Справа № 645/1376/22
Провадження № 3/645/112/23
14 лютого 2023 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Іващенко С.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №114823 від 26.11.2022, ОСОБА_1 26.11.2022 о 12.30 год. в м. Харкові по Салтівському шосе, 112 керував транспортним засобом ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, порушення координації рухів. Водій на місці зупинки транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №225218 від 26.11.2022, ОСОБА_1 26.11.2022 о 12.30 год. в м. Харкові по Салтівському шосе, 112 керував транспортним засобом ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_1 будучи при цьому позбавленим права керування транспортними засобами постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022. Раніше, протягом року, 14.10.2022 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП (постанова від 14.10.2022 ДПО18 №655787, чим порушив вимоги п.2.1.ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду адміністративних матеріалів відносно нього, був неодноразово повідомлений в передбаченому законом порядку, шляхом направлення рекомендованими листами судових повісток на адресу його місця проживання, вказану ним-же під час складення відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, про причини своєї неявки кожного разу суд не повідомляв.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) 07.07.89 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст.ст.126, 130 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.89 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка їх склала, в яких чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно з пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №114823 від 26.11.2022, довідкою про отримання посвідчення водія, даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які містяться на лазерному диску АЛ3145Г, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД», рапортом, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова набрала законної сили19.08.2022.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №225218 від 26.11.2022, довідкою про отримання посвідчення водія, довідкою на транспортний засіб, даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які містяться на лазерному диску ААД225218Г, копією постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП від 09.10.2022 серії БАБ №022138 та постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП від 14.10.2022 серії ДПО18 №655787 щодо ОСОБА_1 , рапортом.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.
Наведені вище докази є належними та такими, що поза розумним сумнівом доводять наявність події адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому приймаються суддею до уваги.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння працівниками поліції зроблена згідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду на стан сп'яніння осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачається.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.
За положеннями ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до довідки ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно облікових даних ІПНП має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 09.06.2001, а тому до основного стягнення необхідно застосувати додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст.121, ч.2 та ч.3 ст.130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Як вбачається з довідки ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно облікових даних ІПНП автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить іншій особі - ОСОБА_4 .
Даних про належність ОСОБА_1 транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано, а тому суд позбавлений можливості застосувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, який складає 536,80 гривні.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді:
за ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 34000,00 грн. (тридцяти чотирьох тисяч гривень нуль копійок) на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки;
за ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на шість років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч.2 ст.36 КУпАП, остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на шість років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 536,80 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя