Справа № 464/7696/21 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/2122/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
13 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,-
01 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 10000 грн. моральної шкоди. В обгрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_1 08.06.2021 керуючи автомобілем марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 у Вінницькій області с. Якушинці був зупинений інспектором 3 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Ткаченком В.О. Після цього ним була винесена постанова серії ЕАН №4320160 від 08.06.2021, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що позивач на думку патрульного керуючи транспортним засобом рухався із швидкістю руху 88 км/год. у населеному пункті с. Якушинці, чим порушив на думку працівника поліції п.12.4 ПДР України. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21.07.2021 адміністративний позов до ДПП про скасування постанови про адмінісративне правопорушення серії ЕАН №4320160 від 08.06.2021 залишено без задоволення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21.07.2021 у справі №464/4808/21 скасовано, прийнято постанову якою закрито провадження у справі. Складання адміністративного матеріалу щодо позивача порушило його законні права та свободи, оскільки даного адміністративного правопорушення він не вчиняв. Вказав, що зазнав у наслідок вказаних дій душевних страждань пережитих у зв'язку із самим фактом притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке не вчиняв; душевними стражданями пережитими внаслідок відвідування судових інстанцій; душевними стражданнями внаслідок постійного стресу; душевними стражданями у зв'язку із приниженням його честі та гідності, як пінсіонера, інваліда 2-ої групи. Вказує на те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складення постанови). Відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом із покликанням на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18). За наведеного, просили позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку 17 серпня 2022 року оскаржив Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП. Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Звертає увагу, що до відповідача не були застосовані заходи визначені ч.2 ст.1167 ЦК України, які тягнуть за собою відшкодування моральної шкоди. Окрім цього, звертає увагу про недоведеність з сторони позивача наявність незаконних дій працівників поліції відносно нього, завдання йому моральної шкоди. Зазначає, що Восьмим апеляційним судом, у справі №464/4808/21 судовим рішенням від 16.09.2021 визнано незаконною постанову та її скасовано, але не визнано протиправними дії інспектора. Також позивачем не надану розрахунку моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18.02.2022 та відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02 лютого 2023 року, є дата складення повного судового рішення - 13 лютого 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП непідлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих причин, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше), які завдали позивачу моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних причин.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що:
«У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Вказані правові висновки викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічне твердження міститься у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21.07.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПП в особі УПП у Вінницькій області ДПП про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без задоволення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21.07.2021 у справі №464/4808/21 скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову УПП у Вінницькій області ДПП серії ЕАН №4320160 від 08.06.2021 року та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно та відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.
На підставі наведеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, суд врахував характер та обсяг моральних страждань позивача внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, також врахував, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивач переніс нервовий стрес, оскільки був вимушений захищатися від необґрунтованих дій інспектора патрульної поліції та звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційних скарг про те, що судом не враховано, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне наслідків цивільно правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому було закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.
Такий висновок міститься у Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року в справі №532/1243/16-ц (провадження №61-34251св18), від 26 лютого 2020 року в справі №142/143/17 (провадження №61-5739св19), а також об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не доведено протиправність дій чи бездіяльності посадових осіб патрульної поліції та застосування ст. 1176 ЦК України до цих правовідносин, з огляду на таке.
Ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Згідно з ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Таким чином, факт закриття справ про адміністративне правопорушення за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що постанова про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, КУпАП складені щодо позивача незаконно, що спричинило позивачу моральну шкоду.
За змістом норм глав 19-21 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається зі стадії складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не довів, а суд не обґрунтував визначений розмір моральної шкоди, є безпідставними, оскільки висновки суду вказують на те, що внаслідок незаконних дій уповноваженої особи УПП у Вінницькій області, позивач зазнав душевних страждань у зв'язку із притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. Внаслідок ініціювання провадження у справі про адміністративне правопорушення зазнав душевних страждань пережитих внаслідок відвідування судових інстанцій; душевних страждань внаслідок постійного стресу; душевних страждань у зв'язку із приниженням його честі та гідності, як пенсіонера, інваліда 2-ої групи.
При цьому, що спричинена ОСОБА_1 моральна шкода повинна відшкодовуватися на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, а не на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки за відсутності цих підстав в силу вимог ч.6 ст. 1176 УК України шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).
Аналогічний висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року, справа №920/715/17.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДППправильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 рокузалишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП- залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 лютого 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк