Справа № 442/836/23
Провадження № 2/442/381/2023
"14" лютого 2023 р. м. Дрогобич
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Барабаш І.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
установив:
09 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, у якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача кошти в сумі 4912,00 доларів США, що відповідно до офіційного крусу НБУ становить 179624,96 грн а також усі судові витрати понесені позивачем при розгляді даної справи.
14 лютого 2023 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) в межах суми позову- 4912,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ від 18.01.2023 становить 179624,96 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у серпні 2022 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики. На підтвердження передачі коштів відповідач надала позивачу розписку, згідно якої зобов'язується повернути кошти в сумі 4912,00 доларів США у строк до кінця 2022 року. Однак взятих на себе зобов'язань відповідач не дотрималася, боргу не повернула.
Враховуючи усі обставини справи, наведені позивачем доводи, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав позивача.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд проходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд встановив, що згідно з «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» від 09.02.2023, ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) у власності перебуває: земельна ділянка №4621284800:01:006:0870 площею 0,17 га та розташований на ній житловий будинок в АДРЕСА_1 , вартість майна невизначена.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пунктах 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Оскільки законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, то суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 4912,00 доларів США, які були передані відповідно до договору позику.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на все нерухоме майно відповідачки у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення.
Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення про задоволення позову, оскільки безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідачки, присудженої до стягнення суми грошової компенсації.
Таким чином, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому, суд наголошує, що заходи забезпечення позову, містять у собі превентивну мету, спрямовану на запобігання утворення перешкод, які б унеможливлювали чи перешкоджали виконанню рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи.
Процесуальним законом не передбачено і обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт.
Відповідно до п.4 ст.156 ЦПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
Заходи зустрічного забезпечення позову, реалізація яких є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, у вказаній справі не підлягають застосуванню, оскільки такі відносно заявника відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149 - 153, 157 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Накласти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) в межах суми позову- 4912,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ від 18.01.2023 становить 179624,96 грн.
Ухвала набуває чинності з дати її постановлення та підлягає негайному виконанню Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), якому таку надіслати.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити позивачу та відповідачу.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 14 лютого 2023 року.
Суддя О.П. Бодрова