вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
01.02.2023 Справа № 917/1523/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а, м. Полтава, 36000
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008
про стягнення суми основного збору, 3 % річних, пені, інфляційних втрат,
за участі представників сторін:
від позивача: Заліпна Н. Ю.
від відповідача: Данілова Н. Н.
Обставини справи: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" звернулося з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", у якому просить стягнути 44 993 457,33 грн заборгованості за договором № 1-02/02/14 розподілу природного газу, з яких 36 810 844,52 грн - сума основного боргу, 358 527,54 грн - 3 % річних, 5 957 459,01 грн пеня, 1 848 626,26 грн - інфляційні.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 15:00 28.12.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасного та в повному обсязі здійснення розрахунків.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 9824 від 13.12.2022) частково заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних за червень 2022 року з огляду на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-IX від 29.07.2022, та стверджує, що відповідно до статті 7 зазначеного Закону нараховані за договором розподілу природного газу штрафні та фінансові санкції підлягають списанню.
Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення пені на 90 %, посилаючись на необґрунтованість тарифів на послуги теплопостачання, які є нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг; на здійснення специфічної діяльності постачання теплової енергії та гарячої води для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, та інших суб'єктів; прострочення платежів виникло не з вини Підприємства; господарська діяльність відповідача є збитковою.
Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме внаслідок порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору розподілу природного газу.
Крім того, відповідач посилається на форс - мажорні обставини, а саме введення воєнного стану на території України, як на підставу для звільнення підприємства від відповідальності за порушення умов договору та зменшення розміру неустойки.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 10127 від 21.12.2022) заперечує проти зменшення розміру пені на 90 %, посилаючись на те, що AT «Полтавагаз» знаходиться у важкому фінансовому становищі, є збитковим та на недоведеність відповідачем обставин, які б підтверджували винятковість цього випадку.
Також, позивач заперечує проти заявленого клопотання ПОКВПП «Полтаватеплоенерго» щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат .
Розглянувши матеріали справи, суд
26.12.2016 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” (надалі оператор ГРМ) та Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», Споживач) уклали договір № 1-02/02/14 Р розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором,
Відповідно до розділу 6 пункту 6.1 договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.2 договору визначено, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Згідно з пунктом 6.3 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Додатковою угодою від 26.01.2018 до договору розподілу природного газу №1-02/02/14 Р від 26.12.2016, сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 6.4 договору, виклавши його в наступній редакції: «Пункт 6.4 оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу з казначейського рахунку на казначейський рахунок Оператора ГРМ у строки відповідно до умов цього договору.
Усі інші пункти і умови договору залишаються незмінними та обов'язковими для виконання Сторонами».
Пунктом 8.1 договору передбачено, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2 визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 12.1 договору, цей договір укладається на невизначений строк.
Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього договору змінами.
Згідно з пунктом 12.3 цей договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України.
Постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» внесено зміни до Типового договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем.
Главою 6 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем визначено, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача (п.1.4. Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 6.2 тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 6.3 договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 6.4 Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з пунктом 6.6 оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 № 129 встановлено тариф на розподіл природного газу для AT "Полтавагаз" з 01.01.2022 - 2,112 грн за 1 куб. м на місяць (з урахуванням ПДВ).
Як убачається з матеріалів справи AT «Полтавагаз» виконало належним чином умови договору з розподілу природного газу, що підтверджується:
актом надання послуг № ОУВІ-025176 від 30.06.2022 місячний об'єм замовленої потужності 8 714 688,57 м. куб, за червень 2022 року на суму 18 405 422,26 грн;
актом надання послуг № ОУВІ-030651 від 31.07.2022 місячний об'єм замовленої потужності 8 714 688,57 м. куб, за липень 2022 року на суму 18 405 422,26 грн.
Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за період червень 2022 року - липень 2022 року становить 36 810 844,52 грн.
Проте ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» порушило умови договору в частині своєчасних та повних розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 2.1 договору Споживач зобов'язувався, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачеві 3 % річних за період з 12.07.2022 до 21.11.2022 в сумі 358 527,54 грн, 5 975 459,01 грн пені за період з 12.07.2022 до 21.11.2022 та 1 848 626,26 грн інфляційних за період серпень - жовтень 2022 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків не виконав.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 36 810 844,52 грн у добровільному порядку на момент прийняття рішення відповідач не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 810 844,52 грн основного боргу є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, статтями 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував відповідачеві 5 975 459,01 грн пені за період з 12.07.2022 до 21.11.2022.
Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення пені на 90 %, посилаючись на необґрунтованість тарифів на послуги теплопостачання, які є нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво цих послуг; на здійснення специфічної діяльності постачання теплової енергії та гарячої води для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, та інших суб'єктів; прострочення платежів виникло не з вини Підприємства; господарська діяльність відповідача є збитковою.
Відповідно до довідки, наданої відповідачем, дебіторська заборгованість споживачів Підприємства станом на 01.11.2022 складає: населення - 461 237,7 тис. грн, інші - 26 686,7 тис. грн, бюджетні установи - 19 162,2 тис грн.
Також відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме внаслідок порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору розподілу природного газу.
Крім того, відповідач посилається на форс - мажорні обставини, а саме введення воєнного стану на території України, як на підставу для звільнення підприємства від відповідальності за порушення умов договору та зменшення розміру неустойки.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 10127 від 21.12.2022) заперечує проти зменшення розміру пені на 90 %, посилаючись на те, що AT «Полтавагаз» знаходиться у важкому фінансовому становищі, є збитковим та на недоведеність відповідачем обставин, які б підтверджували винятковість цього випадку.
При вирішенні цього клопотання суд врахував наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Ураховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності щодо безперебійного забезпечення тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором на надання послуг, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90 %.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, зазначене питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас суд врахував правову позицію Конституційного Суду України, зазначену в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Отже, до стягнення підлягає пеня у розмірі 597 545,90 грн.
В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє в позові.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 12.07.2022 до 21.11.2022 в сумі 358 527,54 грн та 1 848 626,26 грн інфляційних за період серпень - жовтень 2022 року.
Відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних за червень 2022 року з огляду на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2479-IX від 29.07.2022, та стверджує, що відповідно до статті 7 зазначеного Закону нараховані за договором розподілу природного газу штрафні та фінансові санкції підлягають списанню.
Суд відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та безпідставні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1639-ІХ від 14.07.2021 № 2479-ІХ від 29.07.2022 (надалі Закон від 03.11.2016 № 1730) взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду).
Згідно зі статтею 7 Закону від 03.11.2016 № 1730, на заборгованість теплопостачальних та тепло генеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Отже, статтею 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730 передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, проценти річних, пені не ставиться в залежність від будь - яких інших умов, крім погашення боржником заборгованості за отримані послуги до 31 грудня 2022 року.
Отже, реалізація цієї норми є передчасною, оскільки заборгованість учасником процедури не погашена.
Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційні, суд констатує, що його здійснено арифметично правильно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 12.07.2022 до 21.11.2022 в сумі 358 527,54 грн та 1 848 626,26 грн інфляційних за період серпень - жовтень 2022 року.
Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.
Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 130, 231, 232 - 233, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2 А, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 03351912) 36 810 844,52 грн основного боргу, 358 527,54 грн - 3 % річних, 597 545,90 грн пені, 1 848 626,26 грн інфляційних та 674 901,89 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 5 377 913,11 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 13.02.2023.
Суддя Дмитро СІРОШ