Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/161/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
13.02.2023 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2023, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 11.50 год. 30.03.2023 включно, без визначення застави
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, мотивуючи тим, що ухвала суду є не законною, не мотивованою та не обґрунтованою. Просить застосувати стосовного нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою, де проживає його сестра, а саме АДРЕСА_1 .
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12020120260000193 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.121 КК України.
30 січня 2023 ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що останній підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, за який санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, може переховуватися від суду, так як не має міцних соціальних зв'язків, не працює, не має постійного джерела доходу та не має постійного місця проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому суд вважав за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12020120260000193 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, повторно вчинив умисний злочин.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Більш того, наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 10 років, перешкоджати кримінальному провадженню, так як може незаконно впливати на потерпілу, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Отже, у разі застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачений до затримання був офіційно не працевлаштований, законних джерел прибутку не мав, не одружений, утриманців не має, що свідчить про недостатність міцності його соціальних зв'язків.
При цьому, посилання обвинуваченого про те, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою, де проживає його сестра, а саме АДРЕСА_1 є не спроможними, оскільки, як встановлено колегією суддів, сестра обвинуваченого ОСОБА_9 є потерпілою у даному кримінальному провадженні і яка проживає по АДРЕСА_1 , так як загиблим є її батьком та батьком обвинуваченого ОСОБА_8 .
Тому, перебування під домашнім арештом, з метою уникнути відповідальності за вчинене, обвинувачений може чинити незаконний вплив на потерпілу.
Крім того, спільне місце проживання з потерпілою, та нездатність вирішувати конфлікти мирним шляхом, можуть стати передумовами для незаконного впливу на неї з метою перешкоджання у встановленні чи перекручуванні визначальних обставин у справі, знищенню слідів злочину.
Більш того, обвинувачений наразі не надав жодних свої показань суду першої інстанції.
Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбаченіст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5ст.194 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Колегія суддів також враховує і те, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК суддя, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, мав право не визначити розмір застави.
Апеляційним судом також не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 206, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2023 щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: