Провадження № 33/803/98/23 Справа № 179/1102/22 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
09 лютого 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника Шахназаряна М.А.,
Згідно постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 18 жовтня 2022 року о 12.24 год. на автодорозі Т04-10 «Дніпропетровськ-Магдалинівка-Котовка» 52 км+200м керував скутером «Сузукі», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, тремтіння рук та різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову суду скасувати та провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу було розглянуто за відсутності учасників, належним чином не повідомлених про дату та час розгляду справи, копію постанови він отримав лише 29 листопада 2022 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що справу було розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату та час розгляду справи, чим фактично порушено його права, передбачені КУпАП. Вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено від проходження якого саме огляду він відмовився та огляду на стан якого сп'яніння. Зазначає, що в нього були відсутні вказані у протоколі ознаки сп'яніння та останні не співпадають з визначеними у Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Звертає увагу, що ознаки сп'яніння, зазначені у протоколі, не співпадають з тими, що зазначені у рапорті поліцейського. Вказує, що в поясненнях свідків не зазначено, що він відмовлявся від проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів та у медичному закладі. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на його огляд у закладі охорони здоров'я та його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Звертає увагу, що письмові пояснення осіб не можуть братись до уваги, якщо вони не надавали пояснення у судовому засіданні під присягою. Вважає, що наявний у матеріалах справи відеозапис не відповідає вимогам інструкції.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 01 листопада 2022 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 05 грудня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 29 листопада 2022 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно до ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Вказані вимоги закону судом були виконані належним чином.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 під його особистий підпис було повідомлено про дату, час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
Викладене також підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого слідує, що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що справу буде розглянуто о 10.00 год. 01 листопада 2022 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області.
Суд першої інстанції також здійснював виклик ОСОБА_1 у судове засідання шляхом направлення СМС-повісток на вказаний ним у письмових поясненнях до протоколу номер телефону.
Тому у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, у судове засідання, призначене на 01 листопада 2022 року, не з'явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надавав та про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, суд першої інстанції з урахуванням ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності останнього.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає доводи ОСОБА_1 про те, що справу було розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату та час розгляду справи, є необгрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року, з якого слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп'яніння; відеозаписами з бодікамери поліцейського, а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп'яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в нього ознак алкогольного сп'яніння, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису слідує, що ОСОБА_1 не заперечував наявності в нього ознак алкогольного сп'яніння та зазначав, що вживав до його зупинки працівниками поліції 3 літри пива.
Крім того, ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким останній був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу, та жодних заперечень не мав.
Всупереч доводам ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Drager Alkotest”, так і у закладі охорони здоров'я, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з бодікамери поліцейського відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, та на ньому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп'яніння.
Той факт, що працівниками поліції не було складено та долучено до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, не є порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки вказаною інструкцією не передбачено складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння у випадку відмови особи від проходження такого огляду.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про те, що ознаки сп'яніння, зазначені у протоколі, не співпадають з тими, що зазначені у рапорті поліцейського, слід зазначити наступне.
У рішенні у справі “Сутяжник проти Росії” від 23 липня 2009 року ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.
Враховуючи викладене, той факт, що у рапорті поліцейського не зазначені усі ознаки сп'яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 та зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не є тією обставиною, яка дає підстави суду вважати, що огляд особи на стан сп'яніння проведений із порушенням чинного порядку.
Що ж стосується посилання ОСОБА_1 про те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що письмові пояснення свідків не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки як вірно зазначив в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказані свідки у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.
Однак, сукупність інших наявних у матеріалах справи доказів в повній мірі підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Інші доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот