини та його захворювання на гепатит В не є достатніми підставами для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ці обставини самі по собі не означають відсутності вищевказаних ризиків щодо поведінки ОСОБА_10 , а вказані обставини свідчать про наявність певних соціальних зв'язків у ОСОБА_10 та про певні захворювання, проте одна лише наявність таких зв'язків чи захворювань не свідчить про можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, суду не було надано доказів того, що захворювання на гепатит В не дозволяє особі перебувати під вартою та отримувати належне лікування.
З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про те, що існують суттєві та реальні ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 , що унеможливлює обрання йому іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, в даному випадку суд вважав за необхідне не визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_10 , оскільки цей запобіжний захід був ним неодноразово порушений та виявився недієвим.
Стосовно строку запобіжного заходу судом зазначено, що його необхідно визначити тривалістю у 60 днів, оскільки судове провадження не завершено, суду належить провести допит декількох свідків та з'ясувати чи немає у учасників справи додаткових клопотань, а посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 на те, що цей обвинувачений можливо не може перебувати під вартою в силу стану свого здоров'я, не підтверджуються доказами.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з тримання під вартою.
Вважає, що наявність зазначених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, не доведена.
Вказує, що його дружина є інвалідом, без кінцівки ноги та не може пересуватися самостійно, та має малолітню дитину, а тому його присутність є обов'язкова. Крім того, у нього є батько похилого віку 1943 року народження, який також потребує його підтримки. Також в період його перебування в СІЗО він захворів на туберкульоз.
Зазначає, що потерпіла ОСОБА_12 є його двоюрідною сестрою з якою у нього неприязні стосунки та яка дала неправдиві свідчення.
Обвинувачений ОСОБА_10 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, змінивши на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі посилається на те, що він хворий на гепатит і не може знаходитися під вартою, тому що потребує лікування.
Вважає, що прокурором не було доведено, що більш м'який запобіжний захід до нього неможливо застосувати.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які просили апеляційні скарги задовольнити з наведених в них підстав, прокурора ОСОБА_6 про залишення апеляційної скарги без задоволення, вивчивши виділені матеріали кримінального провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , в порядку ст.331 КПК України, було врахував норми КПК України та в повній мірі обґрунтовано своє рішення щодо необхідності продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження. При продовженні обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_10 зазначеного запобіжного заходу місцевим судом також враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Із виділених матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_13 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, два з яких, ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, відповідно до вимог ст.12 КК України, є тяжкими злочинами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тоді як за ч.2 ст.289 КК України, ще й з конфіскацією майна або без такої і перебуваючи на волі під тягарем кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, обвинувачений не зв'язаний ніякими соціальними зв'язками, не працює, раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, після відбуття покарання та звільнення з місць позбавлення знову обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, злочин за ч.4 ст.185 КК України вчинений в умовах воєнного стану, зазначене вище свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тоді як ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, які відповідно до вимог ст.12 КК України, є тяжкими злочинами. За злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, який скоєно в умовах воєнного стану, а за ч.2 ст.289 КК України - від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої та перебуваючи на волі під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, не зв'язаний ніякими соціальними зв'язками і не працює, що вказує на ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів, обрання обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_10 менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою є необґрунтованим та невиправданим.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_13 посилається про недоведеність прокурором ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, тоді як обвинувачений ОСОБА_10 посилається про недоведеність прокурором застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів вважає зазначені доводи обвинувачених неспроможними, оскільки відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
На думку колегії суддів, з врахуванням сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та осіб обвинувачених, обрання останнім менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
З врахуванням фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_13 , колегія суддів вважає неприйнятними його доводи про наявність у нього дружини - інваліда, яка не може пересуватися самостійно та має малолітню дитину, та наявність батька похилого віку, які потребують стороннього догляду. Крім того, зазначені обставини були предметом розгляду суду першої інстанції, яким надано належну оцінку.
Безпідставними на думку колегії суддів є доводи обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що в період його перебування в СІЗО він захворів на туберкульоз, так як апеляційному суду не надано жодного висновку медичної установи, який би свідчив про те, що обвинувачений ОСОБА_13 за станом здоров'я не може утримуватися під вартою та отримати в СІЗО належне медичне обслуговування.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 також зазначає, що потерпіла ОСОБА_12 є його двоюрідною сестрою з якою у нього неприязні стосунки та яка дала неправдиві свідчення.
На думку колегії суддів зазначені доводи ніяким чином не впливають на прийняте місцевим судом рішення, оскільки при вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу, суд, зокрема, зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, передбачені ст.178 КПК України, що і було в повній мірі зроблено судом першої інстанції. Крім того, достовірність показань потерпілого буде вирішуватися місцевим судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження по суті.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він хворий на гепатит і не може знаходитися під вартою, тому що потребує лікування, оскільки інформація про те, що він за станом здоров'я не може утримуватися під вартою в матеріалах справи відсутня.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_10 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційних скарг обвинувачених з мотивів, наведених в них, та скасування чи зміни ухвали суду із застосуванням до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, на думку апеляційного суду, відсутні.
Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2023 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 квітня 2023 року, включно, - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді