Справа № 533/1249/19 Номер провадження 22-ц/814/14/23Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
02 лютого 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючої судді Чумак О.В.
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря Даценко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року, ухвалене суддею Лизенком А.В., повний текст рішення складено 06.08.2021 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Решетилівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень (а.с.61-63 том 1) просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану в с.Говтва Козельщинського району Полтавської області, виданий Говтвянською сільською радою 04.03.2000 року на ім'я ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після смерті батька він успадкував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому звернувся за виготовленням технічної документації щодо земельної ділянки під будинком та дізнався, що сусідка ОСОБА_5 вже отримала документ про право власності на землю та продала свій будинок та земельну ділянку ОСОБА_1 . При цьому межі земельної ділянки, які визначені в документі ОСОБА_5 , частково охоплюють площу земельної ділянки, яка належить позивачу.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 до Решетилівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, - задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №019336, виданий на ім'я ОСОБА_5 для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,85 га, що розташована в селі Говтва Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №111 від 04.03.2000 року.
Додатковим рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 січня 2022 року вирішено питання про судові витрати.
З цим рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 та подала на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, оскільки районним судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи та неправильно оцінено і досліджено докази.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що тривалий час протягом 7 років вона є законним власником двох земельних ділянок, що знаходяться в селі Говтва Козельщинського району Полтавської області на території Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а саме: площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5322081601:01:001:0259 та площею 0,6000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322081601:01:001:0260.
02.09.2014 вона та її чоловік ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Козельшинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О., купили у ОСОБА_7 в рівних частках житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 та розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,2500 га, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5322081601:01:001:0259.
Цього ж дня 02.09.2014 вони з чоловіком за договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Козельшинської державної нотаріальної контори Курочкіним О.О., купили у ОСОБА_7 в рівних частках приватизовану земельну ділянку площею 0,2500 га, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5322081601:01:001:0259, що знаходиться в селі Говтва Козельщинського району Полтавської області на території Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою 26.07.2014 за реєстром №2010, державна реєстрація права власності на яку за ОСОБА_7 проведена державною нотаріальною конторою 26.07.2014, об'єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 416331653220. Продаж вчинено за 5000 грн., які сплачено ОСОБА_7 .
Цього ж дня за договором купівлі-продажу, укладеним із ОСОБА_7 нею та її чоловіком в рівних частках придбана земельна ділянка площею 0,6000 га, надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322081601:01:001:0260, що знаходиться в с. Говтва Козельщинського району Полтавської області на території Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, згідно з планом в межах земель від А до Б - землі ОСОБА_8 ; від Б до В - землі Говтвянської сільської ради, від В до Г - землі ОСОБА_9 , від Г до Д - землі Говтвянської сільської ради , від Д до А - землі ОСОБА_5 , у тому числі за угіддями: рілля - 0,6000 га.
Ця земельна ділянка належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою 26.07.2014 за реєстром №2012, державна реєстрація права власності на яку за ОСОБА_7 проведена державною нотаріальною конторою 16.07.2014, об'єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 416342953220. Продаж вчинено за 5000 грн., які сплачено ОСОБА_7 при підписанні договору.
12.09.2017 ОСОБА_6 за договорами дарування здійснив відчуження на користь ОСОБА_1 1/2 частин вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, та земельних ділянок.
Отже, відповідачка вважає себе добросовісним набувачем двох земельних ділянок, а визнання судом першої інстанції недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №019336, виданий на ім'я ОСОБА_5 для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,85 га, що розташована в селі Говтва Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, порушує її право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322081601:01:001:0259 та 5322081601:01:001:0260.
Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності до вимог, оскільки оспорюваний державний акт на землю зареєстрований у відповідній Книзі за № 111 від 04.03.2000 р., отже, з цього строку, на думку скаржниці, слід рахувати строк позовної давності., який сплив 04.03.2003 р., тому до спірних правовідносин слід застосовувати правила про позовну давність за діючим ЦК України.
Позивач вказує, що його батькові ОСОБА_9 у 1997 році було відомо про межі його земельної ділянки, з якими він погодився і підписав акт встановлення меж із суміжними землевласником ОСОБА_5 . Проте місцевий суд не надав належну правову оцінку цій обставині.
Твердження позивача про те, що він дізнався про отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на землю і продаж будинку та земельних ділянок з часу, коли звернувся за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, не підтверджені жодними доказами.
Звертає увагу, що в рішенні суд зазначив про те, що позивач разом із сестрою ОСОБА_3 прийняли у спадок майно після смерті свого батька ОСОБА_9 , фактом постійного проживання однією сім'єю до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому вважає, що і з цього часу позивачу було достовірно відомо про придбання ОСОБА_1 будинку і земельних ділянок, тому позивач пропустив строк позовної давності.
Вказує, що позивач не надав доказів того, що площа його земельної ділянки зменшилася.
Суд першої інстанції неналежно оцінив висновок експерта Маківського М.В. № 80-20 від 10.12.2020, який підтверджує, що у позивача має місце збільшення земельної ділянки у порівнянні із Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 058250, виданому ОСОБА_9 26.12.1997 р.
Відповідачка вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що нею порушено права позивача та третьої особи.
Судом не встановлено неправомірності виділення земельної ділянки ОСОБА_5 .
Вказує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно ч. 6, п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Сторони у цій справі про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином на електронні адреси відповідно до ч. 6, п. 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про що свідчать наявні у справі довідки про вручення електронних листів до електронної скриньки.
Від позивача та його представника, відповідача ГУ ДГК Полтавській області, надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.
Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_10 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення 12 сесії Говтвянської сільської ради від 29.08.1997 року ОСОБА_9 , який є батьком позивача ОСОБА_2 , передано у приватну власність земельну ділянку 0,77 гектарів, яка розташована на території Говтвянської сільської ради та надана для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних на право приватної власності на землю 26 грудня 1997 року за №49 (а.с.10 т.1).
Згідно технічного звіту про встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_9 , на території Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, встановлені межі ділянки в натурі та підписані землевпорядником та сусідами, в тому числі, громадянином ОСОБА_11 (межа Б-В). При цьому, межа А-Б (землі сільради) складає 81,3 м (а.с.11-12 т.1).
На підставі рішення Говтвянської сільської ради від 30.04.1996 року №6 ОСОБА_5 , яка була дружиною померлого ОСОБА_11 , передано у приватну власність земельну ділянку 0,85 гектарів, що розташована на території Говтвянської сільської ради та надана для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №019336, зареєстрований в Книзі записів державних на право приватної власності на землю 04 березня 2000 року за №111.
Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_9 , ОСОБА_12 (а.с.211, 212 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 померла (а.с.213 т.1).
На замовлення громадянина ОСОБА_7 , який є спадкоємцем ОСОБА_5 , приватним підприємцем ОСОБА_14 виготовлено технічну документацію із землеустрою на частину вищевказаної земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, яка 23 липня 2014 року перевірена та внесена до Державного земельного кадастру із кадастровим номером 5322081601:01:001:0260 (а.с.205-210 т.1).
Схемою до каталогу координат визначені координати поворотних точок 3 та 4, які визначають межу ділянки із землею ОСОБА_9 (а.с.218, 219 т.1).
Попередньо межі земельної ділянки погоджено, в тому числі громадянином ОСОБА_9 отримано межові знаки (а.с.215, 216 т.1).
02.09.2014 року, громадянин ОСОБА_7 продав, а громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в рівних частках купили земельну ділянку із кадастровим номером 5322081601:01:001:0260 (а.с.121-123 т.2).
12.09.2017 року, громадянин ОСОБА_6 подарував належну йому частку вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.129, 130 т.2).
Отже ОСОБА_1 є одноособовою власницею земельної ділянки із кадастровим номером 5322081601:01:001:0260, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та межує із земельною ділянкою належною позивачеві ОСОБА_2 та третій особі ОСОБА_3 .
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.09.2017 року по справі №533/829/17 визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожному (а.с.6-7 т.1).
Кадастровий номер земельній ділянці позивача не присвоєний у зв'язку із відсутньою затвердженої технічної документації.
02 травня 2017 року ОСОБА_3 замовила приватному підприємцю ОСОБА_14 виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що належала ОСОБА_9 .
Згідно проекту вказаної документації, за каталогом координат земельної ділянки земельна ділянка ОСОБА_1 частково «накладається» на земельну ділянку ОСОБА_9 (поворотні точки) (а.с.13-15 т.1).
За клопотанням позивача ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.07.2020 року призначено земельно-технічну експертизу (а.с.36-38 т.2).
Відповідно до висновку судового експерта Маківського М.В. № 80-20 від 10 грудня 2020 року земельна ділянка ОСОБА_1 (колишній власник ОСОБА_15 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5322081601:01:001:0260 накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 , площа накладення становить 335 м.кв. Вказане накладення виникло в результаті складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі, розташованої по АДРЕСА_2 (з першого питання). Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_9 , вказана в державному акті на право приватної власності на землю серія І-ПЛ №058250, виданому 26.12.1997 року змінилася у порівняні з конфігурацією, вказаною у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 (шосте питання) (а.с.52-65 т.2).
З додатків №№5,6 до висновку експерта вбачається графічне та загальне фотографічне зображення «накладення» земельних ділянок.
З додатків 7 та 8 до висновку експерта вбачається конкретне фотографічне зображення спірної частки земельної ділянки, а саме стежки (ґрунтової доріжки), яка за поясненнями позивача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 та свідків, поєднує сільську дорогу загального користування із луками (а.с.63-65 т.2).
Із вказаної фототаблиці також вбачається, що паркан або межові знаки між земельними ділянками відсутні, що відповідає поясненням позивача та третьої особи.
Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та експерт ОСОБА_18 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка ОСОБА_1 (колишній власник ОСОБА_15 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5322081601:01:001:0260, накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 , що виникло в результаті складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі, розташованої по АДРЕСА_2 .
Невірне визначення меж сусідньої земельної ділянки, зазначених в оспорюваному Державному акті на право приватної власності на землю, перешкоджає позивачеві у реалізації його права власності, так як він не має можливості виготовити технічну документацію та отримати кадастровий номер земельної ділянки у певних її межах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці правопорушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, що належить іншій фізичній особі, може призвести до позбавлення особи, яка первинно набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом власності, позбавляє особу загалом правомочностей власника землі у повному обсязі, а отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 (колишній власник ОСОБА_15 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5322081601:01:001:0260, накладається на земельну ділянку ОСОБА_2 , що виникло в результаті складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки натурі, розташованої по АДРЕСА_2 .
Зазначене підтверджено доказами, які проаналізовані судом першої інстанції, зокрема висновком судового експерта Маківського М.В. № 80-20 від 10 грудня 2020 року, показами свідків та поясненнями експерта, який був допитаний у суді першої інстанції.
Оскільки неправильне визначення меж сусідньої земельної ділянки, зазначених в оспорюваному Державному акті на право приватної власності на землю, перешкоджає позивачеві у реалізації його права власності, так як він не має можливості виготовити технічну документацію та отримати кадастровий номер земельної ділянки у певних її межах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 .
При цьому суд першої інстанції правильно вказав, що визнання недійсним Державного акту на право власності за земельну ділянку серія ІІ-ПЛ №019336, виданий на ім'я ОСОБА_5 для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,85 га, що розташована в селі Говтва Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №111 від 04.03.2000 року, не позбавляє права власності відповідачки ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, оскільки скасовує оформлення такої земельної ділянки в певних її межах, що може бути усунено складанням належної земельної документації.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який наведено у постанові від 24.06.2021 року у справі №533/1134/17.
Відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції заявила про застосування строку позовної давності, яку суд обґрунтовано не задовольнив, з огляду на таке.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У частині першій ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При розгляді справи у місцевому суді позивач ОСОБА_2 пояснив, що дізнався про порушення свого права на земельну ділянку в певних її межах при ознайомлені з технічною документацією, яка була складена 02 травня 2017 року ПП ОСОБА_14 на замовлення третьої особи ОСОБА_3 , яку він, як співвласник, відмовився погоджувати.
Зазначені обставини стороною відповідача не спростовані.
Враховуючи те, що з цим позовом ОСОБА_2 до суду звернувся 10 жовтня 2019 року, в межах строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 , які фактично дублюють заперечення проти позовних вимог, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.
Посилання відповідачки на те, що вона є добросовісним набувачем житлового будинку та земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , також не заслуговують на увагу, оскільки право власності відповідачки на вказане нерухоме майно ніким не оспорюється та позивачем не заявлено таких вимог.
Визнання судом першої інстанції недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №019336, виданий на ім'я ОСОБА_5 для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,85 га, що розташована в селі Говтва Говтвянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, не порушує право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322081601:01:001:0259 та 5322081601:01:001:0260, оскільки лише скасовує оформлення такої земельної ділянки в певних її межах, що може бути усунено складанням належної земельної документації.
Тоді як отримання відповідачкою ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, межі якої визначено оспорюваним Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №019336, яка накладається на частину земельної ділянки позивача ОСОБА_2 , та яка не була вилучена у встановленому законом порядку, порушує право власності позивача на належне йому майно.
При цьому визнання недійсним вказаного Державного акту є належним способом захисту порушеного права позивача.
Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року у справі №533/1134/17.
Отже доводи відповідачки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені відповідачкою витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1152,60 грн. (а.с. 91, 95) покладаються на відповідачку.
Керуючись статтями 368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук