Справа № 752/13240/22 Головуючий в суді І інстанції Бондаренко Г.В
Провадження № 33/824/755/2023 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.
09 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код відсутній, громадянина України, військовослужбовця, місце проживання: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 375762 від 06.09.2022 року, вбачається що 06.09.2022 року о 00:35 годині ОСОБА_1 в м. Києві по Столичному шосе, керував транспортним засобом «Opel» НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер-6820» прилад ARHK-0552, під час безперервної відеофіксації. Тест № 4333 від 06.09.2022 року результат огляду становить 2.10 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 грн 20 коп.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Разом з поданою апеляційною скаргою, заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обгрунтовуючи тим, що скаржник не отримував повідомлення про виклик на судове засідання. У зв'язку з тим, що він проходить службу в Національній гвардії України, самостійно відвідувати суд, можливості не мав. Копію оскаржуваної постанови не отримував.
У зв'язку з цим просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник не отримав повний текст оскаржуваної постанови від 01 грудня 2022 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідно клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Вважає оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизована суть адміністративного правопорушення, а саме не вказано згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, за яких підстав поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки не зазначено, які саме ознаки сп'яніння були виявлені в нього згідно зазначеної вище Інструкції.
Вважає, що при оформленні матеріалів даної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, інспектори поліції допущено грубе порушення вимог чинного законодавства, в яких закріплено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також зазначив, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази щодо скоєння ним правопорушення.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Вознюк В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник Київської міської прокуратури у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно ч. 2 статті 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 375762 від 06.09.2022 року, в якому зазначено що 06.09.2022 року о 00:35 годині ОСОБА_1 в м. Києві по Столичному шосе, керував транспортним засобом «Opel» НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер-6820» прилад ARHK-0552, під час безперервної відеофіксації. Тест № 4333 від 06.09.2022 року результат огляду становить 2.10%, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- у результаті тестування на алкоголь, відповідно до якого ОСОБА_1 , проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» 06.09.2022 року о 00 год. 50 хв., результат тестування - 2,10 ‰ (а.с. 3);
- у Акті огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4);
- на відеозаписі працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР (а.с. 14);
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою яка його склала. ОСОБА_1 від підпису відмовився. В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» інформація відсутня.
Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 06 вересня 2022 року за участю ОСОБА_1 ..
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизована суть адміністративного правопорушення, а саме не вказано згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за яких підстав поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки не зазначено, які саме ознаки сп'яніння були виявлені в нього згідно зазначеної вище Інструкції, суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи наступне.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявними доказами підтверджується факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9.а ПДР України, внаслідок чого було складено протокол серії ААД № 375762 від 06.09.2022 року.
З акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці. Огляд проведено за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820, ARHK-0552, тест 4333. Результат огляду - 2,10‰ (позитивна). Також зазначено що огляд зафіксовано на відео з бодікамери (а.с. 4).
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що при оформленні матеріалів даної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КупАП, інспектори поліції допущено грубе порушення вимог чинного законодавства, в яких закріплено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зауважень чи заперечень щодо процедури складення протоколу, та бажання пройти медичний огляд на стан сп'яніння у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлював.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази щодо скоєння ним правопорушення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги та вважає надуманими, оскільки дані твердження повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення.
Доводи захисника Вознюка В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який в судовому засіданні зазначив щодо різниці у часі вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення та у чеку приладу драгер, які є підставою для закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Так, в суді апеляційної інстанції встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 06 вересня 2022 року, зазначений час правопорушення о 00 год. 35 хв. (а.с. 1).
Встановлено, що у результаті тестування на алкоголь, відповідно до якого ОСОБА_1 , проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» 06.09.2022 року зафіксовано час - 00 год. 50 хв. (а.с. 3).
Як вбачається з відеозапису нагрудної відеокамери (відеореєстратора) співробітника поліції, 06.09.2022 року з 00 год. 46 хв. 08 сек. по 00 год. 46 хв. 35 сек. ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» у встановленому законом порядку в присутності свідків (а.с. 14). У подальшому був складений протоколом про адміністративне правопорушення, тобто данні зафіксовані на відео кореспондуються з фактичними обставинами.
На думку апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення не містить недоліків, які б перешкодили суду об'єктивно та достовірно встановити фактичні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, відповідає обставинам справи, , вимогам ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено "13" лютого 2023 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко