Справа № 761/4212/23
Провадження № 1-кс/761/3004/2023
07 лютого 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420 220 000 000 014 15 від 18.10.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.366 КК України,
Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанняму кримінальному провадженні № 420 220 000 000 014 15 від 18.10.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.366 КК Українипро накладення арешту на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282).
На обґрунтування клопотання прокурором значено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001415 від 18.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом умисного заниження службовими особами суб'єктами господарської діяльності у період 2018-2021 рр. податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а також за фактом службового підроблення.
В рамках вказаного кримінального провадження 01.02.2023 ОСОБА_4 , працюючому головним бухгалтером ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код 00191282), повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 являючись службовою особою - головним бухгалтером ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», діючи в порушення п.п. 14.1.37, п. 14.1.112, п.п. 14.1.128, п.п. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14, п.п. 252.3, п. 252.5, п. 252.6, п. 252.7, п. 252.16, п. 252.18 ст. 252 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), умисно ухилився від сплати до бюджету рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, за період з 01.07.2018 по 31.12.2021 на загальну суму 1 976 038 623,33 грн., що є особливо великим розміром.
Умисні, протиправні дії службових осіб ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) призвели до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів у сумі 1 976 038 623,33 грн., що є особливо великим розміром.
Розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтверджується актами перевірок та висновками експертиз, цивільним позовом та складає 1 976 038 623,33 грн. Майнову шкоду товариством не відшкодовано.
З метою забезпечення збереження доказів та спеціальної конфіскації, уникнення можливості їх знищення шляхом відчуження та/або ліквідації ПРАТ «Полтавський ГЗК» прокурор просив накласти арешт на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282).
Також прокурор просив розглянути клопотання без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, звернувся із заявою про розгляд клопотання без його участі, при цьому зазначив, що доводи клопотання підтримує та просить клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.
Власник майна в судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані матеріали, дійшов наступного висновку.
Так, встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001415 від 18.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом умисного заниження службовими особами суб'єктами господарської діяльності у період 2018-2021 рр. податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а також за фактом службового підроблення.
01.02.2023 ОСОБА_4 , працюючому головним бухгалтером ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код 00191282), повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження прокурорзвернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) вказуючи мету як забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотримався.
Зокрема, посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на корпоративні права відповідного товариства, з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження існування правових підстав для арешту вказаного майна саме з тією метою, яку він привів у клопотанні.
Між тим, жодних даних про те, що на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.
Щодо посилання прокурора про визнання корпоративних прав речовим доказом та на те, що вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, в зазначеній постанові не приведено.
Окрім того, прокурор звертаючись з вимогою про накладення арешту на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» не зазначає та не обґрунтовує співмірність майна яке належить арештувати з розміром шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
З надах матеріалів вбачається, що накладення арешту на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК», за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеного товариства потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на корпоративні права ПРАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: