Справа №754/1212/20 Головуючий у І інстанції Лісовська О.В.
Провадження №22-ц/824/1182/2023 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
08 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року у справі за позовом до ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
У січні 2020 року позивач пред'явив в суді названий позов посилаючись на те, що 07 червня 2018 року його було прийнято на роботу у Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» на посаду фахівця з питань стратегічного розвитку, що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 07 червня 2018 року №161-к/тр. Позивач був ознайомлений із наказом №161-к/тр та умовами роботи.
31 травня 2019 року керівник відповідача видав наказ №25 «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису на 2019 року». Відповідно до вказаного наказу відбудеться ліквідація відділу, в якому працює позивач та його посади.
21 червня 2019 року відповідачем було підготовлено повідомлення позивачу про скорочення його посади та запропоновано переведення на посаду провідного фахівця фінансово-економічного відділу з посадовим окладом 8393 грн. Відповідно до Наказу №25 вивільнення працівників заплановано на 01 вересня 2019 року, а тому кінцевим строком повідомлення працівників є 30 червня 2019 року.
Натомість, відповідач повідомив позивача лише 12 серпня 2019 року, що є грубим порушенням вимог законодавства. Позивач вважає, що затримка із повідомлення була здійснена умисно для того, щоб посада, на яку йому запропонували перевестись, була зайнята іншою людиною. Це дозволило б відповідачу звільнити позивача, чим досягнути давно поставленої цілі.
15 листопада 2019 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у зв'язку із недбалим та несвоєчасним виконанням обов'язків передбачених п. 2.11 та 2.12 Посадової інструкції провідного фахівця фінансово-економічного відділу та п. 3.1.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було здійснено без наявності об'єктивних підстав і таке притягнення є проявом продовження трудової дискримінації зі сторони керівництва ДП «МПІУ» та реалізації погроз щодо звільнення.
Основною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що він за 35 хв. не виконав термінове доручення Мозгової Н.М., яке було надано 18 жовтня 2019 року о 15 год. 25 хв. Притягнення ОСОБА_1. до відповідальності за те, що він не виконав термінове, не обумовлене виробничою необхідністю завдання, як його поточне завдання, є грубим порушенням прав позивача та вимог Посадової інструкції.
12 грудня 2019 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у зв'язку із недбалим та несвоєчасним виконанням обов'язків передбачених п.2.6. та п.3.1.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку.
21 грудня 2019 року позивач був звільнений у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
На підставі викладеного позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» від 15 листопада 2019 року №40 про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного фахівця фінансово-економічного відділу ОСОБА_1.;
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» від 12 грудня 2019 року №44 про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного фахівця фінансово-економічного відділу ОСОБА_1.;
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» від 21 грудня 2019 року №315-к/тр про розірвання трудового договору з провідним фахівцем фінансово-економічного відділу ОСОБА_1.;
- поновити ОСОБА_1. на посаді провідного фахівця фінансово-економічного відділу Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України»;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8893 грн. та понесені витрати на правову допомогу.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. В доводах апеляційної скарги зазначає, що в рішенні суду не згадується жодного аргументу позивача, які він зазначав в обґрунтування власної позиції. Заявлені позивачем факти просто замовченні судом.
Позивач вважає, що відповідач не спростував наведені позивачем у позовній заяві доводи щодо незаконності дій відповідача по притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності із подальшим звільненням.
Позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_1 в судовому засіданні просив його апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача - Макаренко І.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 червня 2018 року ОСОБА_1. було прийнято на роботу у Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» на посаду фахівця з питань стратегічного розвитку, що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 07 червня 2018 року №161-к/тр.
31 травня 2019 року керівник відповідача видав наказ №25 «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису на 2019 року». Відповідно до вказаного наказу відбудеться ліквідація відділу, в якому працював позивач та його посади.
21 червня 2019 року відповідачем було підготовлено повідомлення позивачу про скорочення його посади та запропоновано переведення на посаду провідного фахівця фінансово-економічного відділу з посадовим окладом 8393 грн.
Перший факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку на посаді провідного фахівця фінансово-економічного відділу був виявлений заступником генерального директора з питань фінансової діяльності підприємства Мозговою Н.М. та зафіксований у доповідній записці від 21 жовтня 2019 року.
У вказаній доповідній записці Мозгова Н.М. повідомляла про неналежне виконання провідним фахівцем фінансово-економічного відділу підприємства ОСОБА_1. доручень і, відповідно, своїх посадових обов'язків, що спричинило необґрунтоване порушення строків подання інформації та невчасне виконання доручення Міністерства інформаційної політики України, викладеного у листі від 18 жовтня 2019 року вих. № 06-01/03, а також наголошувала, що неналежне виконання службових завдань є систематичним.
З метою перевірки зазначеного факту генеральним директором підприємства було надано доручення відібрати письмові пояснення у працівників підприємства, зокрема, у провідного фахівця ОСОБА_1.
Провідним фахівцем ОСОБА_1. підготовлена та подана письмова пояснювальна записка від 24 жовтня 2019 року, в якій він повідомив, що завдання ним виконано належним чином та передано Мозговій Н.М. у паперовому та електронному вигляді.
Натомість Мозгова Н.М. у своєму поясненні від 24 жовтня 2019 року та доданими до нього документами стверджувала, що після перевірки виконаного ОСОБА_1. завдання нею виявлені суттєві порушення, зокрема, у заповненій ним таблиці показники не відповідали дійсності, внаслідок чого завдання виконано неналежним чином, у тому числі й з порушенням строків його виконання. При цьому у доданій до пояснення таблиці нею наведено, які саме показники були внесені ОСОБА_1. невірно.
Окрім того, факти неналежного виконання службових завдань провідним фахівцем ОСОБА_1. підтверджувалися Інформацією щодо виконання доручень від 23 вересня 2019 року, поданою заступником генерального директора з питань фінансової діяльності підприємства Мозговою Н.М.
Підприємством після отримання від працівників письмових пояснень з доданими документами, оцінки попередньої роботи ОСОБА_1., було встановлено факт вчинення ним порушення трудової дисципліни (вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 4.1 Посадової інструкції провідного фахівця фінансово-економічного відділу та п. 8.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку) у вигляді недбалого та несвоєчасного виконання посадових (професійних) обов'язків, після чого наказом підприємства від 15 листопада 2019 року № 40 провідному фахівцю ОСОБА_1 оголошено догану.
Другий факт вчинення дисциплінарного проступку був виявлений заступником генерального директора з питань фінансової діяльності підприємства Мозговою Н.М. та зафіксований у доповідній записці від 31 жовтня 2019 року.
Так, у доповідній записці від 31 жовтня 2019 року Мозгова Н.М. повідомила про грубе порушення ОСОБА_1. своїх безпосередніх посадових обов'язків, яке полягало у не підготовці звіту про виконання фінансового плану Підприємства за ІІІ квартал 2019 року, що, у свою чергу, призвело до несвоєчасного його подання до уповноваженого органу - Міністерства інформаційної політики України.
З метою перевірки фактів, викладених у доповідній записці, генеральним директором підприємства надано доручення начальнику відділу управління персоналом Таратіну С.А. відібрати письмові пояснення у працівників підприємства, у тому числі й у провідного фахівця фінансово-економічного відділу Підприємства ОСОБА_1.
Позивачем ОСОБА_1. підготовлено та надано пояснення від 04 грудня 2019 року та доповідна записка від 06 грудня 2019 року, в яких останній зазначає, що завдання йому Мозговою Н.М. не ставилося у письмовому вигляді, а тому він його і не виконував.
У своєму письмовому поясненні від 04 листопада 2019 року Мозгова Н.М. повідомила, що серед основних завдань та обов'язків провідного фахівця ОСОБА_1., визначених у посадовій інструкції, зокрема, є обов'язок щодо підготовки фінансового плану та звітів про його виконання, тому окреме письмове завдання нею не ставилося. У результаті невиконання ОСОБА_1. своїх посадових обов'язків Підприємству заподіяно шкоду у вигляді необґрунтованого порушення строків, встановлених чинним законодавством України, подання звіту про виконання фінансового плану за ІІІ квартал 2019 року уповноваженому органу - Міністерству інформаційної політики України.
За результатами проведеної перевірки зібраних письмових пояснень та інших матеріалів підприємством було встановлено факт повторного порушення трудової дисципліни (вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 8.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку) у вигляді невиконання посадових (трудових) обов'язків, як наслідок, наказом Підприємства від 12 грудня 2019 року № 44 ОСОБА_1 оголошено догану.
Останній факт неналежного виконання посадових (трудових) обов'язків виявлений заступником генерального директора Мозговою Н.М. та зафіксований у доповідній записці від 04 листопада 2019 року.
Так, у доповідній записці від 04 листопада 2019 року та поясненнях від 30 листопада 2019 року Мозгова Н.М. повідомила, що ОСОБА_1. систематично, без поважних причин, недбало або взагалі не виконуються обов'язки, передбачені посадовою інструкцією, у зв'язку з чим просила про вжиття заходів та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
З метою перевірки фактів, викладених у доповідній записці, директором підприємства надано доручення начальнику відділу управління персоналом Таратіну С.А. відібрати письмові пояснення у працівників підприємства, у тому числі і у ОСОБА_1.
Начальником відділу управління персоналом Таратіним С.А. з метою виконання наданого доручення підготовлені письмові доручення з вимогою надання письмових пояснень працівникам підприємства, у тому числі і провідного фахівця ОСОБА_1.
Позивач отримав дане доручення 17 грудня 2019 року, що підтверджується його особистим підписом на примірнику доручення, однак 20 грудня 2019 року на вимогу начальника відділу управління персоналом Таратіна С.А. надати пояснення повідомив, що він не зобов'язаний їх надавати, а також надав заяву про врегулювання розбіжностей від 20 грудня 2019 року, в якій не зазначено поважних причин неналежного виконання ним своїх посадових (трудових) обов'язків. Про факт відмови позивача від надання пояснень комісією з числа інших працівників підприємства складено Акт від 20 грудня 2019 року.
За результатами перевірки, наказом підприємства від 21 грудня 2019 року № 315-к/тр ОСОБА_1. звільнено 21 грудня 2019 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни застосовувалися підприємством із додержанням вимог чинного трудового законодавства, зокрема, статті 149 КЗпП України, в якій зазначено про те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як встановлено судом першої інстанції, у матеріалах перевірки вищевказаних фактів порушення трудової дисципліни наявні: письмова пояснювальна записка провідного фахівця ОСОБА_1. від 24 жовтня 2019 року, письмове пояснення від 04 грудня 2019 року та доповідна записка від 06 грудня 2019 року, а також заява про врегулювання розбіжностей від 20 грудня 2019 року та акт про відмову від надання пояснень від 20 грудня 2019 року.
За кожне порушення трудової дисципліни ОСОБА_1. до нього застосовано по одному дисциплінарному стягненню, зокрема, наказами підприємства від 15 листопада 2019 року № 40, від 12 грудня 2019 року № 44 останньому оголошено догани, а наказом підприємства від 21 грудня 2019 року № 315-к/тр - застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
При обранні вказаних дисциплінарних стягнень генеральним директором підприємства враховано ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну ними шкоду, обставини, за яких вчинено проступки, і попередню роботу працівника (у матеріалах наявна Інформація щодо виконання доручень від 23 вересня 2019 року - по першому факту вчинення дисциплінарного проступку).
При застосуванні наказом від 12 грудня 2019 року другого стягнення у вигляді догани, враховувалася раніше оголошена догана, як чинник, який характеризував попередню роботу ОСОБА_1.
При застосуванні останнього дисциплінарного стягнення враховувалися дві раніше оголошені догани, що характеризували попередню роботу ОСОБА_1., а також обставини, за яких вчинено проступки.
Дисциплінарні стягнення оголошені ОСОБА_1 наказами від 15 листопада 2019 року, від 12 грудня 2019 року та від 21 грудня 2019 року доведені до позивача ОСОБА_1. належним чином, що підтверджується його особистим підписом на оригіналах наказів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Колегія суддів перевірила доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції не врахував при ухваленні рішення доводи позовної заяви, а саме обґрунтування відсутності порушень позивачем трудової дисципліни і його посадових обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, від Міністерства інформаційної політики України на адресу підприємства надійшла вимога надати в термін до 16-00 18 жовтня 2019 року інформацію за формою, що надається. До запиту була додана форма Основні показники фінансової-господарської діяльності за 2017-2019 років, виконання керівником умов контракту за 2017-2019 року, нерухоме майно, важливі (цінні) для підприємства основні засоби, об'єкти інтелектуальної власності, ліцензії, дозволи, тощо, інші важливі для підприємства матеріальні або нематеріальні цінності.
Заступником генерального директора з питань фінансової звітності Мозговою Н.М. було доручено ОСОБА_1 заповнити лише одну форму із усіх, які вимагались Міністерством, а саме щодо основних показників фінансової-господарської діяльності за 2017-2019 року, а інші форми заповнювали інші працівники відділу.
Отримавши від Мозгової Н.М. доручення на виконання роботи, ОСОБА_1 письмово повідомив її, що в строк до 16-00 він не встигне виконати завдання, а тому просив роз'яснити, чи може він повернути завдання о 16-й годині без виконання, або здати на тій стадії виконання, яка буде існувати на той час.
О 18 годині 18 хвилин ОСОБА_1 передав Мозговій Н.М. результати своєї роботи і залишив робоче місце, оскільки робочий день вже закінчився. Після перевірки Мозговою Н.М. результатів роботи ОСОБА_1. нею було виявлено неналежне виконання, низку помилок. Мозгова Н.М. переробила таблиці самостійно і о 19-й годині відправила їх в Міністерство. Докази наявності помилок у виконані ОСОБА_1. роботі містяться в таблиці, яку надала Мозгова Н.М. до своїх пояснень на ім'я Генерального директора ДП «МПІУ» і які містяться в матеріалах справи (а.с.73 т.1)
Таким чином, колегія суддів вважає, що неналежне виконання ОСОБА_1. своїх посадових обов'язків щодо виконання доручення Мозгової Н.М. 18 жовтня 2019 року доводяться матеріалами справи.
Пояснення ОСОБА_1. щодо того, що він не мав необхідних даних для заповнення таблиці не обґрунтовують наявність помилок у виконаній роботі. Як вбачається із пояснень Мозгової Н.М. вона цікавилась у ОСОБА_1. які йому необхідні дані, але на той час він вже отримав фінансову звітність за 2017, друге півріччя 2018 років від іншого працівника відділу Фінагеєвої Ю.А. Тобто йому була надана бухгалтерська документація, яка була необхідна для виконання завдання. Разом із тим, помилки, які були зроблені ОСОБА_1. у своїй роботі є суттєвими і такими, що повністю виключали направлення результатів його роботи до Міністерства і свідчать про неякісне та невчасне виконання ним поточних завдань, поставлених керівництвом.
Як вбачається із доповідної записки Мозгової Н.М. на ім'я генерального директора підприємства, 24 жовтня 2019 року під час обговорення у фінансово-економічному відділі питання підготовки квартальних звітів, Мозговою Н.М. перед ОСОБА_1. було поставлене питання про стадію та строки підготовки ним звіту про виконання фінансового плану підприємства. ОСОБА_1 не дав відповіді на поставлені питання і залишив кабінет, в якому проводилось обговорення. Після цього у письмовому вигляді ставив перед Мозговою Н.М. питання коли саме йому надавались завдання щодо підготовки звіту, зазначення пункту його посадової інструкції, яким передбачено, що він має готувати ці звіти.
Факти, викладені у доповідній записці підтверджуються копією службових записок ОСОБА_1., а також письмовими поясненнями працівників відділу Полівчук В.В., Бедовської І.М., Самсоновою Н.Ф.
Звіт ОСОБА_1. протягом 24 жовтня 2019 року не підготував, по закінченню робочого часу залишив робоче місце і з понеділка, 27 жовтня 2019 року, перебував на амбулаторному лікуванні. Звіт був підготовлений Мозговою Н.М. та направлений до Міністерства.
Відповідно до п.2.6. Посадової інструкції провідного фахівця фінансово-економічного відділу підготовка фінансового плану підприємства та звітів про його виконання у встановлені терміни є його прямим посадовим обов'язком, який ОСОБА_1 не виконав і звіт не підготував.
З врахуванням наведеного, колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо того, що завдання на виконання цього звіту мало бути надано йому керівником відділу у письмовому вигляді.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині правомірності винесення відповідачем наказу від 12 грудня 2019 року про оголошення позивачу догани за невиконання посадових обов'язків.
04 листопада 2019 року Мозгова Н.М. звернулась із доповідною запискою до Генерального директора підприємства в якій зазначила про невиконання ОСОБА_1. посадових обов'язків, зокрема невиконання доручення Мозгової Н.М. від 01 жовтня 2019 року щодо підготування графіку бюджетної, фінансової, статистичної та іншої, передбаченої законодавством звітності для ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України».
ОСОБА_1 не виконує доручення, а надсилає на ім'я Мозгової Н.М. декілька службових записок, в яких посилається на те, що підготовка такої звітності не належить до його повноважень, а тому просив надати йому всю звітність підприємства за попередні періоди, щоб на підставі її аналізу виконати доручення.
18 жовтня 2019 року Мозгова Н.М. знову наголошує на обов'язку ОСОБА_1. виконати доручення. Однак доручення він не виконав.
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 доручено підготувати аналітичну довідку щодо аналізу фінансового стану підприємства за 1 півріччя 2019 року та динаміку показників діяльності у порівняні із звітними даними за 2018рік.
11 жовтня 2019 року разом із службовою запискою ОСОБА_1 надав аналітичну записку щодо аналізу фінансового стану Підприємства, проте після вивчення виконаного завдання встановлено, що для аналізу були використані неактуальні Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства від 28 липня 2006 року.
21 жовтня 2019 року Мозговою Н.М. було повідомлено ОСОБА_1. про неналежне виконання завдання, на що він виявив готовність виправити помилки. Натомість аналіз фінансового стану за діючим законодавством так і не був здійснений, тобто доручення не виконано.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо того, що вказане порушення Мозговою Н.М. було виявлено 11 жовтня 2019 року, про що нею зазначено у доповідній записці, отже відповідач порушив місячний строк з дня виявлення проступку для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів виходить з такого.
Дійсно, Мозгова Н.М. зазначала, що 11 жовтня 2019 року виявила невиконання ОСОБА_1. доручення. Разом із тим, йому була надана можливість виправити помилки, 21 жовтня 2019 року позивач погодився їх виправити і відповідач очікував від позивача виконання доручення Мозгової Н.М. Разом із тим, з 28 жовтня 2019 року позивач пішов у відпустку і перебував в ній до 28 листопада 2019 року. Станом на звернення Мозгової Н.М. із поданням доручення не було виконане.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тій частині, що обрахування строку виявлення проступку необхідно вести не з 11 жовтня 2019 року, коли були виявлені помилки у виконаній роботі, а з 21 жовтня 2019 року, коли позивач визнав ці помилки і виявив готовність їх виправити. Однак не виправив їх, чим порушив свої посадові обов'язки і правила внутрішнього трудового розпорядку.
Даючи оцінку доводам сторін, викладеним у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦІІК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦІІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2022 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді: