Справа № 991/1125/23
Провадження 1-кс/991/1136/23
10.02.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засіданні ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3
1.08.02.2023 до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки останні не внесли відомості про кримінальні правопорушення за ст. 364, 368 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не розпочали досудове розслідування, не повідомили про підозру Генеральному прокурору ОСОБА_4 та не відсторонили його від посади.
2.У цей же день, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги, з огляду на таке.
4.Скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 31.01.2023 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, ст. 368 КК України, із проханням внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати досудове розслідування, повідомити ОСОБА_4 про підозру та відсторонити від посади.
5.Поряд з цим, ОСОБА_3 зазначив, що жодної відповіді від НАБУ на таку заяву він не отримував.
6.Отже, скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, у встановлений ч. 1 ст. 304 КПК України строк.
7.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
8.Слідча суддя зазначає, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
9.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
10.Також, у силу ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
11.Водночас, у контексті поданої скарги слідча суддя звертає увагу на те, що хоч КПК України не визначає поняття процесуальних дій, однак до них належать і повідомлення особі про підозру, вжиття стосовно неї заходів забезпечення кримінального провадження. Адже із системного аналізу положень пунктів 10, 16, 16-1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 24, ч. 5 ст. 27, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 40, п. п. 9, 12 ч. 3 ст. 42, п. 4 ч. 2 ст. 56, п. п. 4, 7 ч. 3 ст. 64-1 КПК України під «процесуальною дією» розуміється передбачена кримінальним процесуальним законом дія, вчинення якої належить до процесуальних повноважень слідчого (детектива), дізнавача, прокурора, та яка спричиняє визначені КПК України правові наслідки у вигляді виникнення, зміни чи припинення у межах конкретного кримінального провадження кримінально-процесуальних відносин (прав, обов'язків, тощо).
12.У абз. 2 п. 6 Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, надаючи оцінку змісту положень ч. 2 ст. 22, ст. 220 і п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, зазначено, що «наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого - регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування».
13.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214, ч. 1 ст. 220 КПК України.
14.Отже, з огляду на те, що ОСОБА_3 звертався до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення з проханням внести відомості до ЄРДР, розпочати досудове розслідування, повідомити про підозру та відсторонити ОСОБА_4 від посади, оскарження відповідної бездіяльності відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
15.Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
16.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
17.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
18.Так, пунктом 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено таку умову як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 368 КК України, Генеральним прокурором. Тому скарга підлягає розгляду в цьому суді.
19.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
20.З матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_3 електронним засобом зв'язку звернувся до НАБУ із названою заявою, за результатами чого не було внесено відомості до ЄРДР, позаяк, на переконання уповноважених осіб НАБУ, викладені у заяві твердження не містять конкретних, об'єктивних та фактичних даних, які дійсно можуть свідчити про наявність ознак кримінальних правопорушень, що належать до підслідності НАБУ /а.с. 20/.
21.Поряд з цим, ч. 1 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.
22.Водночас, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
23.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
24.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
25.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
26.Відповідно до змісту заяви про вчинення кримінальних правопорушень, поданої до НАБУ ОСОБА_3 , з урахуванням позиції останнього у судовому засіданні, ймовірні кримінальні правопорушення за статями 364, 368 КК України полягали у тому, що кримінальні провадження № 420171340000045, 2201716000000151, 12021161180000841, процесуальне керівництво в яких здійснювали прокурори Одеської обласної прокуратури, розслідувались протягом тривалого часу та кілька разів закривались. З огляду на це, ОСОБА_3 18.07.2022 звернувся до Генерального прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення керівником Одеської обласної прокуратури, на що отримав відповідь Генерального прокурора ОСОБА_4 про відсутність складу кримінального правопорушення. За таких обставин, ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_4 зловживав своїми повноваженнями як Генеральний прокурор, що заподіяло істотну шкоду правам скаржника, а також незаконно збагатився, позаяк безпідставно отримав заробітну плату.
27.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення.
28.Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
29.Однак, на переконання слідчої судді, заява ОСОБА_3 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
30.Адже, як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
31.Отже, саме по собі невнесення Генеральним прокурором ОСОБА_4 відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 є результатом прийняття рішення в межах його дискреційних повноважень. Будь-які об'єктивні дані, які можуть вказувати на наявність у таких діяннях ознак об'єктивної сторони зловживання службовим становищем або іншого кримінального правопорушення, відсутні.
32.З огляду на викладене, оскільки заява ОСОБА_3 до НАБУ не містила відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відсутня і бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за такою заявою та початку досудового розслідування.
33.Відповідно, є необґрунтованими вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання уповноважених осіб НАБУ повідомити Генерального прокурора ОСОБА_4 про підозру та відсторонити від посади.
34.Адже у силу ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Водночас, строк виконання цих процесуальних дій не настав, адже такі здійснюються у межах розпочатого кримінального провадження.
35.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволення скарги.
36.З огляду на викладене, керуючись статтями ст. 214, 220, 303, 307, 371-372, КПК України, слідча суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідча суддя ОСОБА_1