Справа № 760/25574/20
26 грудня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції Лапіна Вадима Васильовича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3428810 від 14 листопада 2020 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що вказаною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона о 10:41 год. за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення 4, керуючи транспортним засобом здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушила пункт 17.1. Правил дорожнього руху.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону, правил дорожнього руху вона не порушувала, належних та допустимих доказів вчинення нею адміністративного правопорушення під час розгляду справи та складання постанови лейтенант поліції не надав.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2020 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Жовноватюк В. С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду 25 січня 2021 року позивач надіслав матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Петухової А. О. від 03 лютого 2021 року № 165 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстав перебування головуючого судді Жовноватюк В. С., у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.
10 лютого 2021 року позивач звернулася з клопотанням про заміну неналежного відповідача належним, а саме з лейтенанту поліції п'ятої роти другого батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві Лапіна В. В. на Управління патрульної поліції в місті Києві.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року задоволено клопотання про заміну відповідача на належного відповідача, залучено Департамент патрульної поліції до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 24 червня 2021 року Департамент патрульної поліції залучено в якості співвідповідача, виключивши його з учасників справи в якості третьої особи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
Відповідачі у визначений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих правилах.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3428810 від 14 листопада 2020 року, позивач ОСОБА_1 14 листопада 2020 року о 10-41 год., за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 4, керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY д. н. з НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушила пункт 17.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено штраф у розмірі 510 грн.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складена лейтенантом поліції п'ятої роти другого батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Лапіним В. В. за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення 4.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Пунктами 1.3 та 1.9. цих Правил встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати їхні вимоги, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 17.1 Правил дорожнього руху (в редакції на момент складення оскаржуваної постанови) на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі) на цій смузі.
Згідно з частиною 3 статті 122 КУпАП (в редакції на момент складення оспорюваної постанови) ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення нею адміністративного правопорушення та зазначає, що Правил дорожнього руху вона не порушувала, зупинилися на вимогу поліцейського й не на смузі для руху маршрутних транспортних засобів.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
З матеріалів справи видно, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем правил дорожнього руху, відповідачем не надано, а наявність в матеріалах справи оскаржуваної постанови не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач рухався з порушенням вимог дорожнього знаку.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про скасування постанови серії ЕАМ 3428810 від 14 листопада 2020 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 й закриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 420 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3428810 від 14 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління патрульної поліції в м. Києві, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна