465/8854/21
2/465/534/23
про відвід
13.02.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Величка О.В.
з участю секретаря судового засідання Старух Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання незаконним та скасування рішення № 1361 від 08.10.2010 р. Виконавчого комітету ЛМР, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 від 08.10.2010 р., визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав № 28590854 ССУ № 664367 від 05.01.2011 р. та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні приміщення шляхом виселення з такого, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання незаконним та скасування рішення № 1361 від 08.10.2010 р. Виконавчого комітету ЛМР, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 від 08.10.2010 р., визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав № 28590854 ССУ № 664367 від 05.01.2011 р. та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні приміщення шляхом виселення з такого.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано для розгляду судді Величку О.В.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від 02.02.2023 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.02.2023 року о 10 год. 30 хв.
09.02.2023 року позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до суду заяву про відвід судді Величка О.В. Заява мотивована упередженістю та необ'єктивністю судді, яка, на думку позивачів, полягає у нездійсненні повторного авторозподілу заяви про забезпечення позову, неприйнятті ухвали щодо позовної заяви, поданої позивачами 28.02.2022 року, позиції судді щодо виклику для розгляду окремих процесуальних питань інших учасників справи тощо.
В судове засідання учасники справи для вирішення питання відводу судді не викликалися, а тому, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши подану позивачами заяву про відвід судді, доходить наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Щодо суті заявлених відводів суд звертає увагу на наступні обставини.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України» ЄСПЛ нагадав, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (пункт 76 рішення). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві.
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Враховуючи наведені обставини, з метою недопущення будь-яких сумнівів в об'єктивності, безсторонності та неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя, зважаючи на позицію позивачів, які за змістом заяви про відвід судді категорично не довіряють останньому розгляд справи за їхнім позовом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від розгляду справи № 465/8854/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання незаконним та скасування рішення № 1361 від 08.10.2010 р. Виконавчого комітету ЛМР, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 від 08.10.2010 р., визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав № 28590854 ССУ № 664367 від 05.01.2011 р. та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні приміщення шляхом виселення з такого.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 258-261, 353, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від розгляду справи № 465/8854/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_3 , треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання незаконним та скасування рішення № 1361 від 08.10.2010 р. Виконавчого комітету ЛМР, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 від 08.10.2010 р., визнання недійсним витягу про державну реєстрацію прав № 28590854 ССУ № 664367 від 05.01.2011 р. та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні приміщення шляхом виселення з такого - задовольнити.
Матеріали справи № 465/8854/21 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Величко О.В.