Справа № 761/3012/23
Провадження № 1-кс/761/2186/2023
30 січня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором 1-го відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000041, що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2023 року за підозрою громадянин України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, -
24.01.2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором 1-го відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , в якому ставилось питання про накладення, з метою збереження речових доказів, арешту на майно, тимчасово вилучене 19 січня 2023 року під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 , а саме на: мобільний телефон марки Samsung, модель: A21S, SM-A217F/DSN, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , s/n НОМЕР_3 , чорного кольору, з картками операторів мобільного зв'язку з наступними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , військовий квиток ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 , сертифікат про проходження профілактичного наркологічного нагляду серії 12ЯЯС №097404 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних наглядів серії 12ЯЯТ №398076 від 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , банківська картка «Concordbank» за № НОМЕР_7 , банківська картка «Neobank» за № НОМЕР_8 , банківська картка «Альфа-банк» за № НОМЕР_9 , банківська картка «Ukrsibbank» за № НОМЕР_10 , банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» за № НОМЕР_11 , банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 , банківська картка «А-банк» за № НОМЕР_13 , диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_7 , сім-карта «Водафон» № НОМЕР_15 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_16 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_17 , грошові кошти: купюра номіналом 200 гривень у кількості 1 шт.; купюри номіналом 50 гривень у кількості 10 шт.; купюра номіналом 20 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 10 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 5 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 1 гривня у кількості 1 шт. Загальна сума складає 736 (сімсот тридцять шість) гривень.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000041, що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2023 року за підозрою громадянин України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Слідчий зазначає, що під час досудового розслідування було встановлено, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей відноситься до території України.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації, це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв'язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших воєнізованих формувань РФ.
З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.
В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
В подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку січня 2023 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 12 січня 2023 року, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з корисливих мотивів та з метою надання інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, використовуючи мобільний телефон з номером стільникового зв'язку НОМЕР_18 та встановленим на ньому месенджером «Telegram», вступив у злочинну змову з користувачем на ім'я « ОСОБА_8 », ОСОБА_9 », який використовує номер стільникового зв'язку НОМЕР_19 .
ОСОБА_7 , розуміючи, що вказана особа є представником Російської Федерації, погодився, за грошову винагороду у сумі 150 доларів США, надавати останньому інформацію про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які не розміщувалися у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
18.01.2023 приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , прибув до Кам'янської районної державної адміністрації, на території якої перебуває значна чисельність військовослужбовців Збройних сил України та представників інших утворених відповідно до законів України військових формувань, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Затишна, 3, з метою фіксації місця розташування військових Збройних Сил України, їх кількості, входів та виходів території.
У подальшому, в той же час ОСОБА_7 , на виконання свого злочинного умислу направленого на надання інформації про розташування Збройних Сил України представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, здійснив фотофіксацію розташування Кам'янської районної державної адміністрації та використовуючи месенджер «Telegram», відправив відео користувачу на ім'я « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_2 », який використовує номер стільникового зв'язку НОМЕР_19 .
Так, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він 18 січня 2023 року, знаходячись у АДРЕСА_1 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, з корисливих мотивів надав представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, розташування Кам'янської районної державної адміністраціїза адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
18.01.2023 о 13 год. 30 хв., в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, затриманий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході здійснення особистого обшуку ОСОБА_7 виявлено та вилучено наступні предмети:
п. 1) мобільний телефон марки Samsung, модель: A21S, SM-A217F/DSN, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , s/n НОМЕР_3 , чорного кольору,
з картками операторів мобільного зв'язку з наступними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Як повідомив ОСОБА_7 мобільний телефон має пароль « НОМЕР_20 ». В ході візуального огляду даного мобільного телефону встановлено факт наявності інформації, яка свідчить, що ОСОБА_7 зафіксував на фото розташування Кам'янської районної військової адміністрації, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Затишна, 3 та використовуючи месенджер «Telegram», відправив фото користувачу на ім'я « ОСОБА_8 », аккаунт « ОСОБА_10 », який використовує номер стільникового зв'язку НОМЕР_19 (російського оператора). Під час затримання ОСОБА_7 повідомив, що йому відомо,
що вказаний користувач є представником РФ.
