07.02.2023 Справа№ 914/2260/21
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” від 03.01.2023р. б/н (вх. №61/23 від 05.01.2023р.)
на: бездіяльність державного виконавця
у справі №914/2260/21 за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, Львівська область, м.Львів;
до Відповідача: Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, Львівська область, м.Дрогобич;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 1429303,98грн.
Орган оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів), Львівська область, м.Львів;
Представники:
Позивача (Заявника, Стягувача): Мороз І.І. - представник, адвокат (довіреність від 26.12.2022р. №01Др-217-1222);
Відповідача (Боржника): Мелько Л.М. - представник, адвокат (довіреність від 16.01.2023р. №16);
Органу оскарження: Роман Н.О. - заступник начальника ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМРУМЮ України (м.Львів) (довіреність від 11.10.2022р. №34397).
05.01.2023р. від АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” за вх. №61/23 до суду засобами поштового зв'язку надійшла скарга від 03.01.2023р. б/н на бездіяльність державного виконавця у справі №914/2260/21 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до КП “Дрогобичтеплоенерго” ДМР про стягнення заборгованості; ціна позову: 1429303,98грн. Орган оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів).
Підставами заявлених вимог Скаржник зазначає неправомірність бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) Романа Н.О. у виконавчому провадженні ВП №68071068 щодо неповернення АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” на підставі заяви від 13.10.2022р. наказу Господарського суду Львівської області від 12.11.2021р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21.
Відповідно до ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Листом від 06.01.2023р. вих.№914/2260/21/2/22 суд повідомив орган оскарження про надходження скарги до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2023р. у цій справі судом постановлено прийняти скаргу до розгляду; розгляд скарги в судовому засіданні призначити на 17.01.2023р.; Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) в строк до 13.01.2023р. надати матеріали виконавчого провадження ВП №68071068 (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи); визнати явку повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС в судове засідання для надання пояснень по суті скарги на дії Органу ДВС обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС для надання пояснень по суті скарги на дії Органу ДВС.
В судовому засіданні 17.01.2023р. у цій справі суд оголосив перерву до 11:30год. 26.01.2023р., про що представники Учасників справи та Органу ДВС повідомлялись в судовому засіданні під розписку.
Судове засідання 26.01.2023р. не відбулось з підстав оголошення повітряної тривоги на території Львівської області.
Ухвалою суду від 30.01.2023р. у цій справі судом постановлено призначити судове засідання з розгляду скарги на 07.02.2023р.; явка повноважних представників Учасників справи та Органу ДВС в судове засідання не визнається обов'язковою.
В судовому засіданні 07.02.2023р. у цій справі судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 15:00год. 07.02.2023р., про що представники Учасників справи та Органу ДВС повідомлялись в судовому засіданні.
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Органу ДВС та Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Згідно ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Представник Позивача (Заявника, Стягувача) в судове засідання з'явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення, подану скаргу підтримала, просить суд визнати доводи Заявника обґрунтованими, а бездіяльність Органу ДВС протиправною.
В судовому засіданні представник Позивача зазначила, що підставою до повернення Органом ДВС виконавчого документа Заявнику як стягувачу є не подана Заявником заява, а норми Закону України «Про виконавче провадження».
Представник Заявника зазначила, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень не визначено строку повернення Органом ДВС виконавчого документа Стягувачу, однак, Заявником, за аналогією закону, застосовано статтю 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник Відповідача (Боржника)в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, проти поданої скарги заперечив.
16.01.2023р. за вх. №1033/23 від Боржника на електронну адресу суду надійшов Відзив на скаргу від 13.01.2023р. вих.№01/36, у якому наводить свої доводи та міркування з приводу поданої скарги і просить суд відмовити в її задоволені. Вказаний відзив оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Органу ДВС в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, проти поданої скарги заперечив, зазначив про судову практику у подібних правовідносинах - постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.12.2021р. у справі №760/19348/20.
