вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.02.2023 Справа № 917/1406/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570,
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,
про стягнення 13 892,85 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 13 892,85 грн., з яких 1 000,00 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 27.05.2013 р., 3 085,69 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6 294,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 512,63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2022 року суд звернувся із запитом до Відділу реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .
30.11.2022 року від Відділу реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради до суду надійшов лист, в якому зазначено, що за даними реєстру Миргородської територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до положення абз. 2 ч. 1 ст. 176 ГПК суд ухвалою від 01.12.2022 р. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору б/н від 27.05.2013 року, не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права (повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали від 01.12.2022 р. міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
27.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (на даний час згідно зі змінами до статутних документів - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») та Фізичною особою-підприємцем Боженко Надією Анатоліївною було укладено шляхом підписання «Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг» кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитний ліміт на поточний рахунок.
У вказаній заяві зазначено, що ФОП Боженко Н.А. висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування.
Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.06.2017 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Боженко Надії Анатоліївни.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Дані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. по справі № 916/559/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, зобов'язання Фізичної особи-підприємця Боженко Надії Анатоліївни за кредитним договором б/н від 27.05.2013 р., з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи ОСОБА_1 .
За даними Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач не повернув кредитні кошти, надані згідно з договором б/н від 27.05.2013 р., що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 13 892,85 грн., з яких 1 000,00 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 27.05.2013 р., 3 085,69 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6 294,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 512,63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: «Заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг» від 27.05.2013 р., витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», довідка про розміри встановлених кредитних лімітів на поточному рахунку ФОП Боженко Н.А., виписки по рахунку відповідача та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
27.05.2013 року Фізичною особою-підприємцем Боженко Надією Анатоліївною підписано «Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг».
Таким чином, 27.05.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній Заяві.
Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що відповідач підписанням зазначеної Заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк», які разом із цією заявою та Тарифами банку становлять кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву від 27.05.2013 р., а також те, що вказаний документ на момент отримання Фізичною особою-підприємцем Боженко Надією Анатоліївною кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Фізичною особою-підприємцем Боженко Надією Анатоліївною кредитного договору.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо надання відповідачу 1 000,00 грн. кредитних коштів в межах кредитного ліміту, внаслідок чого у ФОП Боженко Н.А. виник обов'язок повернути кредит.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту не повернув, що підтверджується виписками по рахунку ФОП Боженко Н.А.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом в сумі 1 000,00 грн. за договором б/н від 27.05.2013 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем відсотків та комісії за користування кредитом, а також пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У заявці позичальника від 27.05.2013 року відсутні умови щодо встановлення відсотків та комісії за користування кредитом, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення вказаних сум, позивач посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: pb.ua.
Так, вказаним Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, встановлено обов'язок позичальника сплачувати відсотки та комісію за користування кредитом (п. 3.18.4 Умов), а також відповідальність в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, винагород (п. 3.18.5 Умов).
Однак, як зазначалось вище, судом не приймається вищезазначений Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг як належний доказ виникнення у позивача та відповідача відповідних взаємних цивільних прав та обов'язків, а тому посилання позивача на вказані умови є безпідставним.
Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення у даній справі відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та комісію за користування кредитом, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, підстави для задоволення вказаних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в даній частині відсутні.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 1 000,00 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 27.05.2013 р. Решта позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у даній справі задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 178,58 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 1 000,00 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 27.05.2013 р.; 178,58 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 14.02.2023 р.
Суддя О.С. Мацко