Справа № 636/121/23 Провадження № 2/636/812/23
14 лютого 2023 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 15 лютого 2022 року, за яким ОСОБА_1 , купила, а ОСОБА_2 , продав будівлю магазину, загальною площею 164,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю магазину, загальною площею 164,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається: літ. «А» , «а», «а1»..
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 15.02.2022 між неї та відповідачем була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу належного відповідачеві нерухомого майна - будівлю магазину, загальною площею 164,6 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Нею було передано ОСОБА_2 домовлену суму за відчуження зазначеного вище нерухомого майна у розмірі 40400,00 грн., про що було вчинено відповідну розписку від 15.02.2022 і у відповідності до домовленостей відповідач зобов'язувався у продовж місяця або по першому виклику покупця прийти до нотаріуса разом з покупцем для нотаріального оформлення (посвідчення) договору купівлі-продажу. Однак, після отримання грошей та передачі ключів та всіх документів відповідач виїхав з міста в невідомому мені напрямку, на телефонні дзвінки не відповідає, а тому засвідчити угоду нотаріально в даний час не представляється можливим, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
Від представника позивача та відповідача надійшли заяви про проведення судового розгляду справи без їх участі. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Відповідач позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечує та повідомив, що через бойові дії не може прибути до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
15.02.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продав будівлю магазину, загальною площею 164,6 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 домовлену суму за відчуження зазначеного вище нерухомого майна у розмірі 40400,00 грн., ОСОБА_2 претензій щодо сплати грошових коштів не має, про що складена розписка (а.с. 12).
Згідно наданої копії договору дарування, посвідченого 02.12.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милиця М.Л., будівля магазину, загальною площею 164,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (а.с. 13).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Після укладання розписки та передачі повної суми вартості, відповідач надав всю правову та технічну документацію на спірний об'єкт нерухомості, оформлену на своє ім'я для нотаріального посвідчення правочину, та передав ключи для користування будівлею.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено що, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу а також, одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З першого січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів", яким частину третю статті 640 ЦК викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК виключено слова "та державної реєстрації". Таким чином, з цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше.
Аналогічна позиція викладена в пункті 2 листа ВССУ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13.
Відповідно до положення абз. 4 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).
Так, згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
У даному випадку між сторонами мають місце саме зазначені вище правовідносини.
З огляду на вищезазначене, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов укладеного між ними правочину купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, фактично відбулося повне виконання правочину (були передані ключі та правовстановлюючі документи нерухомого майна), даний правочин відповідає дійсній волі сторін, що підтверджується розпискою від 15.02.2022, однак підстави для нотаріального посвідчення вказаного правочину відсутні з незалежних від мене зазначених вище обставин. Вказаний правочин на даний час не потребує державної реєстрації, а тому порушене право підлягає захисту у судовому порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу укладений 15 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо продажи будівлі магазину, загальною площею 164,6 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю магазину, загальною площею 164,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається: літ. «А» , «а», «а1».
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -