25 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/26220/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Рівна В.В.
за участю представника відповідача-1 Кришталевич В.М.
розглянувши в режимі відеоконфеоенції в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)
в адміністративній справі №160/26220/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (відповідач-2), П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач-3)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1 , 20.12.2021 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (відповідач-2), П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на праві місцевих) №285 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яким ОСОБА_1 визнано таким, що не успішно пройшов атестацію та не допущено до етапу проходження співбесіди;
- визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ: 38296363) № 967к від 11.11.2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України та органів прокуратури з 16 листопада 2021 року;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері ї Виденного регіону (код ЄДРПОУ: 38296363) поновити ОСОБА_1 в Запорізькій спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері та в органах прокуратури, що за своїми обов'язками та характеристиками є рівнозначною до посади, яка відповідає останній займаній посаді, а саме: прокурора Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України з 17 листопада 2021 року;
- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ: 38296363) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2021 року по дату постановления судового рішення;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051) в особі відповідної кадрової комісії з атестації прокурорів призначити відповідним чином ОСОБА_1 нову дату (час) для проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність звільнення із займаної посади на підставі рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021р.; на порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій та щодо правомочності дій кадрових комісій; на відсутність правової визначеності щодо гарантій додержання незалежності прокурора; невмотивованість Рішення про неуспішне проходження атестації та не зазначення обставин, що вплинули на його прийняття; на відсутність подій, з якими пов'язано застосування п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” та на недотримання відповідачем норм законодавства, передбачених КЗпП України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено процедурних порушень з боку відповідачів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позову. Вказує, на порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій та щодо правомочності дій кадрових комісій; на відсутність правової визначеності щодо гарантій додержання незалежності прокурора; невмотивованість Рішення про неуспішне проходження атестації та не зазначення обставин, що вплинули на його прийняття; на відсутність подій, з якими пов'язано застосування п.9 ч.1 ст.51 Закону України “Про прокуратуру” та на недотримання відповідачем норм законодавства, передбачених КЗпП України.
Відпвідачем-1 (Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону) подано відзиви на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону позицію відповідача-1 підтримала.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з липня 2017 року проходив військову службу у Збройних силах України.
Наказом Міністра оборони України №101 від 27.02.2019 року відповідно до пункту 153 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та відряджено до Генеральної Прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду.
Наказом Військової прокуратури Південного регіону України №952к від 19.11.2019р., відповідно до ст.ст.11 ч.1 п.3, 27 ч.4 Закону України “Про прокуратуру”, п.82 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призначено прокурором Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України, увільнивши з посади слідчого військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
Наказом Військової прокуратури Південного регіону України №228к від 28.02.2020р., відповідно до ст.ст.11, 17 Закону України “Про прокуратуру”, п.82 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призначено прокурором Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, увільнивши з посади прокурора Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
Згідно протоколу №10 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) третє питання порядку денного про неуспішне проходження 5 листопада 2020 року іспиту, вирішено сформувати список осіб, які підчас здачі іспиту 5.11.2020 року у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знать та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрали менше 93 балів (групи 1,2, 3, 4, 5) згідно з Додатком 3 до Протоколу. В означеному списку (Додаток 3 до Протоколу №10 від 5.11.2020р.) за №37 знаходиться з кількістю балів 87, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим є менше прохідного балу для успішного складання іспиту не успішно пройшов атестацію.
Наказом Міністра оборони України від 01 березня 2021 року №71 лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, який відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Згідно рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на праві місцевих) №285 від 13.09.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», ОСОБА_1 визнано таким, що не успішно пройшов атестацію та не допущено до етапу проходження співбесіди.
Наказом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11 листопада 2021 року №967к лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , з 16 листопада 2021 року звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України та органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Марганецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області. Підстава: наказ Міністра оборони України (по особовому складу) від 01.03.2021 №71, рапорт ОСОБА_1 .
Позивач вважає протиправним Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11.11.2021 року №967к, яким лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , з 16.11.2021 року звільнено з посади.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” №113-IX від 19.09.2019 року, Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 року, норми Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Приписами статті 27 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII (в редакції до 25.09.2019 року) встановлено, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” і проходять військову службу відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням №1153/2008.
Отже, на позивача в період його призначення та звільнення з органів прокуратури та на час його проходження військової служби у військовій прокуратурі розповсюджувалася дія Закону №2232-XII та Положення №1153/2008.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач в період його призначення та звільнення проходив військову службу та був звільнений з військової служби у зв'язку із скороченням штатів згідно наказу Міністра Оборони України.
Відповідно до вимог Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” №2232-ХІІ та п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцям ЗС України.
Згідно п. 9 цього Положення військовослужбовці ЗС України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
Частиною 4 ст. 27 Закону України “Про прокуратуру” у редакції, що діяла до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” №113-ІХ передбачено, що військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення з ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Військові посади військових прокуратур передбачені Указом Президента України від 22.09.2014 року №737/2014 “Про перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами”.
За змістом даного Указу Президента України військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” (№1697-VІІ) і проходять військову службу відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (№2232-ХІІ) та інших законодавчих актів України.
Таким чином, військовослужбовці на посадах прокурорів військових прокуратур при здійсненні своїх повноважень керуються положеннями Закону України “Про прокуратуру” (№1697-VІІ).
Водночас призначення та звільнення, а також вирішення інших питань, пов'язаних з проходженням військової служби, у т.ч. соціальних гарантій здійснювалось відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (№2232-ХІІ) та інших законодавчих актів, які передбачають гарантії та види забезпечення для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Суд зазначає, що переведення на інші посади в органах прокуратури відбувається у порядку, передбаченому розділом V “Порядку зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади” Закону України “Про прокуратуру” (№1697-VІІ).
Відповідно до частини 7 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (№2232-ХІІ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби у ЗС України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури” №113-ІХ передбачено початок роботи Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, проведення атестації усіх прокурорів та слідчих органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають вказані посади у Генеральній прокуратурі, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах та переведення їх на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі їх успішного проходження.
Отже, з метою реалізації заходів, передбачених Законом №113-ІХ в органах прокуратури, починаючи з жовтня 2019 року відбулися структурні та кадрові зміни.
Водночас, згідно наказу Офісу Генерального прокурора №66 від 05.02.2020 року юридичну особу “Військова прокуратура Південного регіону України” перейменовано у “Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону” (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Військовим прокурорам Центрального, Південного, Західного регіонів та об'єднаних сил розпочати роботу з підготовки до звільнення військовослужбовців військових прокуратур з військової служби з додержанням вимог законодавства у сфері проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Підпунктом “г” п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (№2232-ХІІ) визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Підпунктом 1 п.226 Положення встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у т.ч. при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.
За змістом п. 245 Положення, звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними у п. 153 Положення (у даному випадку Міністерством оборони), за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Днем закінчення військової служби є день, зазначений у наказі про звільнення з посади і в державних органах, до яких вони були відряджені.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку з припиненням правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, припиняються і правовідносини із Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону, оскільки позивач є військовослужбовцем та був відряджений до Генеральної прокуратури України.
Правовідносини щодо проходження військової служби не є трудовими відносинами, а тому норми КЗпП України застосовується лише у випадках, що не врегульовані спеціальними законами.
Пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень:
- рішення про успішне проходження прокурором атестації або
- рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
За змістом пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка:
1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок);
2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається.
Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (пункт 7 розділу І Порядку № 221).
Отже вказана норма передбачає можливість призначення нового часу складання відповідного іспиту лише за умови якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Однак матеріали справи не містять доказів наявності зазначених умов для призначення нового часу складання відповідного іспиту.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач мав право подати заяву про перенесення дати складення іспиту у разі погіршання його стану здоров'я (або з технічних причин), однак до проведення іспиту будь-яких заяв про погіршення стану здоров'я (або з технічних причин) та перенесення у зв'язку з цим дати іспиту позивач не надавав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач розпочав та завершив тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, тим самим оцінивши свій стан здоров'я та роботу комп'ютерної техніки, як такі, що дають йому можливість скласти іспит, і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування.
З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність процедурних порушень з боку відповідачів під час проведення тестування позивача.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24.09.2021 року у справі №160/6596/20, від 21.09.2021 року у справі №200/5038/20-а.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, відповідачами доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів апеляційної інстанції також враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.22 справа №600/6322/21-а, від 22.12.2022 справа №140/12386/21.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачами та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 25.01.2023 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.01.2023.
В повному обсязі постанова виготовлена 03.02.2023.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова