справа № 991/5514/22
провадження № 11-сс/991/43/23
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.11.2022 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, -
1.Процедурні питання.
23 грудня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 30.11.2022 р. цього ж дня передано судді - доповідачу (т. 1 а.с. 45-193).
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної ухвали отримано ОСОБА_6 09.12.2022 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, у зв'язку з постійними масованими ракетними обстрілами на території України та відключенням електропостачання, а також проходженням ОСОБА_6 лікувальних процедур вона не мала змоги вчасно подати відповідну апеляційну скаргу.
Ухвалою судді-доповідача від 23.12.2022 р. зазначене клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 153).
Дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що розгляд скарги в суді першої інстанції відбувся 30.11.2022 року за відсутності ОСОБА_6 , тоді як копію оскаржуваної ухвали вона отримала 09.12.2022 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 44). Відтак, перебіг строку на апеляційне оскарження у даному випадку обчислюється відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України - протягом п'яти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення. Відповідно, цей строк починає свій відлік з 10.12.2022 року та спливає 14.12.2022 року. При цьому, первинну апеляційну скаргу ОСОБА_6 подала засобами електронного зв'язку 15.12.2022 року, тобто з пропуском визначеного ст. 395 КПК України строку. Однак, у зв'язку з відсутністю цифрового підпису особи, якою подано апеляційну скаргу, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 р. її апеляційну скаргу повернуто. 23.12.2022 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_6 повторно подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, які зазначені вище.
При вирішенні клопотання колегія суддів враховує, що виходячи з системного тлумачення положень КПК України, зокрема ч. 3 ст. 37, ст. 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України, під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти фактичні обставини, які: 1) об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі особи, яка пропустила строк; 2) виникли та/або існували протягом строку, передбаченого КПК України для вчинення процесуальної дії; 3) безпосередньо унеможливили або істотно ускладнили можливість вчинення процесуальних дій у визначений КПК України строк; 4) підтверджуються належними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_6 зазначає, що причинами, які не дозволили їй вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою, є проходження лікування, а також постійні масовані ракетні обстріли території України та відключення електропостачання.
Враховуючи, що через систематичні ракетні обстріли території України військовими формуваннями Російської Федерації у грудні 2022 року дійсно було завдано декілька масованих ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі України, внаслідок чого пошкоджено велику кількість об'єктів електропостачання та генерації електроенергії, що у свою чергу призвело до систематичних аварійних та планових відключень електропостачання в усіх регіонах України, колегія суддів дійшла висновку, що наведені ОСОБА_6 причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними та об'єктивними, оскільки суттєво ускладнили можливість своєчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою. Зазначені обставини є загальновідомими та не потребують додаткового доведення. Відтак, клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
2. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за її заявою від 15.09.2022 року.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та зобов'язання уповноваженої особи НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за її заявою.
3. Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. Жодних інших доводів апеляційна скарга не містить.
4. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
В судове засідання ОСОБА_6 , належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду, не з'явилася. 09.02.2023 року засобами електронного зв'язку надіслала клопотання про розгляд апеляційної скарги за її відсутності та додатково зазначила про підтримання скарги в повному обсязі з підстав, викладених у ній (т. 3 а.с. 1).
Належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного представник НАБУ та прокурор в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертались.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників процесу за умови їх належного повідомлення не є обов'язковою. Відповідно, апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
5. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 15.09.2022 року ОСОБА_6 на адресу прокурора Івано-Франківській області направила заяву про вчинення суддею Городенківського суду Івано - Франківської області ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3761, ст. 364, ст. 353 КК України.
02.11.2022 року у судовому засіданні Івано-Франківського апеляційного суду ОСОБА_6 стало відомо, що подана нею заява про злочин направлена до НАБУ.
04.11.2022 року ОСОБА_6 отримала листа від НАБУ про невнесення до ЄРДР відомостей за її заявою, а тому 15.11.2022 року звернулась до слідчого судді зі скаргою, в якій просила зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за її заявою про вчинені кримінальні правопорушення.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки у заяві ОСОБА_6 не достатньо відомостей для того, щоб розпочати досудове розслідування стосовно судді Городенківського суду Івано - Франківської області ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 , адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а у заяві висловлені лише суб'єктивні припущення про вчинення ними протиправних дій. Відтак, на переконання слідчого судді, відомостей, наведених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не достатньо для внесення до ЄРДР.
6. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння, тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 р. у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р.
Відповідно до п. 1 розділу 2 зазначеного Положення, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування.
Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об'єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути внесені до ЄРДР. Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не може вважатися такою, що підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце насправді та що склад кримінального правопорушення наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину, остання стверджує, що суддя Городенківського суду Івано - Франківської області ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 вчинили кримінальні правопорушення, суть яких полягає в тому, що суддя ОСОБА_7 надав дозвіл на доступ до системи «Електронний суд» адвокату відповідача - ОСОБА_8 , що спричинило втручання в автоматизовану систему документообігу суду, внаслідок чого адвокат ОСОБА_8 отримав інформацію щодо поданих ОСОБА_6 документів швидше, ніж була здійснена реєстрація відповідних матеріалів. Відтак, ОСОБА_6 вважає, що в діях вищевказаних осіб вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3761, ст. 364, ст. 353 КК України.
Натомість, з наведених обставин не вбачається відомостей, які б свідчили або могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь - якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб), ч. 2 ст. 3761 КК України (незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя) та ст. 353 КК України (самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи).
Вищенаведене, в контексті висновків оскаржуваної ухвали, дає підстави погодитись з висновком слідчого судді про те, що за своїм змістом заява ОСОБА_6 зводиться до власних умовиводів останньої щодо можливого вчинення особами зазначених у заяві кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3761, ст. 364, ст. 353 КК України, без викладення на підтвердження цих тверджень конкретних обставин їх вчинення.
Колегія суддів при цьому враховує, що у особи, яка подає заяву, дійсно відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження. Водночас, як правильно зазначено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, до ЄРДР вносяться відомості про конкретні обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, тоді як у поданій ОСОБА_6 заяві викладені лише суб'єктивні припущення про вчинення таких дій. У цьому контексті колегія суддів наголошує, що саме посилання у тексті заяви про вчинення злочину на конкретну статтю Особливої частини КК України, яка за критерієм кваліфікації злочину відповідає умовам предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, автоматично не визначає належність скарги до предметної підсудності вказаного суду, оскільки в цілях перевірки скарги на прийнятність слідчий суддя (суд) аналізує заяву про вчинення злочину на предмет наявності в ній саме відомостей про вчинення злочину, а не формального зазначення у ній лише певного номеру статті КК України. Натомість, за відсутності у заяві достатніх відомостей про вчинення кримінального правопорушення безумовний обов'язок органу досудового розслідування у її реєстрації не виникає.
При постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею також було враховано, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину останній надано відповідь за № 11-188/20621 від 26.10.2022 р. про те, що у ході перевірки відомостей, викладених у заяві, не встановлено обставин, які вказували б на вчинення дій з використанням службового становища, з метою одержання неправомірної вигоди, що є умовою для здійснення попередньої правової кваліфікації злочину за ст. 364 КК України, а також не зазначено конкретних фактів, які б свідчили про наявність істотної шкоди або тяжких наслідків, що могли бути завдані можливими неправомірними діями. Отже, у заяві не наведено об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ, а відтак підстави для внесення відомостей щодо обставин, викладених у повідомленні, та здійсненні досудового розслідування відповідно до вимог ч. 5 ст. 216 КПК України відсутні (т. 1 а.с. 10-26).
Жодних інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити зміст та предмет заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину, поданої до НАБУ, в апеляційній скарзі не наведено. Відповідно, висновок оскаржуваної ухвали про відсутність у заяві ОСОБА_6 відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та, як наслідок, про відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР, є обґрунтованим.
7. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів за результатами апеляційного розгляду встановила, що апеляційна скарга містить загальне посилання на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Натомість, оскаржувана ухвала є достатньо вмотивованою та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 370, 372 КПК України.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.11.2022 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4