Справа №:755/1162/23
Провадження №: 1-в/755/85/23
"13" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві подання Дніпровського районного відділу з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про направлення звільненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.09.2021, установив :
вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, й на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців та згідно ст. 76 КК України покладено відповідні обов'язки.
Фахівець Дніпровського районного відділу з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо засудженого та направлення його для відбування покарання призначеного указаним вироком посилаючись на те, що останній порушив обов'язки покладенні на нього судом, а саме не з'явився до Дніпровського РВ з питань пробації на реєстрацію 17 жовтня 2022 року, 07 та 21 листопада 2022 року, 16 січня 2023 року без поважних причин.
У судове засідання сторони будучи повідомленими про день та час розгляду клопотання (подання), згідно вимог ст. 135 КПК України, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, однак Суд, враховуючи положення ст.ст. 7, 22, 26, абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України, вважає за можливе провести судовий розгляд провадження у їх відсутність та вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 164 КВК України звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Згідно ч. 1 ст. 166 КВК України якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 КВК України подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 КВК України у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Згідно із ч. 4 ст. 166 КВК України письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15 зауважила, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом».
Згідно даного стандарту доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі КЗПЛ неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
В цьому випадку встановлено, що заявник не прибув у вказані дати з об'єктивних обставин, на думку суду, з огляду на його пояснення від 05 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року.
В той час, як за даними характеристики психолога Дніпровського районного відділу з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 без дати ОСОБА_3 характеризується,я к комутативна особистість, сильною емоційно-вольовою сферою, належний інтелектуальний розвиток.
Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 03 жовтня 2022 року рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення низький.
Відповідно, у розумінні ст. 166 КВК України в її системному зв'язку із положеннями ст. 78 КК України, поясненнями засудженого від 05 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року, в поєднанні з відомостями, корі його характеризують та в розрізі оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, на цей час, відсутні передумови для висновку про умисне невиконання засудженим покладених на нього обов'язків із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
З огляду на наведене, у світлі фактичних обставин провадження направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком не грунтується на дійсних обставинах справи, відповідно і задоволене бути не може.
На підставі викладеного та керуючись ст. 138, 369-372, 376, 537, 539 КПК України, ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України Суд постановив :
відмовити у задоволенні клопотання (подання).
Матеріали особової справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути до Дніпровського районного відділу з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після завершення строку апеляційного оскарження, а в разі подання апеляційної скарги, - після завершення апеляційного розгляду такої скарги.
С у д д я ОСОБА_1