14 лютого 2023 року справа №200/3851/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача Верченко Ольги Олександрівни та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року (повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року) у справі № 200/3851/22 (суддя в І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника - Верченко Ольгу Олександрівну, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1), в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови призначити пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.11.2021 № 052530002934;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.11.2021, зарахувавши: до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.09.1987 по 29.06.1989, 17.07.1989 по 29.04.1990, з 10.05.1990 по 18.04.1992, з 11.08.1992 по 07.10.1994, з 07.10.1994 по 20.05.1995, з 10.06.1996 по 13.08.1998, з 13.08.1998 по 12.08.1999; до страхового стажу роботи періоди навчання у СПТУ № 94 з 01.09.1987 по 29.06.1989.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 11.11.2021 звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням № 052530002934 відповідач-1 відмовив в призначенні пенсії позивачу у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи.
Вважає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 01.09.1987 по 29.06.1989, з 17.07.1989 по 29.04.1990, з 10.05.1990 по 18.04.1992, з 11.08.1992 по 07.10.1994, з 07.10.1994 по 20.05.1995, з 10.06.1996 по 13.08.1998, з 13.08.1998 по 12.08.1999; до страхового стажу роботи періоди навчання у СПТУ №94 з 01.09.1987 по 29.06.1989 року.
Вважає рішення відповідача-1 від 17.11.2021 року № 052530002934 та дії відповідача-1 щодо відмови в призначенні пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні та соціальні права.
Ухвалою місцевого суду від 21 вересня 2022 року залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17 листопада 2021 року № 052530002934.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що позивач має достатню кількість пільгового стажу, підтвердженого належними документами, та відповідає іншим вимогам для призначення пенсії за віком.
Просила скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зазначило, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1987 по 29.06.1989, оскільки в наданій довідці від 15.09.2021 №78 не видно рік вступу до навчального закладу.
Відповідач просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі представника позивача, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 1998 року, РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідачі в даних правовідносинах є суб'єктами владних повноважень у відповідності до приписів пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України.
Як встановлено матеріалами справи, 11.11.2021 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №052530002934 від 17.11.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. За поданими документами не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 29.06.1989.
Як встановлено судом за результатами розгляду справи та підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №052530002934 від 17.11.2021, період навчання позивача не було зараховано до страхового стажу, оскільки в наданій довідці від 15.09.2021 №78 рік вступу до навчального закладу вказано нерозбірливо.
Отже, спірним рішенням не зараховано позивачу до страхового стажу період навчання з 01.09.1987 по 29.06.1989.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт «д» частини 1).
Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII).
Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 8 Порядку визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до атестату № 10750 від 09 листопада 1989 року, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач з 01 вересня 1987 по 28.06.1989 навчався в СПТУ м. Димитрова Донецької області та здобув спеціальність «електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту обладнання».
Відповідно до довідки державного навчального закладу «Мирноградський професійний гірничий ліцей» від 15.09.2021 № 72, ОСОБА_1 дійсно навчався у середньому професійно-технічному училищі № 94 м. Димитрова Донецької області на денному відділенні за професією «електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту обладнання» з 01.09.1987 (наказ про зарахування № 85-к від 01.09.1987) по 29.06.1989 (наказ про випуск учня та направлення учня № 65-к від 29.06.1989).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем-2 період навчання у СПТУ № 94 з 01.09.1987 по 29.06.1989 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Також в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що 14 лютого 2022 року позивач повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду його заяви - Головним управління Пенсійного фонду України в Київській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 052530003185 від 23 лютого 2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, рішення №052530003185 від 23 лютого 2022 року позивачем не оскаржується, і воно не може свідчити про обґрунтованість рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії в нинішній справі.
Щодо зарахування періодів роботи 17.07.1989 по 29.04.1990, з 10.05.1990 по 18.04.1992, з 11.08.1992 по 07.10.1994, з 07.10.1994 по 20.05.1995, з 10.06.1996 по 13.08.1998, з 13.08.1998 по 12.08.1999 до пільгового стажу та періоди навчання у СПТУ №94 з 01.09.1987 по 29.06.1989, суд першої інстанції зазначив наступне.
Як вказувалось судом вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №052530002934 від 17.11.2021 період навчання позивача не зараховано до страхового стажу, оскільки в наданій довідці від 15.09.2021 №78 не видно рік вступу до навчального закладу. Разом із цим, у спірному рішенні не зазначено щодо зарахування або відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача будь-яких інших періодів роботи.
При вирішенні спору по суті, місцевий суд також врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2018 у справі № 174/658/16-а, відповідно до якої судом мають враховуватися саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення. При цьому, підставою для відмови в позові може бути лише висновок суду про те, що відповідач при розгляді усіх документів надав їм правильну правову оцінку. У разі відсутності тих чи інших документів у відповідача, суд не позбавлений можливості зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням нових документів, що були надані під час розгляду справи.
Разом з тим, спірне рішення не містить жодних відомостей стосовно зарахування або відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача будь-яких періодів його роботи/навчання/військової служби, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання пенсійний орган призначити пенсію, зарахувавши певні періоди до страхового та пільгового стажу, місцевий суд зазначив, що оскільки у спірному рішенні, яке прийнято відповідачем-2, не зазначено щодо зарахування або відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача будь-яких періодів роботи, суд вважав, що позовні вимоги до другого відповідача про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періодів роботи з 17.07.1989 по 29.04.1990, з 10.05.1990 по 18.04.1992, з 11.08.1992 по 07.10.1994, з 07.10.1994 по 20.05.1995, з 10.06.1996 по 13.08.1998, з 13.08.1998 по 12.08.1999 є передчасними, оскільки спірним рішенням оцінка вказаним періодам не надавалась.
Позовна вимога про зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача за Списком № 1 також є передчасною, оскільки спірним рішенням не надано оцінку щодо зарахування наступного періоду роботи до пільгового стажу, а суд не вправі самостійно розраховувати стаж позивача.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту прав позивача у розглядуваному випадку буде саме зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 11 листопада 2021 року з урахуванням висновків суду.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Підставою для відмови в призначенні пенсії стало, згідно 15 абз. оскаржуваного рішення відповідача: "Прийнято рішення в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відмовити, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж". Крім того, у цьому ж рішенні зазначено в абз. 12, 13 "пільговий стаж особи становить 7 років 10 місяців 15 днів", "До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів".
Звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що він не згодний з таким розрахунком пільгового стажу роботи за Списком № 1, так як його стаж роботи є більшим, ніж пораховано відповідачем.
Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду, від 30.05.2018 у справі № 174/658/16-а, не зазначено, що у рішеннях суб'єкта владних повноважень мотиви повинні бути зазначені по кожному окремому відмовному періоду роботи. Крім того, в наведеній позиції Верховного Суду зазначено, що підставою для відмови в позові може бути лише висновок суду про те, що відповідач при розгляді усіх документів надав їм правильну правову оцінку. Отже, підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення, було відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1, при цьому відповідач у спірному рішенні зазначив, що до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів, що свідчить про невірну правову оцінку документів відповідачем.
Отже, предметом нинішнього спору є наявність чи відсутність необхідного пільгового стажу роботи за ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Підставою для звернення до суду стала відмова в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в незалежності від того мотивована відмова, чи ні відповідачем, а предметом спору наявність, чи відсутність необхідного пільгового стажу роботи за ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 для обґрунтування своїх вимог, окрім оскаржуваного рішення ПФУ, надав трудову книжку із записами про свою трудову діяльність в шкідливих умовах з повним робочим днем під землею, але суд першої інстанції її не досліджував та не надав будь-якої оцінки її записам в оскаржуваному рішенні, що є порушенням п. 2 ч.4 ст. 246 КАС України.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Отже, суд повинен був під час розгляду справи оцінити надані докази та перевірити пільговий стаж роботи та чи достатньо його для наявності права ОСОБА_1 на призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, а зобов'язання відповідача за достатньої його наявності призначити пенсію із врахуванням такого стажу роботи не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, та виключало б можливість повторного порушення прав позивача з тих самих підстав відповідачем.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, на час подання заяви про призначення пенсії 11.11.2021 досяг віку 50 років.
Відповідач не заперечує наявність у ОСОБА_1 страхового стажу більше 25 років.
Спірним є наявність 10 років пільгового стажу роботи, що в сукупності з іншими наведеними вище критеріями дає право на призначення пенсії.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Для визначення пільгового стажу в період по 25 січня 1991 року слід застосовувати Список №1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (далі - Постанова № 1173);
в період з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком (за старістю) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (далі - Постанова № 10);
в період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (далі - Постанова № 162);
в період з 16 січня 2003 року по 3 серпня 2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (далі - Постанова № 36);
в період з 3 серпня 2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (далі - Постанова № 461).
Позивач виконував роботи, визначені Списком №1, що підтверджено записами в трудовій книжці, а тому цей період підлягав зарахуванню до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому згідно ч.1 ст. 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти /до яких ст. 18 цього закону віднесено, зокрема, навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання/ зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Відповідно до атестату, довідки про навчання, військового квитка та записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , а саме записи:
- з 01.09.1987 по 29.06.1989 - період навчання. Стаж складає: 1 рік 9 місяців 29 днів. Зараховується до стажу роботи, який передбачений Постановою № 1173 (пункт 1 «Підземні роботи» розд. І «Гірничі роботи»), відповідно до підпункту «з» пункту 109 розділу VIII Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1975 № 590 (далі - Положення № 590): «Період, вказаний в підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду»;
Шахта ім. А.Т. Стаханова в/о Красноармійськвугілля:
- №№1-3 - 19(а не 17, як пораховано позивачем).07.1989 заняття в учбовому пункті, 01.08.1989 прийнято електрослюсарем з повним робочим днем в шахті, 29.04.1990 звільнений в зв'язку з призивом до армії. Стаж роботи складає: 9 місяців 11 днів. Зараховується до стажу роботи, який передбачений Постановою № 1173 (пункт 1 «Підземні роботи» розд. І «Гірничі роботи»).
- №4 - з 10.05.1990 по 18.04.1992 строкова служба в Радянській Армії. Стаж складає: 1 рік 11 місяців 9 днів. Зараховується до стажу роботи, який передбачений абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час служби та підпункту «к» пункту 109 розділу VIII Положення № 590 («При призначенні на пільгових умовах чи в пільгових розмірах пенсій по старості … періоди, вказані в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, що слідувала за закінченням цього періоду»). Періодами роботи як до, так і після строкової служби були роботи за Списком №1.
- №7-11 - 11.08.1992 прийнятий електрослюсарем з повним робочим днем в шахті по 07.10.1994, 07.10.1994 курси прохідника, 23.02.1995 прийнятий прохідником з повним робочим днем під землею, 20.05.1995 звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 2 роки 9 місяців 10 днів. Зараховується до стажу роботи, який передбачений Постановою N 162 (поз. 1010100а п. 1 «Підземні роботи в шахтах» розд. 1 «Гірничі роботи»).
- №№12-18 - 10.06.1996 заняття в учбовому пункті, 13.06.1996 прийнятий прохідником підземним, з повним робочим днем під землею, 08.10.1997 курси машиніста гірничих виїмкових машин пункті, 06.01.1998 виробнича практика, 13.03.1998 переведений машиністом гірничих виїмкових машин, з повним робочим днем під землею, 13.08.1998 переведений електрослюсарем, з повним робочим днем під землею, 12.08.1999 звільнений за власним бажанням. Стаж роботи складає: 3 роки 2 місяці 3 дні. Зараховується до стажу роботи, який передбачений Постановою N 162 (поз. 1010100а п. 1 «Підземні роботи в шахтах» розд. 1 «Гірничі роботи»).
Отже, на час звернення із заявою про призначення пенсії стаж роботи Позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складав 10 років 6 місяців 2 дні, чого достатньо для призначення пенсії.
Відтак, апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи те, що цією постановою апеляційного суду встановлено право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача з не призначення такої пенсії, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача призначити позивачу таку пенсію (з дня звернення за пенсією, тобто з 11.11.2021).
При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність всіх підстав задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - частковому скасуванню. В свою чергу, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Щодо судових витрат.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанціями про сплату від 13.07.2022.
Враховуючи часткове задоволення позову, рішенням місцевого суду стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп. пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду за те, що вимоги позивача задоволені повністю, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову підлягають повному відшкодуванню, що обумовлює зміну розподілу судових витрат.
Крім того, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1488,60 грн.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подання також слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника позивача Верченко Ольги Олександрівни - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 200/3851/22 - скасувати в частині відмови в позові.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю, внаслідок чого в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 200/3851/22:
- в абзаці першому слово «частково» замінити словом «повністю»;
- абзаци третій і четвертий замінити одним абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 11.11.2021, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.09.1987 по 29.06.1989, з 19.07.1989 по 29.04.1990, з 10.05.1990 по 18.04.1992, з 11.08.1992 по 20.05.1995, з 10.06.1996 по 12.08.1999»;
- в абзаці п'ятому слова і цифри «у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.» замінити словами і цифрами «у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 200/3851/22 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58000, м. Чернівці, Центральна площа, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Повне судове рішення - 14 лютого 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук