14 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/9831/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року по справі №280/9831/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкого повідомлення-рішення, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 16.11.2022 поштою вдруге подав апеляційну скаргу. Одночасно відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2023 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 січня 2023 року через підсистему "Електронний суд" та 26 січня 2023 року засобами поштового зв'язку.
На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшла заява про усунення недоліків та відкриття апеляційного провадження, в якій заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причини його пропуску поважними.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що контролюючий орган був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку з введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні та через відсутність фінансування. Просить врахувати фактичні обставини справи, які свідчать про звернення відповідача з клопотанням про відстрочення сплати судового збору під час звернення з первісною апеляційною скаргою, однак ухвалою суду апеляційної інстанції у його задоволенні було відмовлено; надалі скаржник скористався своїм процесуальним правом та в межах ч.2 ст.299 КАС України повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою; на момент повторної подачі скарги судовий збір було сплачено, тобто скаржником вжито усіх заходів щодо усунення виявлених недоліків.
Перевіряючи доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що таким підставам для поновлення пропущеного строку як відсутність у контролюючого органу можливості сплатити судовий збір у зв'язку з
введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні та через відсутність фінансування, вже надано оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху і такі, в контексті обставин цієї справи, визнані судом неповажними.
Оцінюючи інші доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
З матеріалів справи слідує, що не прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду вперше поданої апеляційної скарги (ухвала суду від 31 травня 2022 року) було зумовлено невиконанням ГУ ДПС вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, в частині сплати судового збору.
Посилання відповідача на звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору під час попереднього звернення зі скаргою у зв'язку з неможливістю його оплати у встановлений строк та відмову у його задоволенні судом не можуть бути підставою для поновлення строку на звернення з повторною апеляційною скаргою, оскільки такі обставини не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В ухвалі від 31.05.2022 Третій апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами для невиконання своїх обов'язків по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору. Зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.
В даному випадку сплата судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем здійснена лише в листопаді 2022 року під час звернення з апеляційною скаргою повторно. У той час, коли право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відповідача виникло в квітні 2022 року (якщо брати до уваги дату вручення копії судового рішення ГУ ДПС), тобто судовий збір сплачено після спливу семи місяців.
Головне управління ДПС у Запорізькій області, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від фінансових та інших складнощів, зокрема недостатності коштів та/або здійснення безспірного списання коштів з рахунків останнього, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Відтак, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу, зокрема, з дня отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 до повторного звернення з апеляційною скаргою та фактичної сплати судового збору (червень-листопад 2022 року), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажав реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, відповідач до суду не надав.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень при повторному зверненні до суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Суд вважає, що для приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання цієї апеляційної скарги після ухвалення рішення суду першої інстанції і отримання її повного тексту відповідачем, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, зокрема, в частині надання документу про сплату судового збору, що в даному випадку, в тому числі, слугувало підставою для неприйняття первинної апеляційної скарги до розгляду, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Аргументи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому апеляційна скарга має бути прийнята до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів
Не встановлює ця норма і наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Враховуючи зазначене, зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга подана відповідачем після спливу майже семи місяців з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення та після спливу більше п'яти місяців з дня отримання копії ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року по справі №280/9831/21.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року по справі №280/9831/21.
Ухвала набирає законної сили з 14.02.2023 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк