14 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/8489/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:
1. визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.10.2022 № 916 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області капрала поліції ОСОБА_1 (жетон 0158909) звільнено зі служби в поліції;
2. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 03.11.2022 № 520 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (жетон НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
3. поновити ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на службі в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівської області на посаді капрала поліції, поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ніжинського районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 04 листопада 2022 року;
4. стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області (Код з ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 04 листопада 2022 року по дату винесення у цій справі судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника з розрахунку 1 398 грн. 22 коп. за кожен день вимушеного прогулу;
5. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді капрала поліції, поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ніжинського районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області (Код з ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, оскільки він не перебував на службі при виконанні своїх службових обов'язків у нетверезому стані, а також не вчиняв дій, що підривають довіру та авторитет Національної поліції України. Вважає, що оскаржувані накази є необґрунтованими, видані без урахування усіх обставин, шо мають значення для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не містять достатніх доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними, без встановлення вини позивача, а також прийняті всупереч законодавству. Вказав, що у цьому випадку він є потерпілим, а не порушником.
Ухвалою судді від 02.12.2022 клопотання ОСОБА_1 про витребування у відповідача доказів повернено без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову.
Позивач на виконання вимог ухвали суду надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, а також належним чином оформлену позовну заяву, з додержанням вимог пунктів 6, 7, 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у кількості відповідно до учасників справи згідно із частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 заяву позивача задоволено повністю, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновок дисциплінарної комісії аргументами позову не спростований. Відповідач вказав, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, що виразилося у вживанні алкогольних напоїв 04.09.2022 в позаслужбовий час, не враховуючи та незважаючи на те, що особовий склад ГУНП в Чернігівській області переведений на посилений варіант несення служби, у зв'язку з воєнним станом на території України, а також вчинення дій що підривають довіру та авторитет Національної поліції країни, поліцейський ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області капрал поліції ОСОБА_1 обґрунтовано притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги, додатково вказавши, що результати токсикологічного дослідження № 650 є неналежний та недопустимий доказ у розумінні КАС України, а результати токсикологічного дослідження не відповідають дійсності. Зазначив, що результати токсикологічного дослідження № 650 видано неліцензованим та некомпетентним на здійснення таких видів діяльності комунальним некомерційним підприємством та оформлено з численними порушеннями Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи. Також вказав, що доводи відповідача, що 04.09.2022 позивач мав конфлікт з цивільним, при цьому покази двох тверезих на момент конфлікту свідків вказують, що ініціатором конфлікту був позивач - не відповідають дійсності.
Згідно з частинами 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
З 07.11.2015 позивач проходив службу на посаді капрала поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 05 вересня 2022 року № 1035 призначено проведення службового розслідування за фактом отримання 04 вересня 2022 року поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП Чернігівській області капралом поліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень /а. с. 88/.
За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 05 жовтня 2022 начальником ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським.
Проведеним службовим розслідуванням у діях капрала поліції ОСОБА_1 встановлено факт наявності складу дисциплінарного проступку, а саме грубе порушення службової дисципліни, недотримання ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції, вимог керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, що виразилося у вживанні алкогольних напоїв 04.09.2022 в позаслужбовий час, не враховуючи та незважаючи на те, що особовий склад ГУНП в Чернігівській області переведений на посилений варіант несення служби, у зв'язку з воєнним станом на території України, а також вчинення дій що підривають довіру та авторитет Національної поліції України, за що він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення /а. с. 117-131/.
Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським від 05.10.2022 № 916 капрал поліції ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, з урахуванням витягу з наказу від 01.11.2022 № 1024 про внесення часткових змін до першого абзацу наказу ГУНП в Чернігівській області від 05.10.2022 № 916 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» та наказу від 11.01.2023 № 38 про внесення часткових змін до наказу ГУНП в Чернігівській області від 05.10.2022 № 916 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» /а. с. 105, 90, 136/.
Відповідно до частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції накладене дисциплінарне стягнення реалізовано шляхом видання наказу начальником ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським по особовому складу від 03 листопада 2022 року № 520 о/с /а. с. 34/.
Вважаючи, вказані накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на посаді в органах поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
В силу частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов'язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.
У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок проведення службових розслідувань).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань).
Суд вказує, що звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належними доказами.
Також відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Адміністративний суд у силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Отже, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає дотримання порядку проведення службового розслідування та з'ясування наявності складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Дослідивши матеріали справи, суд вказує, що 05.09.2022 близько 02 год. 15 хв. до УГІ ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація (ЄО № 10763 Ніжинського РВП) про те, що цього ж дня поліцейський ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області капрал поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, отримав тілесні ушкодження.
Встановлено, що 04 вересня 2022 року капрал поліції ОСОБА_1 відпочивав у кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де в останнього виник словесний конфлікт з місцевим мешканцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_2 , який переріс в штовханину, в ході капрал ОСОБА_1 впав та отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, перелом лобної кістки, перелом кісток правого передпліччя.
У зв'язку з чим, за фактом отримання тілесних ушкоджень поліцейським ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області капралом поліції ОСОБА_1 , яке мало місце 04.09.2022, та можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими, призначено службове розслідування відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.09.2022 № 1035 /а. с. 88/.
Також в інформаційній довідці Управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.09.2022 № б/н/124/51/01-2022, крім вказаного вище, зазначається, що за результатами медичного освідування ОСОБА_2 - тверезий, у капрала поліції ОСОБА_1 відібрано біологічні зразки.
Вказана подія зареєстрована до ІТС «ІПНП» (журналу ЄО) Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області за № 10763 від 05 вересня 2022 року, а вказані відомості слідчим відділом внесені до ЄРДР під № 120222703000000851, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
ОСОБА_2 надав правдиві свідчення, не затримувався.
За даним фактом буде призначено службове розслідування, а відповідна інформація внесена до ІПНС Національної поліції /а. с. 91/.
Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що також відображено і у висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень поліцейським ВРПП Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 05.10.2022 /а. с. 100, 132, 117-131/ та не спростовано позивачем, що він в період часу з 21:45 год. до 22:45 год. перебував у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та мав конфлікт з цивільною особою. При цьому покази свідків на момент конфлікту вказують, що його ініціатором був саме позивач. Водночас ОСОБА_1 надав пояснення, які різняться за змістом.
Також матеріалами службового розслідування встановлено та підтверджено результатом токсикологічного дослідження № 650, що в крові позивача виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) в крові 0,82 г/л (%) /а. с. 97/.
Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що результати токсикологічного дослідження не відповідають дійсності, адже доказів, які б спростували достовірність довідки в матеріалах справи немає, клопотань щодо проведення експертизи не заявлено, а отже суд вважає довідку належним та достовірним доказом, який підтверджує вказані вище обставини, натомість протилежного судом не встановлено.
Стосовно доводів позивача про те, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, оскільки він не перебував на службі при виконанні своїх службових обов'язків у нетверезому стані, а також не вчиняв дій, що підривають довіру та авторитет Національної поліції України, суд вважає за необхідне вказати про таке.
Відповідно до наказу ГУНП області від 15.04.2022 № 529 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» установлено для працівників шестиденний робочий тиждень та відмінено вихідний день - суботу і святкові дні.
Наказом ГУНП області від 22 квітня 2022 року № 544 «Про внесення змін до наказу ГУНП в Чернігівській області від 15 квітня 2022 року № 529» внесено до розпорядчої частини наказу ГУНП в Чернігівській області від 15 квітня 2022 року № 529 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» такі зміни: «установити для поліцейських (крім добових нарядів) шестиденний робочий тиждень та відмінити вихідний день - суботу».
Наказом Національної поліції України № 171 від 23 лютого 2022 року «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» відповідно до п. 1 керівникам структурних підрозділів органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в автономній публіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції на час дії правового режиму надзвичайного стану перевести особовий склад на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС від 10 грудня 2015 року № 1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції на посилений варіант службової діяльності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 січня 2016 року за № 12/28142.
Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Також у матеріалах справи є зобов'язання позивача від 12.07.2022 /а. с. 95/.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16.
Також суд вказує про те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації. Якогось приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу й на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд зазначає, що законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються засоби дисциплінарного стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18.
Окрім того у постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням, що особовий склад ГУНП в Чернігівській області переведений на посилений варіант несення служби у зв'язку з воєнним станом в Україні. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 05.10.2022 № 916 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 03.11.2022 № 520 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (жетон НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» і відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, суд вказує про те, що частиною дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту передбачено, що застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Отже, з наведених норм вбачається, що дисциплінарне стягнення може бути застосовано під час тимчасової непрацездатності поліцейського, однак виконується таке стягнення лише після закінчення періоду тимчасової непрацездатності особи.
Наведене правило кореспондується з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, якою закріплено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи листа комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області від 19.12.2022 № 01-12/1294 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в поліклініці з 13.09.2022, яке закінчено 04.11.2022 /а. с. 71/, що унеможливлює його звільнення у цей період.
Суд наголошує на тому, що згідно з частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення поліцейського у разі його перебування на лікарняному можлива виключно після прибуття поліцейського до місця проходження служби.
Не зважаючи на викладене, оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 520о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції виданий 03.11.2022, а позивача звільнено 04.11.2022, тобто у період його тимчасової непрацездатності. При цьому відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач 03.11.2022-04.11.2022 прибув до місця проходження служби.
Водночас суд вказує, що обставини ненадання поліцейським листків непрацездатності за місцем проходження служби також не є умовою, яка впливає на можливість звільнення поліцейського до закінчення періоду його тимчасової непрацездатності та до фактичного прибуття до місця проходження служби.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 520о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції винесено за наявності на це правових підстав (як реалізація чинного дисциплінарного стягнення), проте передчасно (до прибуття до місця проходження служби після завершення лікарняного).
Як вказав Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 823/798/17, у такому випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом зміни дати звільнення після закінчення періоду непрацездатності.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні цього спору немає.
Таким чином, оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 520о/с від 03.11.2022 підлягає зміні в частині дати звільнення позивача на 05.11.2022.
Оскільки суд визнає правомірним звільнення позивача, проте змінює виключно дату звільнення, то підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення на службі в поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та застосування негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, відсутні.
Судом враховується, що у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до першої та другої частин статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 КАС України).
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Змінити наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 03.11.2022 № 520 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (жетон НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», визначивши датою звільнення 05.11.2022.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп.Перемоги, буд.74,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 40108651.
Повний текст рішення суду виготовлено 14 лютого 2023 року.
Суддя О.В. Заяць