13.01.2023р. за вх. №930/23 від Органу ДВС на електронну адресу суду надійшли Письмові пояснення від 12.01.2023р. вих. №В-8/03.1-25/68071068, у яких наводить свої доводи та міркування з приводу поданої скарги і просить суд відмовити в її задоволені. Вказані письмові пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Розглянувши і дослідивши матеріали поданої скарги та справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників справи та Органу ДВС, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до КП “Дрогобичтеплоенерго” ДМР про стягнення заборгованості; ціна позову: 1429303,98грн. суд ухвалив позов задоволити частково; стягнути з Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” 1270093,15грн. суми основного боргу, 71546,98грн. пені, 15151,36грн. 3% річних, 64870,60грн. інфляційних втрат та 21324,93грн. судового збору; в решті в позові відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21 не оскаржувалось, набрало законної сили 12.11.2021р. та, у відповідності до приписів ч.1 ст.129-1 Конституції України і ч.1 ст.18 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
12.11.2021р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення у справі №914/2260/21.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романа Назара Олеговича від 11.01.2022р. відкрито виконавче провадження ВП №68071068 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 12.11.2021р. про примусове виконання рішення суду від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21.
Листом від 11.01.2022р. вих. №В-8/03.1-35/68071068/181 «Про відкриття виконавчого провадження» Орган ДВС, керуючись ст.28 Закону, направив Боржнику для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2022р., винесену при примусовому виконанні наказу №914/2260/21 від 12.11.2021.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021р. №347 «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» внесено зміни до Реєстру, доповнено Реєстр п.34.2. кредитором АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ».
Заявою від 07.02.2022р. вих.№01/64 Боржник звернувся до Органу ДВС з проханням зупинити виконавче провадження ВП №68071068 із примусового виконання наказу суду від 12.11.2021р. у справі №914/2260/21 з огляду на включення Боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, оскільки Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021р. №347 внесено зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а саме в Реєстр включено КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР із стягувачем АТ" Оператор газорозподільчої системи "Львівгаз" та з урахуванням заборгованості, яка утворилася станом на 01.06.2021р.
Платіжним дорученням від 07.02.2022р. №103 Боржником перераховано на користь Стягувача 21324,93грн. Призначення платежу: «Оплата судового збору по справі №914/2260/21 ГСЛО дог №094205CDFNCT016 від 01.01.2016р . без ПДВ».
Розпорядженням Органу ДВС від 15.02.2022р. №68071068 грошові кошти у сумі 2132,49грн, 274,85грн., що надійшли 07.02.2022р. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №914/2260/21, виданого 12.11.2021р. господарським судом, зведеного виконавчого провадження від 10.02.2012р. №31154069 про стягнення грошових коштів з КП "Дрогобичтеплоенерго", керуючись ст.47 Закону, необхідно перерахувати: 2132,49грн. виконавчого збору, 69грн. витрат виконавчого провадження, 205,85грн. витрат виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романа Н.О. від 15.02.2022р. зупинено вчинення виконавчих дій у ВП №68071068 з примусового виконання наказу суду від 12.11.2021р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21 до виключення боржника з реєстру підприємств. що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Листом від 15.02.2022р. вих.№В-8/03.1-35/68071068/5230 Орган ДВС, керуючись ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", направив Стягувачу та Боржнику для виконання та до відома постанову від 15.02.2022, винесену при примусовому виконанні наказу №914/2260/21 від 12.11.2021, що видав Господарський суд Львівської області.
Листом від 25.10.2022р. вих.№13574/03.1-18/35612 у відповідь на лист від 13.10.2022р. вих.№7900007.2-Ск-17798-11022 Орган ДВС повідомив АТ «Львівгаз» про те, що у відділі перебуває виконавче провадження АСВІІ №68071068 з виконання наказу №914/2260/21, виданого 12.11.2021р. Господарським судом Львівської області про стягнення з КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 1270093,15грн. суми основного боргу, 71546,98грн. пені, 15151,36грн. 3% річних, 64870,60грн. інфляційних втрат та 21324,93грн. судового збору.
Постановою державного виконавця від 15.02.2022р. зупинено вчинення виконавчих дій на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону, оскільки КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021р №347 внесено зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а саме в Реєстр включено КІІ «Дрогобичтеплоенерго» із стягувачем АТ «Львівгаз» та з урахуванням заборгованості, яка утворилася станом на 01.06.2021р. Пунктом 1 згаданої постанови зазначено, що вчинення виконавчий дій зупинено до виключення боржника з реєстру підприємств. що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Орган ДВС зазначав, що згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених п.п.1, 4, 6, 8, 11 ч.1 ст.34 Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених п.п.2, 3 і 5 ч.1 ст.34 Закону - до розгляду питання по суті.
Згідно п.5 ст.35 Закону після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку,встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
З підстав наведеного Орган ДВС зазначив, що станом на 25.10.2022р. до Відділу не надходили документи щодо виключення боржника КП «Дрогобичтеплоенерго» з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств нейтралізованого водопостачання і водовідведення».
