Провадження № 11-кп/803/1156/23 Справа № 766/21772/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_5 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ,на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2023року, якою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28.03.2023 року включно;
ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2023року клопотання прокурора задоволено; продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 до 28.03.2023 року; відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.
На зазначене рішення захисником адвокатом ОСОБА_5 , діючим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вищевказану ухвалу суду, в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Наголошує на тому, що місцевий суд ухвалив рішення за відсутності матеріалів кримінального провадження, проігнорував абстрактне та бездоказове формулювання ризиків в клопотанні прокурора. Зауважує, що суд не мав можливості здійснити ефективний судовий контроль та оцінити наявність чи відсутність всіх ризиків через відсутність матеріалів кримінального провадження. Посилається на те, що ОСОБА_6 перебуває у закладі позбавлення волі з 2020 року, при цьому слідчі дії не проводяться і вина обвинуваченого не доведена.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінального провадження повідомлені належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Клопотання та заяви від учасників кримінального провадження до суду апеляційної інстанції не надходили, що не перешкоджає розгляду справи в порядку ст. 422-1 КПК України
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».
У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Як вбачається з наданих Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу матеріалів, отриманих на запит апеляційного суду, оскаржувану ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 суд прийняв в порядку ст. 331 КПК України.
При цьому, в супровідному листі від 06.02.2023 року №766/21772/20/5052/2023 місцевий суд зазначає, що обвинувальний акт по справі відносно ОСОБА_6 надіслати неможливо, оскільки кримінальна справа до суду не надходила.
В наданому суду апеляційної інстанції копії клопотання прокурора Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 , за наслідками розгляду якого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено оскаржувану ухвалу, зазначено, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні №12020230040002280 від 06.08.2020 року щодо ОСОБА_6 перебував на розгляді в Херсонському міському суді Херсонської області (справа № 766/21772/20).
Системний аналіз положень ст. 331 КПК України, глави 18 КПК України, якою визначено порядок вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, вказує на те, що розглядати питання про продовження в порядку ст. 331 КПК України запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд може лише при наявності в його провадженні кримінального провадження відносно цього обвинуваченого.
Враховуючи, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу не знаходилось кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , в якому останньому обрано, а оскаржуваною ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не визначений склад суду по цьому провадженню, у Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу відсутні законні підстави для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Застосування процедури розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу за відсутності в провадженні суду кримінального провадження є неможливим.
Отже, розгляд Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу питання про продовження в порядку ст. 331 КПК України запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 є незаконним.
Таке порушення кримінального процесуального закону колегія суддів вважає істотним, таким, що в силу ст.ст. 409, 412 КПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_5 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27.01.2023року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , скасувати.
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України в кримінальному провадженні № 12020230040002280 від 06.08.2020 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді