08 лютого 2023 р.Справа № 480/4268/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
представник позивача Хурсенко С.О.
представник відповідача Великодна Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 10.12.21 по справі № 480/4268/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода"
до Сумської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомода", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UА807000/2021/000263/2 від 18.02.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення № UА807290/2021/00114.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" задоволено.
Додатковим рішенням від 23.12.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд.16Б, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" (40000, м. Суми, вул. Харківська, буд.105, код ЄДРПОУ 41815154) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі грн.).
В іншій частині заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними, оскільки у цьому випадку позивач додатково поніс витрати у зв'язку з транспортуванням товару від г. Хотьково, Московская обл., РФ до місця ввезення товару на митну територію України.
Так, ч.2 ст.53 МК України у переліку документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, серед іншого, визначено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п.6).
Під час митного оформлення товару за МД UA807290/2021/003575 позивачем було подано Договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №11/11 від 11.11.2020 року (далі - Договір), в якому визначено, що ТОВ «Транс Верналіс», надалі «Експедитор», в особі директора Шаповалова Сергія Євгенійовича, який діє на підставі Статуту, що є платником єдиного податку зі ставкою 5%, і ТОВ «Автомода» надалі «Замовник», в особі Полежай Анни Олександрівни, який діє на підставі статуту, що є платником на загальних обставинах, з іншого боку, уклали договір про те, що Експедитор зобов'язується від свого імені і за рахунок Замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною.
Відповідно до п.5.1 Договору для виконання послуг Замовник перераховує Експедитору суму зазначену в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення і вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двох сторонньому акті і оплачується згідно виставленого рахунку.
У разі якщо сторони визначають в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок - фактура і CMR (оригінали або факсові копії), акт виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту надання документів, якщо в заявці не вказано інше (п.5.3 Договору).
Проте, декларантом позивача до митного оформлення не надано транспорту заявку (п.5.1 Договору) на перевезення вантажу, тому не зрозуміло яка вартість послуг експедирування та коли повинна бути проведена така оплата - до моменту виконання перевезення чи після здійснення перевезення.
Також, декларантом позивача до митного оформлення не надано рахунок-фактура та акт виконаних робіт (п.5.3 Договору).
До митного органу ТОВ «Автомода» було подано лист від 12.02.2021 року №8 виданий від ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує вартість перевезення товару.
Також до митного органу було подано міжнародну товаротранспортну накладну від 17.02.2021, перевізником товару відповідно до якої є ОСОБА_2 .
Зазначає, що позивачем під час митного оформлення не було надано договір щодо надання транспортних послуг між ТОВ «Автомода» та ФОП ОСОБА_1 , так само як не було надано договір між ТОВ «Автомода» та ОСОБА_2 .
Наголошує на тому, що витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів згідно з пунктами 5,6 частини 10 ст.58 МК України визначено як обов'язкові складові митної вартості при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору.
В результаті аналізу наданих до митного оформлення документів було виявлено розбіжності: договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 11.11.2020 №11/11 містить посилання на Експедитора ТОВ «Транс Верналіс», однак в CMR перевізник вказаний Antoshkin Oleksandr а довідка про транспортні витрати №8 від 12.02.2021 року взагалі видана від ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про те, що декларантом позивача розрахунки здійснено на основі необ'єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України.
Отже, здійснивши вищевказаний аналіз поданого декларантом ТОВ «Автомода» пакету документів та виявивши, що подані документи містять розбіжності, а надані із митною декларацією відомості є необ'єктивними та не містять усіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів.
18.02.2021р. повідомленням №2 декларант повідомив, що при подачі до митного оформлення ВМД, були подані всі існуючі документи. Надати будь-які додаткові відомості немає можливості.
Отже, в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, декларантом не було надано документів, які б підтверджували задекларований рівень митної вартості товару.
Тому, керуючись частиною першою статті 55 МК України 18 лютого 2021 року відносно заявлених у МД товарів відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000263/2 (далі - Рішення).
В подальшому, на виконання вимог частин 1 та 2 статті 256 МК України відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/00114 (далі - Картка відмови).
Відтак, на думку відповідача, підстави для визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови відсутні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 клопотання представника Сумської митниці Держмитслужби задоволено. Замінено відповідача по справі з Слобожанської митниці Держмитслужби на Сумську митницю.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.02.2021 року декларантом до структурного підрозділу відповідача подано електронну митну декларацію № UA807290/2021/003575 (далі - МД), згідно з якою митниці пред'являлися до митного оформлення товари різних товарних позицій, у тому числі й:
1) Товар № 1: «Комплект килимків з вулканізованої гуми, в асортименті - 91 найменувань, всього 233 комплектів (місць). Не армовані, виконані з листового полімерного матеріалу. До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 ведійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів) та перемичка для задніх килимків. Гумові килимки для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; виготовлені за ТУ2536-011 -96304518-2009 з вулканізованої гуми. Виробник ООО «РТИ-Трейд», країна походження - RU», який придбано Позивачем в Російській Федерації за ціною 198 050,00 рос.руб (графа 42 «Ціна товару» І -і о аркушу МД);
2) Товар № 2: «Чохли на сидіння автотранспортній, засобів універсальні, всього 168 комплектів. До комплекту чохлів входить 2 чохла для спинки та 2 чохла для нижньої частини передніх сидінь (водія та переднього пасажира) та чохол, що закриває задній диван автомобіля; виготовлені з синтетичних текстильних матеріалів; виготовлені за ТУ2536-011-96304518- 2009. Виробник ООО «РТИ-Трейд», країна походження - RU», який придбано Позивачем в Російській Федерації за ціною 142800 рос.руб (графа 42 «Ціна товару» 2-го аркушу МД);
3) Товар № 3: «Комплект килимків ворсових універсальних - 33 комплекти. До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів) та перемичка для задніх килимків. Текстильні килимки призначені для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; виготовлені за ТУ2536-011-96304518-2009 і поліпропіленових волокон довжиною 3-7 мм на підкладці з суміші гуми та пластику; краї оброблені стрічкою. Виробник ООО «РТИ-Трейд», країна походження - RU», який придбано позивачем в Російській Федерації за ціною 20460 рос.руб (графа 42 «Ціна товару» 2-го аркушу МД).
На виконання вимог частини 2 статті 334 та частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) уповноваженою особою позивача разом із МД подано такі скан-копії документів (що підтверджується відомостями графи 44 МД):
1) Зовнішньоекономічний контракт № 09/02 від 09.02.2021 року, укладений між Продавцем - ООО «РТИ-Трейд» (м. Хотьково, Московська обл., РФ) та Покупцем - позивачем (м. Суми, Україна), в якому вказується, що Продавець зобов'язався виробити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити килимки підлогові і чохли на автомобілі в асортименті (країна-виробник - РФ, виробник ООО «РТИ-Трейд»), ТУ2536-011 -96304518-2009. Товар постачається партіями на загальну суму, вказану в пункті 44 цього контракту Асортимент, кількість, ціна, загальна вартість та умови поставки кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які підписуються кожною із сторін та являються невід'ємною частиною цього контракту (пункти 1.1 та 1.2 контракту). Загальна сума контракту складає 5 000 000 рос.руб. Ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, встановлюються в рос.руб. і вказуються в специфікації, що складається на кожну поставку. Специфікація на кожну поставку оформлюється згідно з пунктом 1.2. цього контракту. Протягом строку дії договору ціни можуть змінюватися продавцем в односторонньому порядку (розділ 4 контракту). Також в пункті 5.1 контракту Продавець та Покупець узгодили, що Продавець являється виробником і експортером. Вантажовідправник вказується в специфікаціях, які являються невід'ємними частинами цього контракту. Продавець виробляє та постачає товар Покупцеві, який є покупцем та вантажоодержувачем, на умовах FCA м.Хотьково, Московська область, РФ згідно з Інкотермс-2010. Покупець зобов'язаний оплатити партію товару в розмірі 100% передоплати протягом 30-ти банківських днів з дня підписання специфікації на кожну партію товару.
2) Пакувального листа від 12.02.2021 року (до інвойсу № 1176 від 12.02.2021 року), в якому вказано кількість товару, його вага нетто і брутто, кількість місць тощо, а також наведено розшифрування найменувань «комплект чохлів» та «комплект килимків».
3) Рахунку-фактури (інвойсу) № 1176 від 12.02.2021 року, в якому вказується перелік товарів, що входять до цієї партії, із 94 найменувань та їх загальна вартість у розмірі 377430,00 рос.руб. Також в інвойсі наведено розшифрування найменування «комплект килимків» і зазначено, що в такий комплект входить 4 килимка та 1 перемичка.
4) Специфікації № 1 від 12.02.2021 року, в якій вказувався перелік найменувань товару та їх вартість у розмірі 377430,00 рос.руб.
5) Платіжного доручення SWIFT (ASK) від 17.02.2021 року, згідно з яким позивач сплатив Продавцеві вартість партії товару, що постачалася згідно з цією МД, у розмірі 377430,00 рос.руб. (тобто, документально підтвердив ціну, що фактично сплачена за товар);
6) Товаротранспортної накладної від 17.02.2021, в якій вказано відправника і отримувача товару, вага товару, вартість партії (377430,00 рос.руб.), місце і дату завантаження товару (м.Хотьково, РФ, 17/02/2021). місце розвантаження товару (вузі. Харківська. 105. м.Суми, Україна) та скорочений опис товару:
7) Договору-заявки на перевезення вантажів № 11/11 від 11.11.2020, складеного Позивачем і ТОВ «Транс Верналіс» (експедитор), згідно з якою експедитор зобов'язався за рахунок ТОВ «Автомода» здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних сполученнях;
8) Довідки про транспортні витрати від 12.02.2021, в якій підтверджено вартість транспортно-експедиційних послуг з місця завантаження товару до місця ввезення його на митну територію України у розмірі 17000,00 грн., а також те, що товар не страхувався;
9) Сертифікату походження № 1001004509 від 15.02.2021 року, складеного на підставі контракту № 09/02 від 09.02.2021 та інвойсу від 12.02.2021 № 1176;
10) Митної декларації країни відправлення № 10013160/170221/0081498 від 17.02.2021р., в якій підтверджувалися ідентифікаційні відомості щодо даної імпортованої партії товарів.
Після прийняття МД до митного оформлення посадовою особою відповідача відносно визначення митної вартості імпортованих товарів направлено декларантові електронне повідомлення такого змісту:
«В зв'язку з надходженням до ВМВ запиту ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1, 2, 3, в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, у відповідності до вимог п.5 cт.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні: б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, транспортних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 9) договір (угоду, контракт) транспортних послуг. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
У відповідь на вказане електронне повідомлення митниці уповноваженою особою ТОВ «Автомода» направлено до митниці повідомлення від 18.02.2021р., в якому вказувалося, що при подачі для митного оформлення МД були подані всі існуючі документи і що додаткових документів на даний час немає можливості надати.
Відповідач після отримання від уповноваженої особи позивача вищевказаних повідомлень 18.02.2021р. виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000263/2 (далі - Рішення), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано таким чином:
1) Митну вартість товару № 1 скориговано «за резервним методом» і її розмір підвищено з 175,71 рос.руб. за 1 кг товару до 232,06 рос.руб. за 1 кг товару, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів на 8578,20 грн.;
2) Митну вартість товару № 2 скориговано «за другорядним методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 261,2089 рос.руб. за 1 кг товару до 646,9232 рос.руб. за 1 кг товару, що потягло за собою збільшення розміру митних платежів на 29488,81 грн.;
3) Митну вартість товару № 3 скориговано «за другорядним методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 166,8856 рос.руб. за 1 кг товару до 1664,2315 рос.руб. за 1 кг товару, що спричинило збільшення розміру митних платежів на 3618,23 грн.
Загальний розмір збільшення митних платежів становить: 41685,24 гривень.
В подальшому, митницею на МД №UА807290/2021/00114 винесено також й картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/003575 (далі - картка відмови), згідно з якою зобов'язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення та картки відмови. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За приписами частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог вимог статті 53 МК України декларантом надано:
- пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), специфікацію № 1 до контракту, митну декларацію країни відправлення, договір-заявку на перевезення вантажів, довідку про транспортні витрати від 12.02.2021 (п. 1 ч. 2 ст. 53 МК України);
- контракт із виробником (продавцем) товару від 09.02.2021 № 09/02 (п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України;
- рахунок-фактуру (інвойсу із зазначенням вартості кожної товарної одиниці поставки) (п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України);
- платіжне доручення в іноземній валюті від 17.02.2021 SWIFT ASK, згідно з яким ТОВ «Автомода» проведено перерахування (сплату) 100% вартості партії товару на рахунок Продавця згідно з умовами контракту (п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України);
- пакувальний лист та специфікацію № 1 до контракту (п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України);
- договір на надання транспортно - експедиторських послуг та довідку про транспортні витрати від 12.02.2021р. (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України).
Ліцензія на імпорт товару не надавалася, оскільки імпорт цього товару не підлягає ліцензуванню, що свідчить про дотримання декларантом п .7 ч. 2 ст. 53 МК України. Страхування імпортованого товару не здійснювалося і такі дії контрактом не передбачалися, що також підтверджено довідкою про транспортні витрати від 12.02.2021р., що також свідчить про виконання декларантом вимог п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.
Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності.
Зокрема, як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, в результаті аналізу наданих до митного оформлення документів було виявлено розбіжності: договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 11.11.2020р. №11/11 містить посилання на Експедитора ТОВ «Транс Верналіс», однак в CMR перевізник вказаний Antoshkin Oleksandr, а довідка про транспортні витрати № 8 від 12.02.2021 року видана від ФОП ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що пунктом 5.1 контракту №09/02 від 09.02.2021р. передбачено, що продавець виробляє та постачає товар покупцю, який є покупцем та вантажоодержувачем на умовах FСА м.Хотьково, Московська область, РФ, згідно з Інкотермс 2010р. Кінцевий пункт прибуття: Україна, індекс 40000, м. Суми, вул. Харківська, буд.105.
Так, відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано: довідку про транспортні витрати № 8 від 12.02.2021р. та платіжне доручення № 284 від 19.02.2021р. на суму 17000грн.
Вартість товару 377430 рос.руб., вказана у міжнародній вантажній товарно-транспортній накладній від 17.02.2021р. (а.с.32), співпадає із вартістю цього ж товару, вказаною в інвойсі (а.с.26) та у специфікації №1 до договору №09/02 від 09.02.021р. (а.с.28, зворотній бік).
Судова колегія зазначає, що положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Крім того, суд зазначає, що системний аналіз наведених норм МК України свідчить про те, що під час здійснення митного оформлення товару обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.06.2019р. у справі № 804/7761/15 (№ К/9901/4756/18).
Проте, у повідомленнях митного органу відсутнє посилання на невідповідність саме в документах щодо транспортних витрат, що позбавило декларанта можливості її виправити, надіславши митному органу необхідну документацію.
Щодо ненадання декларантом позивача під час митного оформлення товару прайс-листа та калькуляції суд правомірно зазначив, що контрактом №09/02 від 09.02.2021р. не передбачено передання покупцеві від продавця таких документів, а документи, перелічені у п.5.4, п.5.6 цього договору, були наявні у ТОВ "Автомода" під час митного оформлення товарів, а саме: інвойс, пакувальний лист, вантажна митна декларація, сертифікат походження товару.
Отже, позивач позбавлений можливості подати додаткові документи внаслідок їх відсутності у продавця та відсутності обов'язку продавця передати їх за договором постачання покупцеві разом із товаром або факсом чи електронною поштою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор, проте ані рішення, ані відзив на позовну заяву не містять жодних доводів та доказів про подібність товарів за поданими заявником через декларанта митними деклараціями та товарам за митною декларацією, що є спірною у даній справі. Таких доказів не надано і до суду.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) визначено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Отже, відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Крім того, судом встановлено, що 28.01.2021 року Сумським окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 480/8680/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021р., рішення № UA807000/2020/002409/2, яке зазначено відповідачем як джерело інформації для визначення митної вартості для оскарженого рішення, визнано протиправним та скасовано.
Разом з тим, відповідач як митний орган, яким здійснено оформлення вказаної МД № UA807290/2020/019970, за якою здійснювалося коригування митної вартості цієї партії товару, мав у своєму розпорядженні усі документи, які було подано із цією МД, та безперечно міг порівняти за пакувальними листами та рахунками-фактурами (інвойсами) на ці дві партії товарів рівні їх фактурних цін в залежності від найменування кожної товарної позиції.
Так, згідно з поясненнями представника позивача зниження рівня фактурної вартості імпортованих у двох партіях товару пов'язане із тим, що ТОВ «Автомода» здійснено імпорт товарів за частково ідентичним найменуванням, тому конкретні товарні позиції відрізняються за своїми ознаками, що визначені детально у пакувальних листах та специфікаціях.
Згідно з частиною 2 статті 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості (Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Відтак, коригування митної вартості товару № 3 «комплект килимків ворсових універсальних - 33 комплектів, задекларованого у МД № UA807290/2021/003575 від 18.02.2021р., за ціною товару «комплект килимків ворсових в асортименті - 29 найменувань, 43 комплектів», задекларованого у МД № UA807290/2020/019970 від 20.08.2020р., проведено неправильно з тих підстав, що вартість такого товару за 1 кг ваги у першому та у другому випадку буде різною, оскільки таку вартість формують конкретні товарні найменування, вартість кожного з яких визначається їх виробником-експортером в специфікації залежно від їх характеристик.
Тобто, в специфікації № 1, поданою із МД № UA807290/2021/003575 від 18.02.2021р., вказується вартість одного комплекту універсальних ворсових килимків 620 рос.руб. за 1 комплект, тобто, ціна є однаковою для кожного комплекту килимків, в той час як в специфікації № 5, поданою із МД № UA807290/2020/019970 від 20.08.2020р., вказується ціна за 1 комплект ворсових килимків залежно від його конкретного найменування індивідуально для певної марки автомобіля (BMW, AUDI, FORD, DAEWOO, CHEVROLET та інші), тобто, ціна є різною для кожного комплекту килимків залежно від його характеристик.
Отже, порівняння рівня ціни за 1 кг килимків універсальних із ціною 1 кг килимків, призначених для конкретних марок автомобілів, та відповідно різних цін за 1 комплект, є безпідставним та суперечить вимогам частини 2 статті 59 МК України.
З таких самих підстав проведено неправильно й коригування митної вартості товару № 2 «чохли для сидіння автотранспортних засобів універсальні...», оскільки порівняння рівня ціни за 1 кг чохлів для сидіння універсальних із ціною 1 кг чохлів для сидіння, призначених для конкретних марок автомобілів (SKODA, TOYOTA, MAZDA, KІА, FORD та інші), та відповідно різних цін за 1 комплект залежно від його характеристик є необґрунтованим та суперечить вимогам частини 2 статті 59 МК України.
Щодо коригування заявленої декларантом митної вартості товару № 1 «комплект килимків з вулканізованої гуми, в асортименті...» за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
У свою чергу, пунктом 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) визначається, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібною товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Таким чином, у цьому конкретному випадку, при використанні резервного методу відповідачем було порушено відповідні принципи і положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), оскільки ним скориговано вартість товару № 1 за резервним методом за раніше «скоригованою» ним же вартістю такого товару, а не дійсною вартістю згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та специфікації до нього, який було імпортовано позивачем кількома місяцями раніше.
При цьому, судове оскарження дій митниці щодо коригування попередньої партії товару, що передувало цій поставці товару, судом вже визнано протиправним.
Також при порівнянні ціни на «комплекти килимків з вулканізованої гуми», що вказані у специфікації № 1, поданою із МД № UA807290/2021/003575 від 18.02.2021р., та у специфікації № 5, поданою із МД № UA807290/2020/019970 від 20.08.2020р., можна зробити висновок, що встановлена виробником-експортером ціна цього товару залишилася незмінною, а саме - 850 рос.руб. за 1 комплект таких килимків.
Вищевказане підтверджує, що застосування відповідачем резервного методу по відношенню до товару № 1 на підставі «скоригованої» вартості товару за МД № UA807290/2020/019970 від 20.08.2020р. є протиправним.
Крім того, суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності чи відсутності не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови, та здійснення коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Суд також зазначає, що положеннями ст. 264 Митного кодексу України визначено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Відтак, слід дійти висновку, що видане відповідачем рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.
Отже, твердження відповідача про ненадання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни на товар, витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність начебто розбіжностей у документах наданих до митного контролю, колегія суддів зазначає, що усі вказані "розбіжності" були спростовані ще під час митного оформлення шляхом надання до митного оформлення всіх документів передбачених частиною другою статті 53 МК України та усіх запитуваних документів, однак митний орган не врахував ані додатково поданих документів, ані пояснень позивача.
Щодо посилання відповідача на договір № 11/11, варто зазначити, що митним органом не спростовано пояснення представника позивача щодо помилкового надання декларантом даного договору, оскільки в той же день декларантом здійснювалося не одне митне оформлення товарів ТОВ "Автомода".
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення та картки відмови. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення та картка відмови відповідача є протиправними, що є підставою для їх скасування.
Таким чином, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року по справі № 480/4268/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 480/4268/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 14.02.2023 року