Справа № 454/4356/21 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/2833/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
13 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила «визнати відсторонення (позивачки) від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 » незаконним, скасувати наказ та зобов'язати КЗДО СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити (позивачку) на роботі» (а.с. 1-5).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 109-114).
Дане рішення оскаржила позивачка.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що справу розглянуто «неповноважним складом суду», оскільки « ОСОБА_3 не складав … присяги судді Українському народові …та не уповноважений здійснювати правосуддя від імені України», і згаданому судді були заявлені відводи, «які були відхилені через явну упередженості та зацікавленість у розгляді справи».
Стверджує, що справу було розглянуто «за її відсутності», на що вона згоди не давала, а «покинула зал судового засідання» через «недовіру такому складу суду».
Покликається на те, що закриття підготовчого засідання ухвалою від 08.07.2022 року «позбавило позивача права уточнити позовні вимоги, залучити належного відповідача (установу) та надати додаткові докази» (а.с. 117-122).
Сторони спору (в тому числі - і апелянт) надіслали на адресу суду заяви про апеляційний розгляд справи у їх відсутності (а.с. 159-166).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Позовну заяву ОСОБА_1 судом зареєстровано 15.11.2021 року.
Вперше заяву про відвід судді Веремчука О.А. від участі у розгляді справи за її позовом позивачкою було подано до суду 24.03.2022 року: з посиланням на пункти 3 та 5 частини 1 ст. 36 ЦПК України, якими передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи і є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається зі змісту вищезгаданої заяви, доказами того, що суддя Веремчук О.А. «прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи» та «обставинами, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності (згадано) судді» позивачка вважає те, що суддя Веремчук О.А. «не вирішив трудовий спір в передбачений законом термін» (а.с. 33-34).
Ухвалою суду від 30.03.2022 року в заяві ОСОБА_1 про відвід судді було відмовлено (а.с. 39).
Частиною 4 статті 36 ЦПК України встановлено, що (навіть) незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного (та зі змісту статті 36 ЦПК України в цілому), порушення судом процесуальних строків розгляду справи само по собі не може бути правовою підставою для відводу судді від участі у розгляді даної справи.
В той же час, задоволення суддею (судом) заяви про відвід судді без належної на те правової підстави може свідчити лише про недобросовісне використання суддею (судом) такої заяви, як незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду конкретної справи.
А порушення правил щодо відводу (самовідводу) судді може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (підпункт «д» пункт 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Статтею 44 ЦПК України встановлено, що:
-учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальним правами не допускається (частина 1);
-залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
o1) заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина 2);
-суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (частина 4).
Як вбачається зі змісту частини 3 статті 2 ЦПК України, неприпустимість зловживання процесуальними правами відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Незважаючи на відмову суду у задоволенні заяви позивачки від 24.03.2022 року про відвід судді за безпідставності такої, позивачка у подальшому ще 4 (чотири) рази подавала до суду аналогічні заяви про відвід судді Веремчука О.А.: 26.05.2022 року (а.с. 46-47), 08.07.2022 року (а.с. 61-62), 11.07.2022 року (а.с. 66-67) та 31.08.2022 року (а.с. 92).
В той же час, у вищезгаданих заявах позивачки про відвід судді Веремчука О.А. не наведено фактів та обставин, які б могли слугувати правовою підставою для відводу останнього від участі у розгляді даної справи з підстав, що передбачені пунктами 3 та 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, оскільки наведене у цих заявах ґрунтується на суб'єктивній оцінці позивачкою ходу розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апелянт (позивачка) сама визнає, що вона «покинула зал судового засідання» через «недовіру такому складу суду». На переконання колегії суддів, така поведінка позивачки свідчить лише про неповагу позивачки до суду і аж ніяк не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з тих підстав, що справу було розглянуто «за її відсутності».
Відтак, доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що справу розглянуто «неповноважним складом суду», оскільки « ОСОБА_3 не складав … присяги судді Українському народові …та не уповноважений здійснювати правосуддя від імені України», і згаданому судді були заявлені відводи, «які були відхилені через явну упередженості та зацікавленість у розгляді справи», колегія суддів визнає такими, що не можуть прийматися до уваги, оскільки такі колегія суддів розцінює, як плід фантазій та домислів позивачки (апелянта) ОСОБА_1 , так як наведене будь-якими належними та допустимими доказами не обґрунтовано та не підтверджено.
ЦПК України встановлено, що:
- позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48);
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
У відповідності до пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України, диспозитивність відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким саме позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти, і суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Предметом позовних вимог є визнання «відсторонення (позивачки) від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 » незаконним», скасування згаданого наказу та зобов'язання «КЗДО СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити (позивачку) на роботі».
Безспірним є те, що позивачку було відсторонено від роботи наказом саме Комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області, тобто - наказом юридичної особи (код ЄДРПОУ 35712557) (а.с. 15), саме яку (а не фізичну особу ОСОБА_2 ) позивачка просить зобов'язати суд «поновити (її) на роботі».
В той же час, згадана юридична особа не є стороною у даній справі, оскільки позивачкою до участі в цій справі не залучалася.
За наведених обставин у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу юридичної особи, не залученої до участі у справі, та про зобов'язання цієї юридичної особи поновити позивачку на роботі.
Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення за позовом до ОСОБА_2 (як фізичної особи) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 13 лютого 2023 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.