№ 336/8758/21
Пр. № 1-кп/336/262/2023
7 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з повною середньою освітою (11 класів), незаміжньої, непрацевлаштованої, що не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимої:
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням тривалістю в один рік;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України з застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробуванням тривалістю в два роки;
обвинуваченої за ч. 2 ст. 190 КК України,
Обвинувачена, яка має судимості за вчинення таємного та відкритого викрадень чужого майна, під час іспитового строку, призначеного попереднім вироком, заволоділа чужим майном шляхом обману за таких обставин.
Близько 09-00 години 17 жовтня 2021 року ОСОБА_5 , керуючись умислом на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, в приміщенні кафе «Рибка» в будинку № 133 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, під приводом бажання отримати доступ до мережі Інтернет за допомогою мобільного телефону заволоділа належним потерпілому ОСОБА_6 мобільним телефоном «Redmi 9A» в корпусі синього кольору вартістю 2879 грн. 10 коп., після чого залишила місце пригоди та розпорядилась викраденим майном на власний розсуд.
Описаними діями потерпілому завдано майнову шкоду на вказану суму.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена повністю визнала винуватість у вчиненні шахрайства за вказаних обставин і дала детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.
Щодо події інкримінованого їй злочину пояснила, що у вказаний в обвинуваченні час вона випробовувала тяжке майнове становище через відсутність постійного джерела доходів, тому під час перебування в кафе зі своїм приятелем вирішила в такий спосіб отримати дохід.
У вчиненні злочину щиро розкаялася. Пояснила, що повністю усвідомила протиправність та згубність того, що скоїла.
Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, при з'ясуванні обставин справи не досліджувалися, при цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз'яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої
- за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винної, обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання. а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено є не лише кара, а й виправлення засудженого.
З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 , яка має судимості за вчинення таємного та відкритого заволодінь чужим майном, під час іспитового строку, призначеного попереднім вироком, вчинила злочин проти чужої власності.
Означені обставини свідчать про схильність обвинуваченої до вчинення кримінально караних діянь і, відповідно, певний ступінь її соціальної небезпеки.
Вчинення нового злочину під час іспитового строку, призначеного попереднім вироком, виключає можливість звільнення винної особи від відбування покарання з випробуванням.
Разом з тим бере суд до уваги і зміст обвинувачення, яке утворює один епізод шахрайства, а також спосіб заволодіння майном, що полягає у добровільній передачі потерпілим винній цього майна.
Враховує суд і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином в розумінні ст. 12 КК України.
У вчиненому обвинувачена щиро покаялася, активно сприяла суду у встановленні фактичних обставин справи.
Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченої.
Сукупність згаданих пом'якшуючих обставин, відомості про особу винної, яка має постійне місце проживання, її молодий вік, що свідчить про можливість повернутися до справжніх духовних та соціальних цінностей та твердо стати на шлях виправлення, дають суду підстави для призначення покарання у виді позбавлення волі, яке передбачене санкцією частини статті обвинувачення, в мінімальному розмірі, що встановлений Загальною частиною Закону України про кримінальну відповідальність.
З наведених міркувань виходить суд, дійшовши висновку про можливість призначення покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, яке має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути індивідуальним щодо кожної особи.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Відомостей про речові докази, а також процесуальні витрати суду не надано.
У відсутність клопотань учасників кримінального провадження про застосування запобіжного заходу суд вважає за можливе запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково, в розмірі двох років одного місяця позбавлення волі, приєднати покарання, не відбуте за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2020 року, визначивши строк, що підлягає відбуванню, в три роки один місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід до обвинуваченої до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Початок строку покарання обчислювати з моменту затримання на виконання вироку.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1