Справа № 462/3354/22 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2973/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
06 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Назар Х.Б.
з участю: представника Львівської міської ради - Поповича Я.Д., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 жовтня 2022 року,-
у липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування заяви покликається на те, щоз 30 червня 1962 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що на момент його смерті вони разом проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначає, що після смерті її чоловіка відкрилась спадщина за законом на належне йому майно, в тому числі на і на 1/4 частку вказаної квартири, що належала його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зважаючи на те, що за життя ОСОБА_3 не оформляв право власності на 1/4 частки квартири та не отримував свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері. Вказує, що вона прийняла спадщину після смерті чоловіка і є єдиним спадкоємцем належного йому майна, оскільки сини чоловіка відмовились від спадщини в її користь, про що подали відповідні заяви нотаріусу, однак, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, в тому числі і на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки є розбіжності в даті народження ОСОБА_3 в свідоцтві про народження та в свідоцтві про смерть, а саме, у свідоцтві про народження датою народження вказано ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у свідоцтві про смерть - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що відсутність документального підтвердження факту родинних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 унеможливлює оформлення нею спадщини та вирішення інших питань пов'язаних зі спадкуванням. Наголошує, що спору про право щодо спадкового майна не існує, оскільки вона є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, а територіальна громада не може претендувати на спадкове майно тому, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері, як особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем. З наведених підстав просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був сином ОСОБА_4 , 1915 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , був сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішення суду оскаржила Львівська міська рада, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Зазначає, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається існування спору про право, у зв'язку з чим Львівська міська рада звернулася з клопотанням про залишення заяви без розгляду, однак таке не було вирішено судом, що позбавило її можливості окремо від рішення суду оскаржити ухвалу суду за результатами розгляду клопотання, що є грубим порушенням її процесуальних прав. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівської міської ради - Поповича Я.Д. на підтримання доводі апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 був сином ОСОБА_4 , встановлення даного факту породжує для заявниці правові наслідки, а саме, оформлення спадщини після смерті чоловіка, за відсутності спору про право щодо спадкового майна, що є підставою для задоволення заяви.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника тощо. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був сином ОСОБА_4 , 1915 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення факту родинних відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , заявник обґрунтовує необхідністю оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 та отримання нею свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно.
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19 вересня 2020 року, виданим Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
ОСОБА_3 та членам його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 80.90 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № 04493-3 від 18 квітня 1996 року, виданим виконкомом Львівської міської ради народних депутатів.
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 21 серпня 2017 року, виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області), підтверджується, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 і на час її смерті в квартирі були зареєстровані її син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 2114 від 30 червня 2022 року, виданою ЛКП «Сигнівка».
14 грудня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В. заведено спадкову справу № 21/2020 після смерті ОСОБА_3
14 грудня 2020 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від належної йому частки в спадщині після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
05 грудня 2020 року ОСОБА_6 подав заяву про відмову від належної йому частки в спадщині після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 серпня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1156, що підтверджується, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 , у тому числі з врахуванням 2/3 частки спадщини, від якої відмовилися сини померлого, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на її користь.
Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки, площею 0.0426 га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонківська сільська рада, садове товариство «Романтик», кадастровий номер 4623685500:03:001:0866, з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення садівництва.
Листом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В. від 22 лютого 2021 року № 24/02-14 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки є розбіжності в даті народження спадкоємця цього майна ОСОБА_3 в свідоцтві про народження та в свідоцтві про смерть.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст 1258 ЦК України).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Обгрунтовуючи право ОСОБА_3 на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , заявник покликається на те, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , тому є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину, оскільки спільно проживав зі спадкодавцем, однак не оформив таку.
Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 14 листопада 1938 року (а.с. 16).
Згідно зі свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 14 листопада 1938 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, в матеріалах справи наявні копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_4 , виданого Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 26 жовтня 1999 року, копія військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого Залізничним РВК м. Львова 28 червня 1990 року, копія посвідчення водія № НОМЕР_6 та копія трудової книжки серія НОМЕР_7 , в яких датою народження ОСОБА_3 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, в свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 від 19 вересня 2020 року, виданому Залізничним районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), датою народження ОСОБА_3 також зазначено 08 листопада 1938 року.
Враховуючи те, що в свідоцтві про народження ОСОБА_3 його матір'ю зазначена ОСОБА_4 , зважаючи на те, що вони були зареєстровані та разом проживали в квартирі АДРЕСА_1 , в свідоцтві на право власності на яку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначені як члени сім'ї, а в довідках про склад сім'ї та реєстрацію місця проживання вказано, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , був сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки це безспірно підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин не підлягає розгляду в порядку окремого провадження через наявність спору про право, спростовуються матеріалами справи.
ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , до якої крім неї належать сини спадкодавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Давидчак С.В. із заявами про відмову від спадщини після смерті батька, ОСОБА_3 , на користь його дружини - ОСОБА_1 (а.с. 54-55).
Крім того, колегія суддів вважає, що положення статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини і при певних обставинах перехід спадщини у власність територіальної громади, не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки такі застосовуються у випадках, коли взагалі відсутні спадкоємці або вони відмовилися від прийняття спадщини.
У даній справі заявник є спадкоємцем, яка відноситься до першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 , від спадщини не відмовлялася. В свою чергу, ОСОБА_3 є спадкоємцем, який відноситься до першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 , від спадщини не відмовлявся. При цьому територіальна громада в особі Львівської міської ради не заявляла про наявність у неї претензій на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , в тому числі не зверталася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини про визнання такої відумерлою.
Отже, в даній справі відсутній спір про право щодо спадкового майна, а відтак, заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин підлягала до розгляду в порядку окремого провадження.
Покликання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено його процесуальні права, не вирішивши клопотання про залишення заяви про встановлення факту родинних відносин без розгляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи по суті, оскільки, ухвалюючи рішення в порядку окремого провадження, та встановлюючи факт родинних відносин, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодилася колегія суддів, про відсутність спору про право щодо 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , а відтак, не було перешкод для розгляду заяви про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження, що свідчить про відсутність підстав для залишення заяви без розгляду.
Правова оцінка підстав, з яких Львівська міська рада просила залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, надана судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду, отже, процесуальні права Львівської міської ради, зокрема, право на апеляційне оскарження, яке було реалізовано шляхом подання апеляційної скарги на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року, не були порушені.
На думку колегії суддів, порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення судом першої інстанції не допущено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14.02.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк