про залишення позовної заяви без руху
13 лютого 2023 року справа № 580/801/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати час тини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фак тичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 протиправною;
- зобов'язати відповідача на рахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплат донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Згідно з п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 висловив правову позицію, згідно з якою для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 (далі - Закон №2050-111). Та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно статей 1, 2 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Стаття 3 Закону №2050-111 передбачає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону №2050-111 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже основною умовою для виплати громадянам компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2020 та Порядком №159 є порушення встановлених законодавством строків виплати нарахованих доходів.
Суддя встановив, що виплата доплати пенсії позивача за 2016-2017 роки здійснювалася до повного погашення заборгованості - до червня 2021 року включно, отже кінцевий термін шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за червень 2021 року збіг в грудні 2021 року.
Позивач звернувся до суду 06.02.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. До позовної заяви представник позивача додав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в якій зазначив, що позивачу у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 щомісяця окремою сумою виплачувалась різниця між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого пункту Постанови №103, та місячним розміром отриманої особою пенсії. Станом на 01.07.2021 виплата заборгованості проведена в повному обсязі, а отже з порушенням строків виплати. Відповідач не здійснив не нарахував та не виплатив компенсацію по втраті частини доходів, тобто не вчинив дії до наступного часу і тільки дотримуючись рівності перед законом можуть бути відновлені права позивача шляхом надання доступу до правосуддя. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Представник позивача посилаючись на висновки п. 65, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 вказав, що аналіз зазначених положень ст. 46 Закону №1058-ІV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Щодо викладених у заяві доводів представника позивача, суддя зазначає про таке.
Предметом даного спору є нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Виплата доплати пенсії позивача за 2016-2017 роки здійснювалася до повного погашення заборгованості - до червня 2021 року включно, отже кінцевий термін шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за червень 2021 року збіг в грудні 2021 року.
Позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Доказів поважності пропуску вказаного строку до суду не надав.
Посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 та від 29.09.2022 у справі №500/1922/22 суд вважає необгрунтованими, оскільки підстави та предмет даного спору не є тотожними обставинам та предмету спору у справах, наведених представником позивача.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Між тим, викладені у заяві представника позивача доводи про поновлення пропущеного строку суддя вважає необгрунтованими.
Відтак, суддя дійшов висновку про надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обгрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважності причин такого пропуску.
Вказана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 4, 5, 8, 121, 122, 159, 160, 161, 168, 169, 241, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати позивачу для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