Єдиний унікальний номер 448/1598/22
Провадження № 3/448/55/23
13.02.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання - Керницькій Л.М., з участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Романюка А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Сокіл Галицького району Івано-Франківської області; жителя АДРЕСА_1 ; непрацюючого;
за ч.1 ст.204-1 КУпАП, -
На адресу Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №284388 від 19.11.2022р., відомо, що 19.11.2022 року о 14 годині 00 хвилин в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на вихід з України в Республіку Польща була виявлена особа, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Ірландія для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В ході додаткового вивчення встановлено, що особа є громадянином України, що підтверджується витягом з Державної міграційної служби України форма-1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Констатовано, що даний громадянин здійснив перетинання державного кордону з Республіки Польща в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» о 16:50год. 06 жовтня 2022 року, надавши на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Ірландія для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать відомості в базі даних Гарт-1/П «Особи, що перетнули державний кордон України».
Вказано, що своїми діями вищевказаний громадянин ( ОСОБА_1 ) вчинив перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, порушивши ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство», ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підп.1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, а також ст.9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р. та його дії кваліфіковано за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Романюк А.Б. в судовому засіданні не заперечили щодо повернення матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 для належного оформлення, оскільки не конкретно викладено суть адміністративного правопорушення, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши думку особи, що притягується до адміністративної відповідальності, його захисника та перевіривши матеріали вказаної справи, приходжу до наступного висновку.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як визначено частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно зі статті 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на засадах суворого додержання законності і принципів презумпції невинності, згідно з якою особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки протилежне не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку.
Поряд із загальними принципами, характерними для всього адміністративного процесу (законності, об'єктивної істини, рівності громадян перед законом, оперативності тощо), провадженню в справах про адміністративні правопорушення значною мірою більше, ніж іншим провадженням, властивий принцип економічності, що, однак, не означає, що справи повинні розглядатися поверхово.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
В той же час, як вбачається зі змісту вищевказаного протоколу, - 19.11.2022 року о 14 годині 00 хвилин в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, під час проходження прикордонного контролю на вихід з України в Республіку Польща була виявлена особа, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Ірландія для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході додаткового вивчення встановлено, що особа є громадянином України, що підтверджується витягом з Державної міграційної служби України форма-1 на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатково констатовано, що даний громадянин здійснив перетинання державного кордону з Республіки Польща в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» о 16:50год. 06 жовтня 2022 року, надавши на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Ірландія для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать відомості в базі даних Гарт-1/П «Особи, що перетнули державний кордон України».
Вказано, що своїми діями вищевказаний громадянин ( ОСОБА_1 ) вчинив перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, порушивши ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство», ст.ст.2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підп.1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, а також ст.9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р. та його дії кваліфіковано за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Так, ч.1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади .
Таким чином, диспозиція частини 1 ст.204-1 КУпАП передбачає відповідальність за одне з наступних діянь: 1) за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) за перетинання або спробу перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; 3) за перетинання або спробу перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України за документами, що містять недостовірні відомості про особу; 4) за перетинання або спробу перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа; 5) за перетинання або спробу перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади.
Отже, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, вищевказаного протоколу, у такому вказують, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.204 КУпАП, а саме: перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів,
Однак, посадовою особою в протоколі фактично не чітко сформульовано об'єктивну сторону правопорушення, яке інкримінується останньому, тобто суть правопорушення викладено не конкретно (обставини справи не відповідають кваліфікації його ( ОСОБА_1 ) дій), зокрема: матеріали справи містять суперечності щодо суті (обставин) вчинення правопорушення, які мали місце 19.11.2022р. о 14:00 год. та щодо того, за які саме діяння, у відповідності до диспозиції частини 1 ст.204-1 КУпАП ОСОБА_1 має нести відповідальність за: 1) перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, по подіях, що мали місце 06.10.2022р. (згідно бази даних Гарт-1/П «Особи, що перетнули державний кордон України» пропуск здійснено за рішенням голови ДПСУ, тощо); 2) чи за спробу перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, по подіях, що мали місце 19.11.2022р., що в свою чергу прямо суперечить принципу правової визначеності, згідно якого закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Таким чином, матеріали справи містять суперечності щодо суті (обставин) вчинення правопорушення та щодо того, за які саме діяння, у відповідності до диспозиції частини 1 ст.204-1 КУпАП ОСОБА_1 має нести відповідальність, що в свою чергу прямо суперечить принципу правової визначеності, згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі "Михайлова проти України" зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції сформульованій у постанові від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 зазначила, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
Сформовані на підставі аналізу сталої судової практики рекомендації відповідної вищої судової інституції в окресленому сегменті адміністративно-деліктних правовідносин орієнтував суддів на можливість повернення протоколу уповноваженому органу, який його склав, для дооформлення шляхом винесення відповідних постанов.
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, приходжу до висновку, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП необхідно повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для належного оформлення.
При доопрацюванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення необхідно усунути вищенаведені судом недоліки.
Строки притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення не сплили.
Окрім цього, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст.256, 278 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року №898, згідно якої не допускається заповнення протоколу олівцем та закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після підписання протоколу особою, стосовно якої він складений. Здійснені в протоколі виправлення обов'язково засвідчуються підписом особи, стосовно якої він складений.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.245, 256, 278, 280 КУпАП, суддя, -
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для належного оформлення.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Ю.В. Кічак