Справа № 336/6978/22
Провадження № 2-а/336/27/2023
14 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Корсіка Я.І. звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.12.2022 рухався по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпро із дотриманням правил дорожнього руху та швидкісного режиму, проте був зупинений співробітниками патрульної поліції. Під час спілкування з інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Плужник І.Ю. останній повідомив, що ОСОБА_1 під час руху нібито порушено правила дорожнього руху, а саме п.12.4 - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. У зв'язку з вищевикладеними обставинами інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6247556 від 04.12.2022. Відповідно до вказаної постанови інспектор УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Плужник І.Ю. притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав адміністративні стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за перевищення максимально встановленого обмеження швидкісного режиму в межах населеного пункту на 25 км/год. Вимірювання проводилось за допомогою лазерного приладу TruCam 11 LT 20/20. Позивач вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно та незаконно, всупереч діючому законодавству з урахуванням наступного.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху. Як зазначає сам позивач, ПДД ним не порушувались, оскільки він рухався із дотриманням швидкісного режиму зі швидкістю не більше 70 кмгод. Докази, які підтверджують порушення ним вимог п.12.4 ПДР відсутні. Вимірювання швидкості здійснювалось із використанням спеціального лазерного приладу TruCam 11 LT 20/20, який знаходився у руках інспектора та не був зафіксований на штативі. Вимірювання швидкості з рук призводить до некоректних показників, оскільки спеціальний лазерний прилад TruCam 11 LT 20/20 має бути закріплений на спеціальному штативі та бути нерухомим. Вважає, що зазначені вище обставини свідчать про не встановлення інспектором під час розгляду справи об'єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, що обумовлює протиправність прийнятої постанови.
За таких обставин, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, провадження по справі закрити, судові витрати покласти на Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Ухвалою судді від 14 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для надання відзиву.
В порядку ст.162 КАС України представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 04.12.2022 близько 14 години 45 хвилин поліцейським УПП в Дніпропетровській області Плужник І.Ю. відповідно до норм чинного законодавства було винесено постанову серії ЕАР № 6247556 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Постанова обґрунтована тим, що позивач у м. Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, неподалік будинку 42В, керуючи транспортним засобом BMW X-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, замірювання швидкості руху здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCam 11 LT 20/20. Посилаючись на норми чинного законодавства вказав, що працівники органів і підрозділів Національної поліції наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці правопорушення. Обставини, викладені позивачем мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними доказами. Лазерний вимірювач швидкості TruCam 11 LT 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018, дійсний до 26.12.2028, за результатами дослідження технічного проекту засобу вимірювальної техніки. Цей сертифікат підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам технічного регламенту. Даний сертифікат видано Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів». Прилад TruCam 11 LT 20/20 було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства. Єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки, проте лазерний вимірювач швидкості, на підставі замірювань якого було прийнято рішення про складання оскаржуваної постанови на момент такої фіксації не підлягав повірці, оскільки є новим приладом із заводською калібровкою. Відповідно до сертифікату відповідності UA.TR.001 № 22054-20, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 23.12.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam 11 LT 20/20 № ТС 008376, є придатним до застосування. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування АЕ8 забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Лазерний вимірювач швидкості TruCam 11 LT 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, лазерний вимірювач швидкості TruCam 11 LT 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
За таких обставин, вважає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam 11 LT 20/20 цілком придатний до його застосування у ручному режимі.
З урахуванням викладеного, вважає дії поліцейських такими, що в повному обсязі відповідають нормам діючого законодавства.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу про які зазначено в позовній заяві, вказав, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, тож підстави для компенсації витрат позивача на правову допомогу відсутні. Крім того вважає, що сплачена позивачем сума є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, вважає суму 4000 грн. завищеною.
Вивчивши обставини справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається зі змісту постанови серії ЕАР № 6247556 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121 КУпАП, складеної відносно ОСОБА_1 , 04.12.2022 о 14 годині 45 хвилин в м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 42В водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом зі швидкістю 75 км/год, перевищивши максимально встановлене обмеження швидкісного режиму в межах населеного пункту на 25 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Вимірювання проводилось за допомогою лазерного приладу TruCam 11 LTІ 20/20.
На фрагменті відеозапису та фотознімку, які містяться на DVD диску, доданому відповідачем до відзиву, зафіксовано транспортний засіб BMW X-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначено місце фіксації - вул. Набережна Перемоги, швидкість руху - 75 км/год.
Відповідачем надано суду сертифікат калібрування TruCam 11 LTІ 20/20, серійний номер ТС008376, виданий 18.11.2020.
Згідно з сертифікатом перевірки типу TruCam 11 LTІ 20/20, сертифікат відповідності лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ. Саме лазерний вимірювач швидкості TruCam 11 LTI 20/20 і зазначений в постанові про накладання адміністративного стягнення.
Згідно з листом ДП «Всеукраїнський державний НВЦ стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 03.09.2021 лазерний вимірювач TruCam 11 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Крім основного ручного режиму вимірювач також може бути установлений на триногу.
Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі "Лутц проти Німеччини", "Отцюрк проти Німеччини", "Девеєр проти Бельгії", "Адольф проти Австрії" та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Статтею 14 Закону «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За змістом пункту 12.9 б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості, 3.31 Знак 3.31 Зона обмеження максимальної швидкості або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил.
Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Приписи ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, в т.ч. за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
За правилами ст. 222 КУпАП розгляд справ за частинами 1, 2, 3, 5 статті 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
З оскаржуваної постанови вбачається, що порушення зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam LT1 20/20, проте серійний номер приладу у постанові не зазначений.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Іnс, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання цього приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Наведене свідчить про те, що приписи ст. 251 КУпАП надають право працівникам поліції використовувати інформацію отриману за допомогою, зокрема, лазерного вимірювача TruCAM та інформацію відеозапису в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
В той же час, приписами ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року) визначено спосіб використання та встановлення (монтування/розміщення) спеціальних приладів, до яких відноситься і прилад TruCAM.
З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно змонтованим/розміщеним.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
У відзиві на позов відповідач не заперечує здійснення фіксації швидкості автомобіля приладом TruCAM з руки з посиланням на те, що такий прилад конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
Разом з тим, враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання, зокрема, лазерних вимірювачів TruCAM працівниками патрульної поліції, ніж монтування/розміщення їх виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Таким чином, відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки надані ним докази (фото- і відео-файли з приладу TruCAM) не є належними, через порушення поліцейським порядку використання спеціального приладу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви на суму 496,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73, на Департамент патрульної поліції, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, покладено обов'язок здійснювати контроль за раціональним використанням бюджетних коштів у межах доведених асигнувань.
Таким чином, з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Щодо відшкодування витрат на правову дорогу суд виходить з наступного.
Позивачем до позовної заяви долучено ордер про надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги укладений між позивачем та АБ «Корсік і Партнери» від 05.12.2022, додаткова угода № 1 до договору із зазначенням детального переліку робіт щодо надання правової допомоги на суму 4000 грн.
Згідно з переліком робіт, зазначених у додатковій угоді № 1, витрати на правничу допомогу складаються із наступних видів робіт: усна консультація 500 грн, підготовка позовної заяви, формування додатків та копій відповідно до кількості сторін - 2000 грн., сплата судового збору та подача позовної заяви до суду - 500 грн., участь в одному судовому засіданні, включаючи час прибуття до суду- 1000 грн.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку письмового провадження без виклику сторін, суд вважає, що у стягненні витрат на правничу допомогу в частині вартості участі в судовому засіданні в розмірі 1000 грн. необхідно відмовити.
Що стосується витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., то вони є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг (усна консультація, підготовка позовної заяви та подання її до суду), відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Отже витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕАР № 6247556 від 04.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Плужником Ігорем Юрійовичем за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимог п.12.4 Правил дорожнього руху та накладення штрафу в розмірі 340 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп., а також витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Савеленко
14.02.23