(у порядку ухвалення додаткового рішення)
13 лютого 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/10884/18
Апеляційне провадження № 22-з/824/36/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання заяви про проведення експертизи у розмірі 352,40 грн. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн. (т. 2 а.с. 98-109).
Не погодившись з рішенням районного суду, 28 червня 2022 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Власенко А.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (т. 2 а.с. 120-128).
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року - змінено в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 20 000 грн. до 10 000 грн. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого 2022 року - залишено без змін (а.с. 167-172).
21 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Невкритий В.Ю. направив до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10 000,00 грн. (а.с. 175-183).
На виконання положень ст.ст. 8, 12, 270 ЦПК України, 09 листопада 2022 року і 23 грудня 2022 року суд апеляційної інстанції направив повідомлення АТ КБ «Приватбанк», у т.ч. на зазначену Банком адресу електронної пошти, про надходження заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого В.Ю. про ухвалення додаткового рішення і стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд справи апеляційним судом, забезпечивши можливість позивачу по справі подати можливі заперечення проти такої заяви, проте поштові повідомлення до суду не повернулись (т. 2 а.с. 186-188).
19 січня 2023 року судом апеляційної інстанції втретє було направлено повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про надходження заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого В.Ю. про ухвалення додаткового рішення і стягнення витрат на правничу допомогу, яке вручено представнику Банку 25 січня 2023 року про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення та Витяг перевірки статусу відстеження поштового відправлення (т. 2 а.с. 189-191).
З огляду на наявність об'єктивних доказів отримання Банком, у т.ч. на зазначену ним адресу електронної пошти, повідомлення суду щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, врахувавши положення ч. 3 ст. 270 ЦПК України, якою визначений десятиденний термін розгляду заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом забезпечено право позивача і АТ КБ «Приватбанк» мав достатньо часу для подачі можливих заперечень щодо обґрунтованості поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, проте від Банку така заява (заперечення) до апеляційного суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Невкритий В.Ю. просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 10 000,00 грн. (т. 2 а.с. 146-161).
На підтвердження витрат на правничу допомогу до відзиву на апеляційну скаргу було додано договір про надання правової допомоги № 05/21 від 03 травня 2021 року, укладений між АО «АСТРЕЯ» та ОСОБА_1 , ордер на надання правової допомоги, додаток № 3 від 22 серпня 2022 року про затвердження порядку здійснення розрахунків за договором про надання правової допомоги № 05/21 від 03 травня 2021 року (т. 2 а.с. 162-164).
Згідно з додатком № 3 від 22 серпня 2022 року про затвердження порядку здійснення розрахунків за договором про надання правової допомоги № 05/21 від 03 травня 2021 року сторони погодили, що за надання правової допомоги у справі № 369/10884/18 в суді апеляційної інстанції клієнт сплачує гонорар у розмірі 10 000,00 грн. Сторони погодили, що гонорар має бути сплачений клієнтом на користь АО не пізніше шести місяців після набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Апеляційним судом було направлено на поштову адресу АТ КБ «Приватбанк» копію заяви про ухвалення додаткового рішення, яке вручено представнику Банку 25 січня 2023 року про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення та Витяг перевірки поштового відправлення (т. 2 а.с. 189-191).
Разом з тим, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від АТ КБ «Приватбанк» до апеляційного суду не надходили.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на вищезазначене, оскільки витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн. доведені, є співмірними зі складністю справи та витраченим адвокатом часом на здійснення представництва відповідача, колегія суддів дійшла висновку про стягнення цих витрат з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова