Справа №355/722/20 Головуючий у І інстанції Журавський В.В.
Провадження №22-ц/824/1449/2023 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
08 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-Агросвіт» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги,
У червні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції в вказаним позовом, посилаючись на те, що 03 липня 2017 року уклав з ОСОБА_1 договір №9ФД безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. За умовами цього договору ТОВ «УБА-Агросвіт» надав ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу шляхом передання у власність грошових коштів у розмірі 326000 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язалася повернути всю суму фінансової допомоги протягом 5-ти банківських днів після закінчення строку фінансової допомоги, який становить два роки з моменту підписання договору. ОСОБА_1 не повернула суму фінансової допомоги у обумовлений договором строк.
На підставі викладеного в позові, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідачки грошові кошти у розмірі 326000 грн.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УБА-Агросвіт» заборгованість за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД від 03 липня 2017 року у розмірі 326000 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 4890 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду,ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що засновником ТОВ «УБА-Агросвіт» було сільськогосподарське ТОВ «Агрофірма «Агромакс», в особі директора ОСОБА_2, та фізична особа ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 призначено директором ТОВ «УБА-Агросвіт» наказом №9К від 19 лютого 2014 року. Фактично веденням всіх господарських справ займався ОСОБА_2 та згодом його син ОСОБА_3 .
Бухгалтером товариства являлась Мацюк Ю.М. згідно наказу №53-К від 25 грудня 2012 року.
Оскільки ОСОБА_1 перебувала в близьких відносинах з ОСОБА_5 , а саме постійно проживала з ним та народила від нього двох дітей: дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то повністю довіряла останньому, виконувала всі вказівки стосовно діяльності товариства ТОВ «УБА-Агросвіт».
Після того, як ОСОБА_1 у 2019 році подала позови до Бориспільського міськрайонного суду Київської області про встановлення батьківства ОСОБА_8 у відношенні її малолітніх дітей (справа №359/6678/19), ОСОБА_9 та його сином ОСОБА_10 розпочато переслідування ОСОБА_1 .
Так у березні 2019 року ОСОБА_1 незаконно звільнено з посади директора ТОВ «УБА-Агросвіт».
Рішенням Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року по справі №359/6858/19 визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «УБА-Агросвіт».
Постановою Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року рішення Київського апеляційного суду залишено без змін. Проте ОСОБА_1 на посаді не поновлено, а рішення суду на сьогоднішній день не виконано.
Стосовно неї, як директора ТОВ «УБА-Агросвіт», за заявами ОСОБА_10 та ОСОБА_8 розпочато не одне кримінальне провадження.
Бориспільським міськрайонним судом Київської області розглядається три справи про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УБА-Агросвіт», їй неодноразово погрожували розправою, якщо остання не забере позов про встановлення батьківства.
Стосовно договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 9ФД від 03 липня 2017 року та видаткових касових ордерів від 03 липня 2017 року, 04 липня 2017 року, від 06 липня 2017 року, від 11 липня 2017 року, від 12 липня 2017 року, від 13 липня 2017 року, від 14 липня 2017 року, від.17 липня 2017 року, від 18 липня 2017 року, від 21 липня 2017 року та 27 липня 2017 року, зазначає, що на вказаних документах ймовірно стоять підписи ОСОБА_1 . Оригіналів даних документів суду не було надано. Дані документи складались та можливо були надані на підпис ОСОБА_1 бухгалтером Мацюк Ю.М. для оптимізації бухгалтерської та податкової звітності останньою. Оскільки видача та повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є найпопулярнішим видом маніпулювання з оборотними коштами підприємства.
Фактично коштів згідно вказаного договору та видаткових касових ордерів ОСОБА_1 не отримувала. Взагалі ОСОБА_1 , як директору товариства відомо, що в касі підприємства не було готівкових коштів, які могли бути видані їй на підставі касових ордерів. Всі розрахунки ТОВ «УБА-Агросвіт» проводились лише в безготівковій формі. Даний факт може бути підтверджено касовою книгою ТОВ «УБА-Агросвіт».
З метою встановлення наявності готівки в касі підприємства на момент видачі безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 , на підприємство направлено адвокатський запит від 27 серпня 2021 року. Станом на день подачі апеляційної скарги відповідь на запит не надходила.
Окрім того, в період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2017 року ОСОБА_1 разом із своїми дітьми знаходилась на відпочинку в Чернівецькій області, Вижницький район, с. Мигове. Даний факт також підтверджується інформацією наданою ПрАТ «ВФ Україна» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року по справі №757/31288/20-к, в рамках кримінального провадження №12019100000000340, щодо місцезнаходження мобільного телефону НОМЕР_1 яким на той час та й зараз користується ОСОБА_1 . Тобто в липні 2017 року ОСОБА_1 на підприємстві ТОВ «УБА-Агросвіт» взагалі не була.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України у разі видачі готівки або перерахування грошових коштів за договорами позики, ТОВ «УБА-Агросвіт», як податковий агент зобов'язане було вказати про це у формі 1ДФ у звітному періоді. Основна сума поворотної фінансової допомоги, яка надається суб'єктом господарювання фізичній особі, відображається у Податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «197».
ОСОБА_1 отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1-го кварталу 2017 року по 4-й квартал 2018 року. У наданій Державною податковою службою довідці відсутня інформація про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 326000 грн. (під ознакою 197), наявна лише інформація про видачу заробітної плати.
Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД. Оскільки зазначений договір є недійсним, адже суперечать нормам чинного законодавства, щодо порядку його укладання.
Матеріалами справи підтверджується, що від імені товариства при укладанні Договору №9ФД як керівник товариства діяла ОСОБА_1 , а з іншого боку стороною договору виступала теж ОСОБА_1 .
На думку ОСОБА_1 , договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД є нікчемним в силу ч.1 ст. 203 та 215 ЦК України та визнання його недійсним судом не вимагається.
Зважаючи на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є вимогами, яка виникли на підставі Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД, який є нікчемним то, як наслідок, вказані вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «УБА-Агросвіт», в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Додатково у відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу суду на недостовірність твердження відповідачки про відсутність оригіналів видаткових касових ордерів. Так, позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено належним чином засвідчені копії видаткових касових ордерів, оригінали яких надавались суду для огляду, однак відповідачка свідомо ігнорувала судовий розгляд даної справи в суді першої інстанції.
Крім того, апеляційна скарга не містить аргументів, якими відповідачка обґрунтовує неможливість подачі доказів до суду першої інстанції, що свідчить про неможливість їх дослідження Київським апеляційним судом.
На підставі викладеного у відзиві, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 та її представник адвокат Щербина Л.А. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу.
Представник ТОВ «УБА-Агросвіт» ОСОБА_2. та адвокат Куценко Н.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши учасників справи, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2017 року ТОВ «УБА-Агросвіт» уклав з ОСОБА_1 договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД, за умовами якого, ТОВ «УБА-Агросвіт» зобов'язався надати ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу шляхом передання у власність грошових коштів у розмірі 326000 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів протягом 5-ти банківських днів після закінчення строку фінансової допомоги, який становить два роки з моменту підписання договору (а.с.11-12).
ТОВ «УБА-Агросвіт» виконав грошове зобов'язання та перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 326000 грн. (10000+25000+5000+49000+49000+49000+49000+30000+40000+15000+5000). Вказана обставина підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 03 липня 2017 року, від 04 липня 2017 року, від 06 липня 2017 року, від 11 липня 2017 року, від 12 липня 2017 року, від 13 липня 2017 року, від 14 липня 2017 року, від 17 липня 2017 року, 18 липня 2017 року, 21 липня 2017 року, 27 липня 2017 року (а.с.13-18).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 повернула грошові кошти у розмірі 326000 грн., що свідчить про невиконання умов договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладення договору надання підприємством безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 доводиться наданими позивачем доказами, як то самим договором № 9ФД від 03 липня 2017 року, який підписаний від імені ТОВ «УБА-Агросвіт» директором ОСОБА_1 і позичальником ОСОБА_1 .
Також виконання договору з боку підприємства позивачем надані видаткові касові ордери за період з 03 липня 2017 року по 27 липня 2017 року, за якими ОСОБА_1 видавались готівкові кошти за надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором № 9ФД від 03 липня 2017 року. На цих видаткових касових ордерах містились підписи ОСОБА_1 про отримання цих коштів.
Судова колегія оцінила доводи відповідачки щодо безгрошовості укладених договорів з посиланням на те, що кошти вона не отримувала, оскільки усіма справами підприємства фактично займалась не вона, як директор, а власник підприємства ОСОБА_2 , якому вона повністю довіряла, в ті дні, коли видавались видаткові касові ордери вона знаходилась у Закарпатській області, отже фізично не могла отримувати ці кошти, видаткові касові ордери підписувала пізніше, в касі підприємства взагалі не було готівки, яку їй могли би видати в якості фінансової допомоги.
Разом із тим колегія суддів вважає, що надані відповідачкою до суду апеляційної інстанції письмові докази не спростовують достовірність договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №9ФД від 03 липня 2017 року (а.с.11-2 т.1) та видаткових касових ордерів від 03, 04, 06, 11, 12, 13, 14, 17, 18, 21 та 27 липня 2017 року (а.с.13-18), в яких містяться особисті підписи ОСОБА_1 . Та обставина, що відповідачка підписала вказаний договір та отримала поворотну фінансову допомогу особисто розписавшись за її отримання вже після того, як вона повернулась з відпочинку, жодним чином не свідчить про безгрошовість позики в розумінні ч.1 ст.1051 ЦК України. Тому колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідачки Щербини Л.А. на вказану обставину, а подані нею письмові докази вважає недостатніми в розумінні ч.1 ст.80 ЦПК України.
На підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів в касі банку, позивач до суду апеляційної інстанції надав витяги з касової книги, відповідно до яких 03 липня 2017 року ОСОБА_1 видано 25000 грн., 04 липня 2017 року видано 10000 грн., 05 липня 2017 року видано 5000 грн.,11 липня 2017 року видано 49000 грн., 12 липня 2017 року видано 49000 грн., 13 липня 2017 року видано 49000 грн., 14 липня 2017 видано 30000 грн., 17 липня 2017 року видано 49000 грн.,18 липня 2017 року - 15000 грн., 21 липня 2017 року - 40000 грн., 27 липня 2017 року - 5000 грн.
Так позивач надав суду виписку по картковому рахунку підприємства відповідно до якого 09 липня 2017 року знімалось з рахунку 1000 грн., 11 липня 2017 року - 125000 грн., 12 липня 2017 року - 4000 грн., 12 липня 2017 року - 8000 грн., 12 липня 2017 року - 8000 грн., 12 липня 2017 року - 20000 грн., 13 липня 2017 року - 4000 грн., 13 липня 2017 року - 8000 грн., 13 липня 2017 року - 8000 грн., 15 липня 2017 року - 8000 грн., 15 липня 2017 року - 8000 грн., 18 липня 2017 року - 8000 грн., 18 липня 2017 року - 8000 грн., 22 липня 2017 року - 20000 грн., 25 липня 2017 року - 20000 грн., 25 липня 2017 року - 8000 грн., 25 липня 2017 року - 8000 грн. Позивач стверджував , що ці готівкові кошти були внесені в касу підприємства і саме з них ОСОБА_1 отримувала безповоротну фінансову допомогу в касі підприємства.
Колегія суддів оглянула у судовому засіданні касову книгу, яка була надана позивачем на підтвердження проведення через касу готівкових коштів, які були видані відповідачці. Копії аркушів книги були надані суду (а.с.10-19) Із касової книги вбачається, що до каси надходили кошти від продажу підприємством, зокрема, молока, та інші надходження. У дні видачі ОСОБА_1 коштів, за даними касової книги така готівка в касі була в наявності.
Щодо доводів відповідачки про те, що надана позивачем касова книга не містила в собі підпису ОСОБА_1 , яка на той час обіймала посаду директора підприємства, отже є неналежним доказом, колегія суддів не може з ними погодитись з таких підстав.
Дійсно, оглянута судом касова книга за 2017 рік не містила підпису ОСОБА_1 , що є обов'язковим реквізитом касової книги відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Нацбанку України № 637 від 15 грудня 2004 року. Разом із тим, порушення порядку ведення касової книги підприємства не є предметом дослідження даного спору. Навіть при наявності порушень в її веденні, ці недоліки має встановлювати не суд, при розгляді цивільного спору щодо стягнення заборгованості, а спеціально уповноважені органи. Однак висновків таких органів суду не було надано. Як і не було надано доказів того, що на підприємстві існувала інша касова книга, або що надана касова книга є сфальсифікованою. Отже, відповідачкою, в порушення принципів змагальності, не було спростовано надані позивачем докази наявності в касі підприємства готівкових коштів, які могли бути видані відповідачці в якості поворотної фінансової допомоги.
Також не можуть спростувати доводи позивача щодо отримання ОСОБА_1 коштів та обставина, що підприємство не подало податкової звітності щодо отримання нею цих коштів. Колегія суддів вважає, що саме по собі порушення підприємством порядку подання податкової звітності щодо нарахованих доходів працівнику підприємства, не може спростовувати отримання працівником таких доходів, яке підтверджується його особистим підписом у видатковому касовому ордері.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц (провадження № 61-1129св17) зазначено, що відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. При цьому якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а в своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
Тобто, укладений між сторонами правочин не є нікчемним в силу закону, як на то посилається відповідачка. Укладення правочину відповідачкою одночасно і від імені ТОВ «УБА АГРОСВІТ» з одного боку і від свого імені як фізичної особи з іншого, могло би порушити лише права ТОВ «УБА АГРОСВІТ», оскільки правочин укладався ОСОБА_1 від імені підприємства і за цим правочином ОСОБА_1 отримувала в борг кошти підприємства, тобто правочин укладений в інтересах ОСОБА_1 і з позовом про визнання такого правочину недійсним з підстав ч.3 ст. 238 ЦК України могло звернутись лише підприємство.
Отже, доводи ОСОБА_1 щодо нікчемності договору поворотної фінансової допомоги не ґрунтуються на нормах цивільного права.
Даючи оцінку доводам сторін, викладеним у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УБА-Агросвіт» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді: