13 лютого 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/3127/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2296/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюка О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -
У квітні 2022 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня укладення договору 07 квітня 2022 року до досягнення донькою 23 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року було стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Після настання повноліття донька продовжила навчання і 06 квітня 2022 року уклала договір про надання освітніх послуг з Університетом прикладних наук, який розташований в місті Кремс, Австрія. Навчання включає в себе 6 семестрів, тобто 3 роки. Оскільки навчання доньки є платним, позивач вимушена витрачати додаткові кошти на утримання та виховання спільної доньки. Відповідач не бажає добровільно підтримувати доньку матеріально. Донька зареєстрована та проживає разом з позивачем. У зв'язку з продовженням навчання доньки позивач самостійно не має змоги забезпечити їй достатній рівень життя, тому вимушена звернутись до суду із даним позовом (а.с. 1-3).
У серпні 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підтвердження навчання повнолітньої доньки до матеріалів позовної заяви додано переклад договору з вищого навчального закладу, проте, не додано самого договору викладеного мовою оригіналу, що позбавляє можливості перевірити автентичність перекладу договору з мови оригіналу на українську. Водночас зауважив, що перекладач, який здійснював переклад договору, не додала будь-які документи, що свідчать про повноважність вчиняти такі юридично значимі дії, зокрема: диплом, сертифікат і т.д., а також те, що є працівником бюро перекладів «ЕВЕРЕСТ». Крім того, позивачкою не додано до матеріалів позовної заяви, що повнолітня донька проживає разом з нею, а навпаки, з доданих документів вбачається, що місце реєстрації останніх різниться. Зі змісту п. 5 розділу VI договору вбачається, що він стає чинним за умови внесення встановленої оплати за навчання протягом 14 днів з дня повідомлення про таку необхідність університетом. Проте до позовної заяви не додані належні та допустимі докази того, що донькою як контрагентом за договором здійснено самостійно або через позивача оплату за навчання задля чинності його укладання. Крім того, не надано доказів зарахування доньки на навчання, а також форма навчання (денна, заочна), отримання донькою стипендії або інших заохочувальних виплат, а також період навчання. При визначенні розміру аліментів, просив урахувати, що на утриманні має також двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час офіційно не працює, має мінливий дохід, а тому вважає за можливе сплачувати аліменти повнолітній дочці у розмірі 1/12 частини заробітку щомісячно. В частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на послуги перекладача просив відмовити (а.с. 53-57).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 27 квітня 2022 року і на період навчання ОСОБА_3 , але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розмірі 3 560,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 992,40 грн. (а.с. 75-81).
Не погодившись з рішенням районного суду, 09 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення з підстав, викладених у скарзі. У разі визнання апеляційним судом доводів необґрунтованими, просив змінити рішення суду в частині визначення розміру аліментів, зменшивши їх розмір з 1/6 до 1/12 частини заробітку, відмовивши у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката і витрат на залучення перекладача. У випадку зміни оскаржуваного рішення просив доповнити резолютивну частину рішення після слів «на період навчання» наступним «в Університеті прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія), а саме до закінчення навчального року 2022/2023», тобто до 30 червня 2023 року» (а.с. 86-91).
На обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що їх донька продовжує навчання, оскільки до суду був наданий лише переклад договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року, проте, не додано самого договору викладеного мовою оригіналу, що позбавляє можливості перевірити автентичність перекладу договору з мови оригіналу на українську. Судом невмотивовано визнано цей доказ допустимим і помилково покладено його в основу оскаржуваного рішення. Також звертав увагу на те, що районним судом не проаналізовано зміст договору, дійсність якого пов'язана з оплатою відповідної послуги. До суду не надано доказів, що донькою самостійно чи позивачем здійснено оплату за навчання задля чинності умов договору після його укладення, тобто після 06 квітня 2022 року. У зв'язку з цим суд дійшов передчасного висновку про доведеність стороною позивача факту продовження дитиною навчання після досягнення повноліття і відповідно стягнення з відповідача аліментів у порядку ст. 199 СК України.
Також посилався на те, що позивач не надала до суду доказів понесення витрат на утримання повнолітньої доньки, які пов'язані з проїздом, витратами на навчання, харчуванням, покупкою одягу та взуття. Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього судові витрати, оскільки такі витрати не доведені.
26 січня 2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Якобчук О.М. направив до апеляційного суду відзив, що підтверджується відміткою працівників пошти про поштове відправлення. У відзиві просив апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду без змін. До апеляційної скарги були додані нові докази, неподання яких заявником обґрунтовано посиланням на активну фазу бойових дій на території країни, а також те, що більша частина письмових доказів з'явилась після початку навчання дитини, на користь якої заявлено позов про стягнення аліментів, і після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції. У зв'язку з цим представник позивачки просив визнати поважними причини пропущення строку подання доказів до суду та дослідити подані докази під час розгляду апеляційної скарги у письмовому провадженні. Крім того, підготовка відзиву та нових доказів та їх переклад із нотаріальним завіренням призвели до додаткових витрат на перекладача в сумі 2280 грн. і 6000 грн. витрат на правничу допомогу, які позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача. Також представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Якобчук О.М. подав письмове клопотання про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 пославшись на те, що позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Якобчук О.М. не отримували копію апеляційної скарги та ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, у зв'язку з чим 27 грудня 2022 року звернувся до апеляційного суду із відповідною заявою та 10 січня 2023 року отримав вказані документи на зазначений стороною мессенджер (Вайбер) телефону. Зазначав, що через оголошення повітряних тривог 14 січня 2023 року, 19 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 25 і 26 січня 2023 року та відключення світла мав певні труднощі із своєчасними підготовкою і поданням відзиву (а.с. 109-149).
Оскільки на конверті поштового відправлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом із копією апеляційної скарги було неправильно зазначено прізвище позивачки, а вказане поштове відправлення повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність такого адресата за вказаною адресою, колегія суддів визнала поважними причини пропуску і поновила строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, забезпечивши реалізацію процесуальних прав позивачки ОСОБА_2 , передбачених ст. 360 ЦПК України (а.с. 106-108).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зроблено відповідний запис № 137, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 березня 2004 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції. У графі батько зазначений - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 (а.с. 4).
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що 19 грудня 2017 року Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено актовий запис № 2498. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_2 (а.с. 13).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі № 758/9934/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 04 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-11).
До позовної заяви позивач долучила копію договору про надання освітніх послуг від 06 квітня 2022 року, укладеного між Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) та ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 надається протягом 2022/23 навчального року навчальне місце за програмою Університету зі спеціальності «Експортоорієнтований менеджмент», навчання є платним (а.с. 5-9).
За змістом ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тлумачення ст. 199 СК України дозволяє зробити висновок, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину посилалася на те, що їхня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжила навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги на оплату навчання. На підтвердження факту продовження навчання дитини надала до суду копію перекладу договору про надання освітніх послуг від 06 квітня 2022 року, укладеного між Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) та ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 надається протягом 2022/23 навчального року навчальне місце за програмою Університету зі спеціальності «Експортоорієнтований менеджмент» (а.с. 5-9).
У позові вказано, що у зв'язку з тим, що договір було укладено англійською мовою, до суду надано переклад договору на українську мову.
Відповідач вказував, що вказаний договір є недопустимим доказом у справі, оскільки позивачем наданий лише переклад договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року, проте, не додано самого договору викладеного мовою оригіналу, що позбавляє можливості перевірити автентичність перекладу договору з мови оригіналу на українську. Також зазначав, що позивачем не надано доказів проживання дитини з нею та доказів оплати навчання.
Колегія суддів перевірила вищенаведені доводи апелянта та дійшла наступних висновків.
За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною другою статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» передбачено, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Главою 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012 № 296/5 визначено порядок засвідчення вірності перекладу, згідно з яким нотаріус може засвідчити вірність перекладу документа за усним зверненням заінтересованої особи, а також за клопотанням заінтересованої особи при вчиненні іншої нотаріальної дії, або засвідчити справжність підпису перекладача.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» роз'яснив, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
У ч. 2 ст. 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
При цьому, згідно з частиною 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга та четверта статті 83 ЦПК України).
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачем самостійно обрано підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги та докази, якими позивач ці вимоги обґрунтовує.
Встановлено, що позивач не подав до суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених у справі вимог, зокрема, до районного суду не було надано належним чином засвідченої копії договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року із супроводженням нотаріально засвідченим перекладом договору українською мовою, а надано лише переклад договору з англійської мови на українську мову, виконаний бюро перекладів «ЕВЕРЕСТ» перекладачем Бакум О.Б. (а.с. 6-9).
Не надано належним чином засвідченої копії договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року із супроводженням нотаріально засвідченим перекладом договору українською мовоюі до апеляційного суду.
До апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Якобчук О.М. подав відзив на апеляційну скаргу до якого долучив незавірену фотокопію договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року, завірені представником фотокопії із нотаріальним посвідченням приватним нотаріусом Київського МНО Марченко А.О. справжності підпису перекладача Назарко М.І.:
- листа від 25 серпня 2022 року за яким підтверджено бронювання проживання ОСОБА_7 в одномісній кімнаті в АДРЕСА_1 на навчальний рік 2022/2023 з 01 вересня 2022 року (до 30 червня 2023 року) із щомісячною фіксованою оплатою 420 євро на місяць;
- листа від 12 жовтня 2023 року та від 12 січня 2023 року, за якими підтверджено оплату за проживання в одномісній кімнаті в АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_7 одноразового внеску в сумі 420 євро за вересень 2022 року - квітень 2023 року та отримання завдатку 500 євро;
- листа від 10 січня 2023 року про підтвердження оплати за навчання за програмою підготовки бакалаврів «Експортноорієнтований менеджмент» за семестр WS 22/23 в сумі 363.36 євро вартості навчання і 21.20 євро профспілковий внесок студентів;
- навчальної відомості - підтвердження статусу навчання від 10 січня 2023 року про початок навчання ОСОБА_7 з 19 вересня 2022 року (а.с. 113-149).
Таким чином, надана до апеляційного суду фотокопія договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року належним чином не завірена, а інші вищевказані документи є новоствореними доказами, які не були і не могли бути подані до районного суду, оскільки створені після ухвалення оскаржуваного рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 299/957/14-ц (провадження № 61-5660св20) та від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21).
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач у справі та (або) його представник мали об'єктивну можливість подати доказидо позовної заяви або в суді першої інстанції під час розгляду справи по суті спору, зокрема належним чином засвідчену копію договору про надання освітніх послуг Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH (Кремс, Австрія) від 06 квітня 2022 року із супроводженням нотаріально засвідченим перекладом договору українською мовою та докази оплати навчання, які б підтверджували набуття чинності цим Договором.
Оскільки стороною позивача у відзиві на апеляційну скаргу не наведено поважних причин не подання доказів, які могли бути подані до районного суду, а інші нові докази які були додані до відзиву на апеляційну скаргу є новоствореними доказами після ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів не прийняла ці докази до уваги (а.с. 113-149).
Враховуючи вказане та наявність заперечень відповідача щодо належності та допустимості доказів, лише з перекладу договору у суду першої інстанції не було об'єктивних доказів встановити інформацію щодо предмета доказування у цій справі, зокрема, щодо продовження навчання дитиною після досягнення повноліття та чи дійсно був укладений і набрав чинності вищевказаний договір.
Інших доказів на підтвердження продовження навчання дитини позивачем до районного суду не було надано, зокрема, не надано доказів оплати навчання, оскільки згідно з п. 5 розділу 6 вказаного договору цей договір стає чинним за умови внесення встановленої оплати за навчання протягом 14 днів з дня повідомлення про таку необхідність Університетом прикладних наук ІМС Fachhochcschule Krems GmbH. Якщо Університетом не буде отримана така оплата у встановлений строк, прийняття студента на навчання стає недійсним і місце може бути змінене Університетом, при чому студент не має права на жодну компенсацію чи інші законні претензії.
Вищевказаних вимог законодавства суд першої інстанції не врахував і дійшов передчасного висновку про задоволення позову частково.
Поряд з цим, таке судове рішення апеляційного суду не позбавляє права позивачку ОСОБА_2 або ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розгляду справи судом набула повноліття, заявляти відповідні вимоги про стягнення аліментів із наданням до суду належно оформлених доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ «Креді Агріколь Банк» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 246,29 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 3 405,00 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого банком підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 1, 53).
З огляду на положення пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пп. «а»-«г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )1488,60 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова