Справа № 336/7140/22
Провадження 1-кп/336/470/2023
14 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12022082050001785 від 15.10.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, який працює слюсарем в АТ «Мотор Січ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
15.10.2022, приблизно о 05 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вулиці Чарівної зі сторони пр. Моторобудівників в напрямку вулиці Цитрусової у місті Запоріжжі.
У цей же час ОСОБА_8 , будучи пішоходом, в районі будинку 28 почав перетин проїзної частини вул. Чарівної зліва направо по ходу руху водія ОСОБА_4 . Діючи в порушення правил безпеки дорожнього руху, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також транспортних засобів, що наближаються до нього, пішохід ОСОБА_8 почав перетин проїзної частини у недозволеному для цього місці.
Під час здійснення руху у районі будинку 28 по вулиці Чарівній у м. Запоріжжі, водій ОСОБА_4 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_8 на проїзній частині, та маючи технічну можливість уникнути наїзду на нього, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого правою передньою частиною керованого ним автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого:
- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/108-22/13949-ІТ від 25.11.2022, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Згідно висновку судової медичної експертизи № 5289 від 19.11.2022, смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнилося розвитком шоку. Поєднана тупа травма голови, тулуба та кінцівок у своїй сукупності ускладнилася розвитком шоку та за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Усі ушкодження, що виявлені у ОСОБА_8 , утворилися від дії тупих предметів незадовго до настання смерті, можливо, внаслідок наїзду автомобілем на пішохода при обставинах та умовах зазначеної дорожньо-транспортної події.
Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Частини статті Кримінального кодексу України, які передбачають кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Стаття 286 Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними у обвинувальному акті, а саме вказав, що 15.10.2022 року близько 06.00 год. рухався на автомобілі «Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 по вулиці Чарівній, зупинився перед пішохідним переходом, пересвідчився що немає перешкод та продовжив рух, після чого відбулося зіткнення. Вийшовши з автомобіля він побачив, що правою частиною автомобіля він скоїв наїзд на пішохода, намагався викликати швидку, надати першу допомогу пішоходу, у якого була сильна кровотеча в області голови.
Просив його суворо не карати та не позбавляти волі, а також не позбавляти права керування транспортними засобами, так як він на даний час, у вільний від основної роботи час, працює таксистом, і йому необхідно мати посвідчення водія.
Щиро розкаявся у вчиненому, повідомив, що частково відшкодував потерпілій матеріальну шкоду.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Опитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , повідомила суду, що є донькою ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_4 їй телефонував, пропонував допомогу та частково, добровільно відшкодував матеріальну допомогу у розмірі 38500.00 грн. При призначенні покарання, просила не позбавляти обвинуваченого волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. Заперечень не заявлено.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, опитуванням потерпілої та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, постановою про визнання речових доказів, довідкою про витрати на проведення експертизи та ін.
Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення злочину за викладених у обвинувальному акті обставин.
Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд виходить з такого.
Незважаючи на неоспорювання обвинуваченим своєї винуватості, обов'язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.
Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд прийшов до висновку, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вищевказані порушення вимог Правил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_4 , знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - настанням смерті пішохода ОСОБА_8 .
Мотиви призначення покарання.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.
У судових дебатах прокурор просив призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 3 роки, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України строком 1 рік.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Так, суд враховує, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, та частково відшкодував матеріальну шкоду, що згідно ст. 66 КК України пом'якшує йому покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив тяжкий, проте необережний злочин, на момент вчинення якого в стані сп'яніння не перебував, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має сім'ю, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, просив пробачення у потерпілої, відшкодував їй частково витрати на поховання батька.
Водночас, судом взято до уваги позицію потерпілої, яка просить його суворо не карати та не позбавляти волі.
Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
При призначенні додаткового покарання, суд враховує наслідки, які настали в результаті скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення - спричинення смерті потерпілому.
Разом з тим, дослідивши дані про особу обвинуваченого, беручи до уваги позицію прокурора, який просив призначити основне покарання із застосуванням іспитового строку, та потерпілої, яка не наполягала на реальному позбавленні обвинуваченого волі, а також інші в сукупності обставини, які пом'якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд дійшов переконання, що ОСОБА_4 не є тією суспільно небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому суд вважає, що його виправлення можливе без відбування основного покарання із звільненням з випробуванням та з покладанням на нього відповідно до вимог ст. 76 КК України певних обов'язків, що, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню у дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 6040,96 грн.
Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Скасувати арешт на автомобіль марки Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , який був накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2022 року.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2022 року на автомобіль марки Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 та черевики, які належать потерпілому ОСОБА_8 - скасувати.
Речові докази: одяг потерпілого (куртка чорного кольору, теніска сірого кольору, брюки чорного кольору, труси та кепка, черевики) , які зберігаються в камері речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути потерпілій ОСОБА_6 , а автомобіль марки Chevrolet Lacetti», реєстраційним номером НОМЕР_1 - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 6040,96 грн.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1