Справа № 496/350/23
Провадження № 1-кп/496/385/23
07 лютого 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023160000000007 від 10.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України,
На розгляді Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
07.02.2023 року прокурором було надано до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за якій законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, за ч.1 ст. 111-2 КК України. У відповідності з вимогами ч.1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування та судового розгляду справи встановлена наявність ризиків, які дають підстави вважати про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також унеможливлюють застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу під час судового розгляду справи, а саме ризик передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду. Крім того існує ризик передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Все вищевказане у сукупності свідчить, що обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обмеження його прав не суперечить ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким що відповідає практиці ЄСПЛ.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачена та її захисник проти клопотання прокурора не заперечували.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, суд дійшов до наступного.
Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше (ст. 178 КПК України).
Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима, не заміжня, разом з цим, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого їй може бути призначено покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі, офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Відсутність постійного місця роботи, позбавляє її можливості отримання законних засобів існування, тобто наразі існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування обвинуваченої ОСОБА_4 від суду, суд враховує відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченої та суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого правопорушення у разі визнання її винною.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у злочині проти основ національної безпеки України.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченої, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованого їй правопорушення, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, отже ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, є доведеним.
Суд також приймає до уваги наявність тяжких наслідків, оскільки кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 проти основ національної безпеки України, а саме пособництво державі-агресору, тому суд вважає, що ризики передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, є доведеним.
Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (ч.6 ст. 176 КПК України).
Згідно ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочині проти основ національної безпеки України, тому підстав для визначення розміру застави суд не вбачає.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи на даний час, а тому клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.23, 177, 178, 183, 194, 314-316 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 07.02.2023 року до 07.04.2023 року, включно в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити уповноваженої службовій особі: начальнику Державної установи «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1