Єдиний унікальний номер: 448/1188/20
Провадження № 1-кп/448/23/23
про продовження запобіжного заходу
(повний текст)
13.02.2023 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Юрій БІЛОУС,
секретар судового засідання Оксана ТХІР,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частинами 1 та 2 статті 263-1 КК України,
учасники судового процесу:
прокурор ОСОБА_2 ,
прокурор ОСОБА_3 , (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
І. Питання, що вирішуються:
В провадженні суду перебуває об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 28.03.2022р., котра була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 12.04.2022 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 днів, - до 26 травня 2022р. включно, без визначення розміру застави. В подальшому вищевказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 неодноразово було продовжено, в тому числі до 17.02.2023 року.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 , підтримала подане нею через канцелярію суду клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 та ч.2 ст.263-1 КК України. Зважаючи на ризики, передбачені ст.177 КПК України, встановлені у даному кримінальному провадженні, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
ІІ. Позиція сторони обвинувачення та сторони захисту:
Прокурор ОСОБА_7 підтримує подане прокурором ОСОБА_8 клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив щодо продовження запобіжного заходу - тримання під вартою. Просив замінити даний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Потерпілі особи в даному кримінальному провадженні відсутні.
ІІІ. Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали:
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 28.03.2022 року, котра була залишена без змін 12.04.2022 року ухвалою Львівського апеляційного суду обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Надалі, зокрема 19.05.2022 року, 11.07.2022 року, 05.09.2022 року, 24.10.2022 року та 20.12.2022 року обвинуваченому ОСОБА_1 , продовжено дію вищевказаного запобіжного заходу, в тому числі до 17.02.2023 року.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_1 , під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його характеризуючі дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, які мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Поряд з цим, судом не здобуто відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені статті 177 КПК України.
Отже, ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_1 , під вартою.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Згідно зі статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , спливає 17.02.2023 року, суд вважає за необхідне продовжити такий на 60 днів, тобто до 13 квітня 2023 року включно, без визначення розміру застави, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196, 197, 199, 205, 331, 371, 372, 395 КПК України, суд -
Клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою, в умовах Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Продовжений строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали, тобто з 13 лютого 2023 року і до 13 квітня 2023 року включно.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 14 квітня 2023 року.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд в суді першої інстанції.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Копію ухвали направити для виконання співробітникам Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2023 року.
Суддя Юрій БІЛОУС