п. 2) паспорт громадянина України ОСОБА_7 серії НОМЕР_21 ;
п. 3) військовий квиток ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 ;
п. 4) сертифікат про проходження профілактичного наркологічного нагляду серії 12ЯЯС №097404 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 ;
п. 5) медична довідка про проходження обов'язкових попереднього
та періодичного психіатричних наглядів серії 12ЯЯТ №398076 від 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 ;
п. 6) банківська картка «Concordbank» за № НОМЕР_7 ;
п. 7) банківська картка «Neobank» за № НОМЕР_8 ;
п. 8) банківська картка «Альфа-банк» за № НОМЕР_9 ;
п. 9) банківська картка «Ukrsibbank» за № НОМЕР_10 ;
п. 10) банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» за № НОМЕР_11 ;
п. 11) банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 ;
п. 12) банківська картка «А-банк» за № НОМЕР_13 ;
п. 13) картка платника податків № НОМЕР_22 від 18.11.2011 на ім'я ОСОБА_7 ;
п. 14) диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_7 ;
п. 15) сім-карта «Водафон» № НОМЕР_15 ;
п. 16) сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_16 ;
п. 17) сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_17 ;
п. 18) грошові кошти:
- купюра номіналом 200 гривень у кількості 1 шт.;
- купюри номіналом 50 гривень у кількості 10 шт.;
- купюра номіналом 20 гривень у кількості 1 шт.;
- купюра номіналом 10 гривень у кількості 1 шт.;
- купюра номіналом 5 гривень у кількості 1 шт.;
- купюра номіналом 1 гривня у кількості 1 шт. Загальна сума складає 736 (сімсот тридцять шість) гривень. Як повідомив ОСОБА_7 , вказані грошові кошти ним були зняті в банкоматі м. Кам'янського і є частиною грошових коштів (які залишись і не були використані), отриманих від представника російської федерації в якості оплати за фотографування об'єктів у м. Кам'янському.
19.01.2023 вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
19.01.2023 вручене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
У судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився. Слідчий у кримінальному провадженні ОСОБА_11 надіслав на адресу суду заяву про розгяд справи без його участі, у якому вказав, що ним повідомлено про дату, час та місце судового засідання володільця тимчасово вилученого майна.
Володілець тимчасово вилученого майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення через слідчого до суду також не з'явився, разом з цим, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги винесення слідчим 19 січня 2023 року постанови про визнання майна речовим доказом, а також наявність достатніх доказів того, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме є майном, щодо якого є наявність розумних підозр вважати, що воно могло бути знаряддям кримінального правопорушення, могло зберегти на собі чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, могло бути отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, передачі та відчуження такого майна, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 19 січня 2023 року під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 , а саме на: мобільний телефон марки Samsung, модель: A21S, SM-A217F/DSN, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , s/n НОМЕР_3 , чорного кольору, з картками операторів мобільного зв'язку з наступними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , військовий квиток ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 , сертифікат про проходження профілактичного наркологічного нагляду серії 12ЯЯС №097404 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних наглядів серії 12ЯЯТ №398076 від 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , банківська картка «Concordbank» за № НОМЕР_7 , банківська картка «Neobank» за № НОМЕР_8 , банківська картка «Альфа-банк» за № НОМЕР_9 , банківська картка «Ukrsibbank» за № НОМЕР_10 , банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» за № НОМЕР_11 , банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 , банківська картка «А-банк» за № НОМЕР_13 , диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_7 , сім-карта «Водафон» № НОМЕР_15 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_16 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_17 , грошові кошти: купюра номіналом 200 гривень у кількості 1 шт.; купюри номіналом 50 гривень у кількості 10 шт.; купюра номіналом 20 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 10 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 5 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 1 гривня у кількості 1 шт. Загальна сума складає 736 (сімсот тридцять шість) гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 117, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором 1-го відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000041, що внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2023 року за підозрою громадянин України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 19 січня 2023 року під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 ,а саме на: мобільний телефон марки Samsung, модель: A21S, SM-A217F/DSN, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , s/n НОМЕР_3 , чорного кольору, з картками операторів мобільного зв'язку з наступними номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , військовий квиток ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 , сертифікат про проходження профілактичного наркологічного нагляду серії 12ЯЯС №097404 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних наглядів серії 12ЯЯТ №398076 від 09.12.2021 на ім'я ОСОБА_7 , банківська картка «Concordbank» за № НОМЕР_7 , банківська картка «Neobank» за № НОМЕР_8 , банківська картка «Альфа-банк» за № НОМЕР_9 , банківська картка «Ukrsibbank» за № НОМЕР_10 , банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» за № НОМЕР_11 , банківська картка «Приватбанк» за № НОМЕР_12 , банківська картка «А-банк» за № НОМЕР_13 , диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_7 , сім-карта «Водафон» № НОМЕР_15 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_16 , сім-карта «Lycamobile» НОМЕР_17 , грошові кошти: купюра номіналом 200 гривень у кількості 1 шт.; купюри номіналом 50 гривень у кількості 10 шт.; купюра номіналом 20 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 10 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 5 гривень у кількості 1 шт.; купюра номіналом 1 гривня у кількості 1 шт. Загальна сума складає 736 (сімсот тридцять шість) гривень.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя ОСОБА_1