13.02.2023
Справа № 642/566/23
Провадження № 1-кс/642/285/23
08 лютого 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець за контрактом, обіймаючий посаду такелажника відділення обслуговування технічної батареї військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України,-
слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання, у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться кримінальне провадження № 62022170020001037 від 14.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 405 КК України.
Як зазначено у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що 04.11.2022 з 02.00 год по 04.00 год. військовослужбовець за контрактом, такелажник відділення обслуговування технічної батареї військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 , здійснював чергування на посту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » території військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, під час перевірки належного виконання обов'язків черговими, заступником командира батареї з морально-психологічного забезпечення технічної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , який на той час виконував обов'язки командира чергового підрозділу військової частини НОМЕР_1 , близько о 04.00 год виявлено солдата ОСОБА_5 у неадекватному стані, що проявлялося в безпричинному сміху та хаотичному руху рук. З урахуванням стану ОСОБА_5 , ОСОБА_7 прийнято рішення про заміну чергового на військовослужбовця ОСОБА_8 . Після чого, солдат ОСОБА_5 відправився відпочивати, при цьому лігши не на своє спальне місце, а на спальне місце військовослужбовця ОСОБА_9 .
Вранці, 04.11.2022 майором ОСОБА_7 здійснено доповідь про вказаний випадок командиру технічної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 . Пізніше, після того, як було оголошено «ранковий підйом», ОСОБА_7 помітив, що військовослужбовець ОСОБА_11 не реагує на вказану команду, та продовжує відпочивати на чужому спальному місці. Підійшовши до ОСОБА_5 , майор ОСОБА_7 повідомив останньому про необхідність прокинутись та готуватись до ранкового шикування. У відповідь на вказану вимогу ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у грубій формі, використовуючи нецензурну лексику, відмовився виконувати вимоги командира. Після чого, явно демонструючи зневагу до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 пішов до власного спального місця та продовжив відпочивати.
В подальшому, під час ранкового чергування, близько о 07.50 год того ж дня, командиром технічної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 . Вжитими заходами співслужбовців, встановлено що ОСОБА_5 на момент ранкового шикування продовжував відпочивати на власному спальному ліжку, після чого забезпечено його прибуття на шикування. Прибувши на шикування у цивільному одязі, солдат ОСОБА_5 повідомив, що нібито хтось вкрав його особисті речі. Командиром технічної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , оголошено солдату ОСОБА_5 «догану» за порушення розпорядку дня та запізнення на шикування.
Після завершення шикування, приблизно о 08.00 год, солдат ОСОБА_5 , будучи обуреним, агресивно поводячись, стиснув кисті рук у кулаки та різко почав рухатись у напрямку майора ОСОБА_7 , викрикуючи у бік останнього нецензурні слова та звинувачуючи у викраденні форменого одягу, тим самим явно демонстрував готовність нанесення ударів ОСОБА_7 . З метою уникнення отримання тілесних ушкоджень, майор ОСОБА_7 виставив перед собою пряму руку з розкритою долонею, тим самим забезпечуючи безпечну відстань між ним та солдатом ОСОБА_5 та дистанціювався від останнього зробивши декілька кроків назад. Вжитими заходами військовослужбовців, які перебували на той час поруч від майора ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_5 було відведено від останнього та заспокоєно.
Після чого, в супроводі солдатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та майора ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_5 відведено до підвального приміщення «Тир-2», для того щоб останній взяв свої особисті речі. Під час виходу з вказаного підвального приміщення, піднімаючись по сходах солдат ОСОБА_5 в грубій нецензурній формі, звернувся до майора ОСОБА_7 та повідомив, що якщо він ще раз виставить у його напрямку свої руки, то він їх поламає.
В подальшому, з метою перевірки ОСОБА_5 на стан наркотичного сп'яніння, командирами прийнято рішення направити останнього, в супроводі майора ОСОБА_7 , солдатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
Пізніше, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, неподалік від контрольно-пропускного пункту військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у грубій формі, нецензурними словами, повідомив ОСОБА_7 , що тепер, коли вони перебувають поза межами військової частини, він може нанести удари в обличчя ОСОБА_7 , і за це йому нічого не буде та почав наближуватись
З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення психічного насильства над командиром, продовжуючи формувати у майора ОСОБА_7 стійке враження реальності спричинення йому тілесних ушкоджень, під час руху в автомобілі, ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , демонстративно, гучно розмовляючи по мобільному телефону, нібито консультуючись, запитував у співрозмовника, яка відповідність за спричинення тілесних ушкоджень командиру, якщо він здійснить нанесення ударів майору.
В подальшому, перебуваючи в приміщенні Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, здавши відповідні аналізи на стан наркотичного сп'яніння, очікуючи висновок лікаря, ОСОБА_5 продовжуючи злочинний намір, в присутності військовослужбовців ОСОБА_12 та ОСОБА_14 назвав реальну адресу місця мешкання майора ОСОБА_7 та зазначив, щоб він «ходив та озирався», чим викликав у ОСОБА_7 страх за життя та здоров'я, а також остаточно створив враження реальності та неминучості спричинення останньому тілесних ушкоджень, тим самим довівши злочинний намір до кінця.
Окрім того, після отримання висновку лікаря за результатами медичного огляду про відсутність у ОСОБА_5 стану наркотичного сп'яніння, останній, демонструючи явну неповагу до командира, нехтуючи встановленими Статутами Збройних Сил України нормами, в присутності військовослужбовців ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , вилив на майора ОСОБА_7 залишки власних біологічних зразків - сечі, які на той час, знаходились у пластиковому стакані у його руці.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, тобто у погрозі заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчиненої в умовах воєнного стану.
06.02.2023 слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
Слідчий вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення злочину, актом службового розслідування, протоколом допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, передбачених передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
А саме, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, обґрунтовується наступним:
Підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що останній з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування. Вказана обставина створює передумову для уникнення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальної відповідальності, останній може переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
Разом з цим, ОСОБА_5 є військовослужбовцем та несе службу в районі, де тривають бойові дії, та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації; та може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання.
На підтвердження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілого та свідків, враховуючи те, що він разом з ними проходить військову службу в одній військовій частині, та наразі вони йому відомі, а характер кримінального правопорушення свідчить про те, що останній може вплинути на потерпілого, свідків шляхом залякування або здійснити до іншого застосування насильства з метою змінити свої покази або взагалі відмовитись від своїх показань. До того ж, показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий підтверджує тим, що підозрюваний
ОСОБА_5 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі і на тимчасово окупованій території України, і тим самим вчинити інший злочин - дезертирство, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 405 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки згідно вимоги на судимість останній 03.07.2015 засуджений Дніпровським районним судом м. Київа за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
На думку слідчого запобіжні заходи не пов'язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв'язку із чим просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та посилався на те, що застосування жодного більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі. При цьому вказували на недоведеність ризиків. Підозрюваний ОСОБА_5 також зазначив, що він із потерпілим примирився, вибачився перед ним, та бажає далі проходити військову службу.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170020001037 від 14.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 405 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Харківською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
06.02.2023 слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у військові та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 , солдату ОСОБА_5 , який на момент вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець за контрактом та обіймав посаду такелажника відділення обслуговування технічної батареї військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, а саме у погрозі заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчиненої в умовах воєнного стану.
Отже, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується, насамперед, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування військової частини, протоколами допитів свідків, які вказали про обставини події, що сталася, поясненнями самого підозрюваного ОСОБА_5 під час судового засідання.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.405 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.
З огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_5 в сукупності з даними про особу підозрюваного та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має місце реєстрації та мешкання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч.7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142,258-2585,260,261,402-405, 407, 408, 429,437442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані, що його характеризують, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_5 , вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 134200 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірним.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком до 07.04.2023 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з 14-45 год. 08 лютого 2023 року.
Строк дії ухвали - до 07 квітня 2023 року.
Визначити суму застави у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки строком до 07.04.2023 року: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (перебуває), без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий судя ОСОБА_1