Провадження № 11-кп/803/1198/23 Справа № 205/739/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022041690001206 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має неповну середню освіту, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, на утриманні малолітніх або непрацездатних осіб не маючого, зареєстрований та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
За ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року продовжений запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком до 24.00 години 30 березня 2023 року включно.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, що унеможливлює застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, які на думку суду, не спроможні забезпечити належне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні.
В апеляції:
- обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування вказує, що заявлені прокурором ризики жодним чином не підтверджені та є припущеннями. Вказує, що він не має намірів ухилятися від суду, оскільки особисто зацікавлений в розгляді справи. Також вказує, що в нього є батьки похилого віку, які потребують догляду, постійне місце проживання. Окрім цього зазначає, що він раніше звільнявся умовно-достроково, а тому зробив для себе відповідні висновки.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, заяв про участь у розгляді справи не надходили, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді судом першої інстанції клопотання прокурора дотримані.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції врахував наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів також зважає, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, обвинувачений не має постійного офіційного місця роботи, не одружений та не має на утриманні дітей, тобто відсутні соціальні важелі впливу, раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення, в тому числі, проти власності, має не зняту та непогашену у встановленому порядку судимість, 11.07.2022 року був умовно-достроково звільнений з ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» на термін 9 місяців 27 днів, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності, а тому останній, під загрозою можливого застосування покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, на які посилається обвинувачений в своїй апеляційній скарзі, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому, продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо наявності в нього батьків похилого віку, які потребують догляду, постійного місця проживання, в даному випадку не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022041690001206 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4