єдиний унікальний номер справи: №752/1412/22
номер провадження №22-ц/824/480/2023
24 січня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Рагушіна І.В.
за участі: представника відповідача Бова А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Національного університету біоресурсів і природокористування України про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С.,
у цивільній справі №752/1412/22 за позовом ОСОБА_2 до Національного університету біоресурсів та природокористування України про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом за результатами розгляду якого просила суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ «2172 «К» про відстронення ОСОБА_2 від роботи;
- зобов'язати Національний університет біоресурсів та природокористування України поновити на роботі ОСОБА_2 шляхом видання наказу про допуск її до роботи відповідно до займаної посади;
- стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обгрунтування заявлених позовних вимог посилаючись на те, що з 11 грудня 1991 року працювала в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, у якості майстра виробничого навчання, садівника за сумісництвом ботанічного саду.
04 жовтня 2021 року на сайті МОЗ було опубліковано прийнятий Наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04 жовтня 2021 року, який став підставою для її відсторонення.
19 листопада 2021 року вона ознайомилася з копією наказу Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - Відповідач) від 19 листопада 2021 року № 2172 «К» «Про відсторонення працівника від роботи», яким її було відсторонено від роботи з 22 листопада 2021 року у зв'язку з ухиленням від обов'язкового щеплення проти COVID-19.
Вважала оскаржуваний наказ № 2172 «К» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому відсутнє посилання на належні та достатні для цього правові та фактичні підстави, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, а така підстава, як «в інших випадках, передбачених законодавством», не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки Наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених ньому працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення за ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - у спірних правовідносинах відсутні.
Щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинене корона вірусом SARS-CoV-2 не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов'язкових щеплень в Україні, в тому числі за епідемічними показниками.
Ані ст. 46 КЗпП, ані ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не містить порядку для відсторонення працівників, невакцинованих від COVID-19.
Норма п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої «SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236, яка містить вимогу «взяття до відома» не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників, а лише вказує на рекомендації до усвідомлення інформації, висловленої КМУ.
Відповідачем здійснено втручання в її право на працю через примушування до вакцинації, через що вона була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею та була піддана дискримінації за ознакою стану здоров'я.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ректора Національного університету біоресурсів і природокористування № 2172 «К» від 19 листопада 2021 року» Про відсторонення працівників від роботи» у частині відсторонення ОСОБА_2 від роботи на посаді майстра виробничого навчання, садівника за сумісництвом ботанічного саду.
Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час відсторонення від роботи в розмірі 70837,47 грн., без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат понесених по правовій допомозі 5000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. В якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що керівник закладу вищої освіти, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», неправомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача. Зазначаючи, що даною статтею передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Відтак, обов'язковій вакцинації проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, не підлягають лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання.
ОСОБА_2 щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 не здійснювала, відповідно сертифікату не надала. Крім того, нею не було надано і відповідного висновку лікаря про тимчасове чи постійне протипоказання до вакцинації.
Також, відповідно до п. 41-6 Постанови КМУ №1236, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти Covid-19, відсторонення від роботи у разі відмови чи ухилення від проведення щеплення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом сторін.
06 січня 2023 року Національним університетом біоресурсів і природокористування України подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №130/3548/21 (провадження №61-4479св22).
Обґрунтовуючи подане клопотання заявник вказував, що під час розгляду справи №130/3548/21 колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі розгляду справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає, що існує очевидна необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з урахуванням кількості справ, які перебувають на розгляді в судах різної юрисдикції. Очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики у справах про відсторонення працівників від роботи з підстав їх відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої распіраторної хвороби Covid-19 для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. Задля запобігання судових помилок, які у подальшому не могли б бути виправлені відповідно до процесуального законодавства внаслідок неможливості касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах. Оскільки справи цієї категорії переважно малозначні в силу закону, то рішення за наслідками вирішення цієї правової проблеми має стати орієнтиром при вирішенні подібних справ судами першої та апеляційної інстанцій.
Виключна правова проблематика є такою, що впливає на застосування норм права в подібних та/або тотожних правовідносин судами декількох юрисдикцій, у зв'язку із чим її не вирішення призведе до різного тлумачення чи застосування судами норм права й неоднакового вирішення спорів за тими ж фактичними обставинами та правовим регулюванням.
Таким чином, представник відповідача просив суд на підставі п. 10 ч.1 ст.252 ЦПК України зупинити провадження у цій справі за апеляційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року до розгляду Великої палати Верховного Суду справи №130/3548/21, оскільки правовідносини у даній справі є аналогічними тим, що наразі розглядається апеляційним судом, а Верховним Судом убачаються підстави для формування єдиної правозастосовчої практики в цій категорії справ, оскільки ці проблемні питання належать до компетенції Великої Палати Верховного Суду як інституції, діяльність якої спрямована на вирішення виключної правової проблеми в цілях забезпечення однакового застосування судами норм матеріального права.
У судовому засіданні представник відповідача - Бова А.П. підтримав подане клопотання.
Інші учасники справи за викликом у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Представник позивача до початку розгляду справи подав заяву про перенесення судового засідання на іншу дату.
Колегія суддів вважала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності осіб що не з'явилися у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання і зупинення провадження у даній справі виходячи з наступного.
Підставою для відсторонення позивача від роботи у наказі зазначені ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 жовтня 2021 року №2153, наказ по Університету «Про обов'язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 жовтня 2021 року №236.
03 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу №130/3548/21 за позовом працівника, відстороненого від роботи через ненадання підтверджуючого документу про обов'язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми у даній категорії справ, оскільки на розгляді першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов'язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Єдиної практики з вирішення цього питання немає.
Відтак, для забезпечення сталості та формування єдиної правозастосовчої практики з розгляду подібних справ, Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду й поставила на вирішення останньої такі питання:
1) чи є правомірним, без прийняття органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, встановлення обмежень права
на працю в Переліку № 2153 та Постанові КМУ № 1236, яке полягає в встановленні обов'язковості профілактичних щеплень проти COVID-19 для певних працівників та запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилились від профілактичних щеплень проти COVID-19;
2) чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав та дискримінаційним встановлення додаткових обмежень в Переліку № 2153, що полягають в обов'язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 працівникам: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та встановлення обов'язку в Постанові КМУ № 1236 керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 (враховуючи що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються);
3) чи є національне законодавство (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності Перелік № 2153 та Постанова КМУ № 1236 з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї її поведінки та яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів, з урахуванням того, що в них передбачене різне і всупереч Конституції України правове регулювання.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 7 вересня 2022 року прийнято до розгляду справу №130/3548/21 та призначено справу до розгляду.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини та обставини у справі №130/3548/21 є подібними до правовідносин та обставин у даній справі, за предметом та підставами позову, умовами застосування правових норм, тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у даній справі.
Відповідно до п.14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.10 ч.1 ст. 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 251-253, 368, 381 ЦПК України, колегія суддів,-
Клопотання Національного університету біоресурсів і природокористування Українипро зупинення провадження задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного університету біоресурсів та природокористування України про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи №130/3548/21 в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 03 лютого 2023 року.
Суддя - доповідач:
Судді: