про повернення позовної заяви
14 лютого 2023 року справа № 580/759/23
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) подав позов до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області при розгляді звернення позивача від 22.08.2022 року;
- зобов'язати Черкаське районне управління поліції ГУНП в Черкаській області надати позивачу відповідь про результат розгляду звернення від 22.08.2022 року;
- стягнути з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області суму в розмірі 2684грн., моральної шкоди на користь позивача, завдану суб'єктом владних повноважень в наслідок вчиненої протиправної бездіяльності при розгляді звернення позивача від 22.08.2022 року;
-зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 позовну заяву залишено без руху, протягом строку якого позивач мав усунути недоліки та надати звернення поданого у порядку та за формою встановленою Законом України “Про звернення громадян”, а також доказів завдання моральної шкоди та докази направлення відповідачу матеріалів позовної заяви з додатками.
09.02.2023 в порядку усунення недоліків позовної заяви, до суду засобами «Електронний суд» позивачем подана заява щодо виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху в якій зазначено, що звернення ним додано до позовної заяви (талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію про надходження заяви позивача від 22.08.2022 на лінію “102”. Вказано, що докази направлення відповідачу матеріалів позовної заяви з додатками у разі звернення до суду через систему “Електронний суд”, КАС не вимагає, як не вимагає і надання доказів завдання моральної шкоди.
Проаналізувавши подану заяву, суд зазначає, що позовна заява підлягає поверненню в наслідок невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк.
Суд зазначає, що в порядку усунення недоліків позивачу необхідно було дотримуватися інших вимог встановлених ст. 160, 161 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 9 ст. 44 КАС України, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Таким чином, позивачу необхідно було подати до суду докази направлення відповідачу матеріалів позовної заяви з додатками.
Що ж стосується надання до суду доказів завдання моральної шкоди, то згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В наслідок того, що позивач не надав жодного доказу щодо неможливості самостійно надати докази, останній повинен був у відповідності до вимог ч. 5 ст. 161 КАС України надати їх.
Суд звертає увагу позивача, що обов'язок щодо доказування згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України покладено на кожну сторону, і лише про правомірність прийнятого рішення на відповідача (суб'єкта). Решта вимог ухвали, що покладалися на позивача, передбачена ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна була виконана.
При цьому, в порушення п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України та ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем до матеріалів позовної заяви не надано доказів реєстрації 22.08.2022 Черкаським районним управлінням поліції ГУ НП в Черкаській області звернення позивача, поданого ним у порядку та за формою встановленою Законом України “Про звернення громадян”, оскільки надана до позову копія повідомлення про кримінальні правопорушення у порядку Закону України “Про Національну поліцію” не є зверненням в розумінні Закону України “Про звернення громадян”.
Так суд зазначає позивачу, що повідомлення від 22.08.2022 року на “лінію 102” з приводу скарги на працівників поліції щодо відмови складати адміністративний протокол по факту самоуправства не є заявою поданою в порядку Закону України “Про звернення громадян”, а означене повідомлення розглядається за правилами кримінально-процесуального закону.
За правилами частин першої, другої, четвертої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до частини першої статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтями 303-307 КПК України встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування.
За приписами пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Як зазначено в пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 у справі №19-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. У цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
Отже, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно статті 12 Закону України "Про звернення громадян", дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, заява про вчинення злочину не може бути розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян" незалежно від того, якими нормами керувався позивач, звертаючись зі заявою до відповідача. При визначенні норм закону, необхідних до застосування при розгляді заяви особи, має враховуватись зміст та характер звернення, суб'єктний склад, відношення викладених та/або запитуваних обставин/даних до заявника.
Оскільки, органи досудового розслідування під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, здійснення заходів під час досудового розслідування в кримінальних провадження виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя звертає увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).
Керуючись ст. ст. 169, 248, 293-297 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 256 КАС України, проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР