Справа № 154/347/22 Провадження №33/802/40/23 Головуючий у 1 інстанції:Пустовойт Т. В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.
13 лютого 2023 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П.П., за участі захисника Жука Ю.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працює в ТзОВ "Губин", проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 496 грн 20 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнана винною за те, що вона 14.01.2022 року, о 05 год. 52 хв., в м. Володимир-Волинський в центрі міста, біля Автостанції по вул. Данила Галицького керувала автомобілем марки Mercedes Benz р.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного засобу «Drager Alcotest» або медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на істотне порушення процесуальних норм КУпАП.
Стверджує, що не отримувала повістки про виклик до суду та розгляд справи за її відсутності привів до постановлення незаконного рішення.
Також ОСОБА_1 зазначає про те, що суд не перевірив та не дав правової оцінки правомірності зупинки її транспортного засобу, тому безпідставність такої зупинки є причиною вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані неправомірними. Відеозаписом події підтверджується те, що апелянту при складанні протоколу, не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката. Крім того, матеріалами справи не встановлено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 14.01.2022 року о 05:52 год., будучи водієм, керувала транспортним засобом.
У зв'язку з наведеним, апелянт порушує питання про скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року, у зв'язку з поважністю його пропуску, оскільки судовий розгляд відбувся за її відсутності, та отримання копії оскаржуваного рішення через захисника 30 листопада 2022 року.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, ОСОБА_2 , захисника Жука Ю.Б., суддя дійшов наступного висновку.
Перш за все, враховуючи те, що ОСОБА_1 була відсутня при проголошенні оскаржуваної постанови, а копію постанови було отримано її захисником 30 листопада 2022 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи (а.с. 31), тому виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, строк на апеляційне оскарження постанови суду слід поновити, відтак, суд вважає за необхідне прийняти подану апелянтом апеляційну скаргу до розгляду.
Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14.01.2022 року, серії ААБ № 071351, 14 січня 2022 року о 05 год. 52 хв., в м. Володимирі-Волинському на вул. Данила Галицького, ОСОБА_1 керувала автомобілем марки Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, що згідно з п.п. 1.2, 1.3 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, стало підставою для вимоги про проходження відповідно до встановленого п.п.2, 3 вищезазначеної Інструкції порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного засобу «Drager Alcotest» або медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, від яких ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, у даному випадку, за вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 пояснила суду обставини, які мали місце 14.01.2023, так з її пояснень вбачається, що остання сама зазначила поліцейським факт керування нею транспортним засобом та вживання алкоголю. Разом з тим пояснила, що пред'являла поліцейським своє посвідчення водія, однак керував автомобілем її чоловік, який був без посвідчення водія.
ОСОБА_2 чоловік особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду стверджував, що він був за кермом та попросив дружину сказати працівникам поліції про керування нею транспортним засобом, оскільки вважав, що можливе притягнення його до адміністративної відповідальності негативно плине на його репутацію.
Проте під час документування адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення по суті порушення, не заперечувала факт керування автомобілем та не вказувала обставин, які надала під час судового провадження у суді апеляційної інстанції.
З відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 чітко вказала, що привезла чоловіка на автостанцію, бо не змогла викликати таксі, разом з тим зазначила про вживання нею алкоголю напередодні, що спростовує посилання щодо недоведеності факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 (час 07:28 а.с.4)
Враховуючи наведені вище обставини, покази ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 під час апеляційного перегляду справи слід розцінювати, як вибудувану лінію захисту і спосіб уникнення першою адміністративної відповідальності.
Разом з тим, оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції запропонували їй пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп'яніння із застосуванням технічного засобу «Drager Alcotest».
З наявних у матеріалах справи відеозаписів події, вбачається факт неодноразової відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і від медичного огляду (а.с.4, час відео: 07:12:06).
Піддавати вказані докази сумніву у апеляційного суду немає підстав.
Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення її процесуальних прав. Суд підтримує викладені в постанові мотиви з даного приводу та не вбачає порушення права на захист апелянта. На думку апеляційного суду, пасивна процесуальна поведінка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, свідчить про небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Будь-які інші доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність останньої до вказаного адміністративного правопорушення, суду не надано.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено.
Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294, 295 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року щодо неї - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днiв надіслати особi, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук