печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35481/22-ц
Категорія 42
03 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Рябошапці М.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Павлюк Світлана Олександрівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05 грудня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі №29101 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі - ТОВ «ФК «Аланд») 22 577,56 грн. заборгованості за кредитним договором та 400 грн за вчинення виконавчого напису.
Оскільки виконавчий напис був вчинений з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» позивач подав позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі № 29101 визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 20 січня 2022 року.
В той же час, у порядку примусового виконання виконавчого напису № 29101 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було безпідставно стягнуто з позивача на користь ТОВ «ФК «Аланд» грошові кошти в сумі 14169,61 грн.
Ураховуючи те, що вказані кошти на користь відповідача були перераховані безпідставно, позивач просив стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на його користь безпідставно отримані відповідачем кошти в сумі 14169,61 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді від 9 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
3 січня 2023 року від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач про час, дату, місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що відповідає приписам частини десятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, причини неявки суду невідомі, відзив від відповідача до суду не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 05 грудня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис № 29101 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» грошових коштів в сумі 22 577,56 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №29101, вчиненого 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 22 577,56 грн.
Згідно з листом приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. від 30.09.2022 року в рамках виконавчого провадженням №60968934 з позивача стягнуто на користь ТОВ «ФК «Аланд» грошові кошти в сумі 16144,02 грн., що складаються з: 14 169, 61 - сума боргу, 1574, 41 - основної винагороди приватного виконавця та 400 грн вират на проведення виконавчих дій.
Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
- повернення виконаного за недійсним правочином;
- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем - ТОВ «ФК «Аланд» був виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №29101 від 05 грудня 2019 року, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання відповідачем коштів у сумі 14169, 61 грн., стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження № 60968934.
Ураховуючи те, що відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, слід дійти висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в межах заявлених ним вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 6 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання юридичних послуг від 23 червня 2022 року № б/н, укладений між позивачем та адвокатом Павлюк С.О., додаткову угоду №1 від 30 червня 2022, акт виконаних робіт від 31 грудня 2022 року, відповідно до якого клієнт сплачує виконавцю вартість правової допомоги в розмірі 3830,75 грн. через 90 днів після набрання законної сили рішенням суду.
Суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3830,75 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 13, 15, 16, 1212 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 14169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят девять) гривень 61 копійока та 3830,75 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,14, оф. 301).
Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2022 року.
Суддя О.Л.Бусик