Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1712/22
номер провадження 2/695/314/23
02 лютого 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Солдат К.В.,
представника позивачів - адвоката Синюка С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , адвоката Синюка Станіслава Леонідовича до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування,
представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , адвокат Синюк С.Л. звернувся до суду з позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.08.2021 близько 01.00 год. на 93 км. автодороги Н-08 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від отриманих травм велосипедист ОСОБА_5 помер. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 була забезпечена полісом №204998543 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ТДВ СК «Альфа-Гарант». Страхова сума за полісом на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260000 грн. На момент смерті ОСОБА_5 мав двох доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які мали право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди. Позивачі звернулися до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про виплату страхового відшкодування у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату ДТП у сумі 72000 грн. Окремо на утримання ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у сумі 216000 грн., оскільки донька перебувала на утриманні батька ОСОБА_5 . Постановою ГУНП в Черкаській області від 29.10.2021 кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення. 30.03.2022 відповідач виплатив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як законному представнику ОСОБА_3 , страхове відшкодування у розмірі 18000 грн. кожній. Представник позивачів просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 18000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , 191000 грн. на відшкодування моральної шкоди та шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнути на користь позивачів 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.07.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
04.08.2022 ТДВ СК «Альфа-Гарант» подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. Позивачі та їх представник помилково вважають, то ТДВ СК «Альфа-Гарант», як страховик може отожнюватись з винною в настанні ДТП особою і відповідно на неї розповсюджуються ст. 1187, 1166, 1188 ЦК України. ТДВ СК «Альфа-Гарант» не є винною у настанні ДТП особою. Всі обов'язки страховик, права страховика, строки та порядок виплати страхового відшкодування в разі наявності та доведення належними доказами вини страхувальника, зазначені в спеціальному Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобі, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Відповідно до постанови про закриття кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. За відсутності вини страхувальника ТДВ СК «Альфа-Гарант», а саме водія автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 , дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 29.08.2021 не може кваліфікуватися страховим випадком. ТДВ СК «Альфа-Гарант» розуміючи всю тяжкість трагедії, що сталася внаслідок ДТП 29.08.2021 прийняла рішення на підставі п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважати винним обох учасників ДТП і відповідно відшкодувати половину завданої шкоди. ТДВ СК «Альфа-Гарант» не порушило жодних вимог чинного законодавства та жодних прав позивачів зважаючи на відсутність вини страхувальника ТДВ СК «Альфа-Гарант».
23.08.2022 від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , адвоката Синюка С.Л. надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що згідно висновку Верховного Суду України від 03.12.2014, викладеного у справі №6-183цс14, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Матеріали справи не містять жодних доказів про наявність у діях потерпілого того чи іншого. Постановою про закриття кримінального провадження за фактом ДТП встановлено відсутність у діях обох водіїв джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тоді як цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, передбачена ст. 1187 ЦК України.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.10.2022 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_3 , адвокат Синюк С.Л. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказав, що докази про розмір судових витрат надасть після ухвалення рішення у даній справі.
Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» у судове засідання не з'явився, але в матеріалах справи є заява про розгляд справи без участі представника ТДВ СК «Альфа-Гарант». В задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 була забезпечена полісом №204998543 29.08.2021 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 29.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.
Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 30.09.2021 дорожньо-транспортна пригода відбулася за участю автомобіля «VW Jetta» номерні знаки НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та велосипедиста ОСОБА_5 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист загинув.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки про причину смерті від 30.08.2021 смерть ОСОБА_5 , 1969 року народження, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 при зіткненні велосипедиста з легковим автомобілем.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.06.1996 виданого Піщанською сільською радою Золотоніського району, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 08.06.1996. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.09.2014 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до свідоцтв про народження серія НОМЕР_4 від 16.09.1996 та серії НОМЕР_5 від 06.07.2006 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
30.09.2021 ОСОБА_2 на підставі вимог п. 27.2, ст.ст. 27, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», направила на адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант»заяви про виплату утриманцю померлого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
30.09.2021 ОСОБА_1 на підставі ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», направила на адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант»заяву про виплату моральної шкоди доньці померлого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки Державного навчального закладу «Черкаське вище професійне училище» від 03.09.2021 №04-361 ОСОБА_3 навчається у навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище» на денній формі навчання з 01.09.2021 по 30.06.2024.
Відповідно до довідки ТОВ «Морозівської птахофабрики» ОСОБА_2 з 27.09.2019 займає посаду лаборанта (хімічні та фізичні дослідження). Дохід за період з 29.08.2020 по 29.08.2021 склав 91381 грн.
26.10.2021 ТДВ СК «Альфа-Гарант» надіслали листа ОСОБА_2 та 22.12.2021 адвокату Синюку С.Л. про необхідність надання оригіналів або завірених належним чином наступних документів: свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_9 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_10 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 10.05.1969, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 11.03.2011 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 04.07.2007 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно зі ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.
Так, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 є: дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка є законним представником дочки ОСОБА_3 , які є позивачами у даній справі та підтверджується матеріалами справи.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Згідно з п.п. 27.1-27.3 ст. 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до п. 35.2. вказаного Закону до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; -у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вищевказаних вимог Закону, позивачі, в особі представника ОСОБА_11 направили до ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 29.08.2021 із доданими документами, що підтверджують факт настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування.
Як встановлено судом, на даний час відповідач не виконав покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок і по страховому випадку прийняв рішення про невиплату позивачам страхового відшкодування моральної шкоди протягом 90 днів віддати одержання всіх документів, які визначені ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і, як вбачається з позиції відповідача, що висловлена у відзиві на позовну заяву, ТДВ СК «Альфа-Гарант» заперечує проводити будь-які страхові виплати, оскільки згідно ст. 36.2 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вину ОСОБА_4 у скоєному ДТП не встановлено.
Однак, суд критично оцінює зазначене твердження відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої ч.2 ст. 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 та 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, зазначена ДТП є страховим випадком і заподіяна позивачам, як дітям загиблого шкода підлягає відшкодуванню, і такий обов'язок покладається на страховика.
Наведений правовий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року № 447/2222/20.
Верховний Суд України у постанові від 03.12.2014 у справі №6-183цс14 вказав, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Також, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Наведений правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №204/3783/16-ц.
Докази того, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілої особи ОСОБА_5 або ж непереборної сили, сторони суду не назвали та не надали.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому, відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для незадоволення вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Такої правової позиції дійшов у постанові Верховний Суд у справі № 242/1930/21 від 16.02.2022.
Також, слід зауважити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Отже, ТДВ СК «Альфа-Гарант», як страховик є зобов'язальним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, страховик набуває права зворотної вимоги до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Суд вважає, що в даному випадку, рішення відповідача про відмову у відшкодуванні шкоди суперечить вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та порушує право позивачів на отримання страхового відшкодування.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачі відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 2 090 грн.
Керуючись ст.ст. 259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
позов представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) яка є законним представником ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ), адвоката Синюка Станіслава Леонідовича до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л.Українки 26; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32382598) про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 18 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 , 18 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 173 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір у сумі 2 090 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде складено 13.02.2023.
Суддя: К.М. Ушакова