Враховуючи вищенаведене, оскільки по виконавчому провадженню №68071068 зупинено вчинення виконавчих дій і підстави для продовження примусового виконання відсутні, правові підстави для задоволення Вашої заяви про повернення виконавчого документа стягувачу - відсутні. Задоволення такої процесуальної заяви стягувача можливе після поновлення вчинення виконавчих дій.
Як вбачається із відмітки служби діловодства АТ «Львівгаз» від 27.10.2022р. вих.№Сл-16900-79001-1022, Заявником лист Органу ДВС від 25.10.2022р. вих. №13574/03.1-18/35612 отримано 27.10.2022р.
05.01.2023р. від АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” за вх.№61/23 до суду засобами поштового зв'язку надійшла скарга від 03.01.2023р. б/н на бездіяльність державного виконавця у справі №914/2260/21 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до КП “Дрогобичтеплоенерго” ДМР про стягнення заборгованості; ціна позову: 1429303,98грн. Орган оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів).
В обґрунтування поданої скарги Заявник зазначає, що вважає за необхідне скористатись своїм правом та подати скаргу на бездіяльність державного виконавця Романа Н.О, аргументуючи її протиправність тим, що порушене право стягувача на повернення виконавчого документа без виконання, визначеного п.1 ч. 1 ст. 37 Закону.
Так, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться наказ Господарського суду Львівської області, виданий 12.11.2021, по справі №914/2260/21.
Заявник зазначає, що 13.10.2022 ним подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу. Листом від 25.10.2022 повідомлено стягувача про відмову в задоволенні заяви, аргументуючи це тим, що виконавче провадження зупинене. Задоволення заяви можливе після поновлення вчинення виконавчих дій, а обставини, які зумовили зупинення виконавчого провадження, продовжують існувати на момент звернення з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.
Заявник зазначає, що право стягувача повернути виконавчий документ є безумовним. Виконання виконавчої дії по поверненню виконавчого документа стягувачу не ставиться в залежність від стану виконавчого провадження на момент звернення стягувача з заявою про повернення йому виконавчого документа. Іншими словами - зупинення виконавчого провадження не є перешкодою для задоволення заяви стягувача про повернення йому виконавчого документу. Жодна з статей Закону не містить такої заборони, а тому бездіяльність державного виконавця по неповерненню виконавчого документа стягувачу є протиправною. Відмова державного виконавця не ґрунтується на положеннях Закону. Повернення виконавчого документа стягувача має наслідком закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 39 Закону.
З підстав наведеного заявник кваліфікує відмову виконавця як протиправну бездіяльність, оскільки, така пов'язана з невиконанням виконавцем дій, які виконавець повинен був вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків.
Заявник наводить практику - постанову від 25.03.2020р. у справі №175/3995/17-ц, у якій суд зазначив, що залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та звернув увагу на те, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Позивач, звертаючись із скаргою до начальника управління виконавчої служби, оскаржував бездіяльність начальника районного ВДВС, а тому відмова начальника управління у розгляді скарги з підстав пропуску строку на оскарження є протиправною.
З підстав наведеного Заявник просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Н.О. щодо неповернення на підставі заяви від 13.10.2022р. АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” наказу Господарського суду Львівської області виданого 12.11.2021р.у справі №914/2260/21.
Як вбачається з дати оформлення Поштової накладної №7903908511102, Заявником скаргу від 03.01.2023р. б/н на бездіяльність державного виконавця у справі №914/2260/21 передано відділенню поштового зв'язку до пересилки 03.01.2023р.
Боржник у поданому 16.01.2023р. за вх. №1033/23 Відзиві на скаргу від 13.01.2023р. вих. №01/36 проти поданої скарги заперечує, вважає її безпідставною і необґрунтованою і просить суд відмовити в її задоволенні з огляду на те, що 29.08.2021р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», розроблений з метою стабілізації фінансового стану підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення. Законом №1639 внесено низку змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та «Про виконавче провадження». Зокрема перенесено розрахункову дату врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії з 01.07.2016 на 01.06.2021 (подовжено граничний строк реструктуризації заборгованості підприємств галузі), а також доповнено ч.1 ст. 34. Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію,транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;
Виконавче провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021р. для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних,нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для - виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
В той же час, згідно доводів Боржника, у відповідності до наказу Мінрегіону від 16.06.2017р. №152 КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР включене до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (надалі Реєстр підприємств) і на сьогоднішній день не виключене.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021р. №347 внесено зміни до Реєстру підприємств у відповідності до яких включено кредитором КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР - АТ «Оператора газорозподільної системи «Львівгаз».
Загальна заборгованість за розподіл природного газу станом на 01.06.2021р. становить 3564095,48грн., з них на суму 18200170,01грн. укладено договір про переведення з КП «Стебниктеплоенерго» ДМР боргу на КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР і по КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР 1743925,47грн. з яких на 1270093,15грн. винесено рішення Господарського суду Львівської області про стягнення основного боргу за спожитий природний газ та 151568,94грн. штрафних санкцій.
Додатково Боржник повідомляє, що заборгованість за розподілу природного газу станом на 01.06.2021р. в тому числі і по ВП№68071068 (згідно рішення господарського суду Львівської області по справі №914/2260/21) у відповідності до ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» є реструктуризованою на 72 місяці на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2022р. у справі №914/528/22.
На підставі вищевикладеного КП «Дрогобичтеплоенерго» ДМР направило головному державному виконавцю Роману Н.О. заяву про зупинення виконавчого провадження разом з повідомленням про включення/внесення змін до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, проте, що КП «Дрогобичтеплоенерго» знаходиться в даному Реєстрі під № 34 і не виключене з нього з кредитором АТ «Львівгаз».
Боржник зазначає, що винесена постанова головного державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження №68071068 не є протиправною, а відмова у повернені виконавчого документу Стягувачу законною та обґрунтованою.
Орган ДВС у поданих 13.01.2023р. за вх.№930/23 Письмових поясненнях від зазначає, що згідно ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ст.129 Конституції України). Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч.1 ст.5 Закону). Згідно цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Так, згідно доводів Органу ДВС, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження АСВП №68071068 з виконання наказу №914/2260/21, виданого 12.11.2021 Господарським судом Львівської області про стягнення з КП "Дрогобичтеплоенерго" ДМР (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1, корп. А; ідентифікаційний код: 05445563) на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська область, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; ідентифікаційний код: 03349039) 1270093,15 грн. суми основного боргу, 71546,98 грн. пені, 15151,36 грн. 3% річних, 64870,60 грн. інфляційних втрат та 21324,93 грн. судового збору.
Згідно заяви КП "Дрогобичтеплоенерго" №01/64 від 07.02.2022р. та витягу з Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" станом на 06.09.2021 КП "Дрогобичтеплоенерго" ДМР внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021 №347 внесено зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а саме в Реєстр включено КП «Дрогобичтеплоенерго» із стягувачем АТ "Львівгаз" та з урахуванням заборгованості, яка утворилася станом на 01.06.2021р.
Державним виконавцем на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» 15.02.2022 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. В подальшому 17.10.2022 на адресу Відділу надійшла заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" від 13.10.2022 №790007.2СК-17798-1022 про повернення наказу №914/2260/21 від 12.11.2021 року на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону.
Орган ДВС зазначає, що згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених п.п.1, 4, 6, 8, 11 ч.1 ст.34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених п.п.2, 3 і 5 ч.1 ст.34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Згідно з ч.6 ст.35 Закону України “Про виконавче провадження” у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі п.10 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні). Згідно п.5 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Тобто проведення виконавчий дій, в тому числі щодо повернення виконавчого документа стягувачу, можливе лише після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Підсумовуючи наведене Орган ДВС вказує, що станом на 10.01.2023 відомості щодо виключення Боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" за кредитором АТ “Львівгаз” до відділу не надходили. Тобто у державного виконавця відсутні повноваження винести постанову про поновлення виконавчого провадження та в подальшому завершити виконавче провадження №68071068 згідно п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Наведені обставини в сукупності підтверджують правомірність дій державного виконавця в рамках виконавчого провадження №68071068, відтак скарга АТ «Львівгаз» задоволенню не підлягає.
Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст.326 ГПК України).
Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
ЄСПЛ наголошує («Шмалько проти України»), що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя («Півень проти України», «Горнсбі проти Греції»). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу («Агрокомплекс проти України»).
У рішенні від 15.10.2009р. Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклев проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ встановив, що було порушено п.1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання. Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
У справі «Бурмич та інші проти України» Велика палата ЄСПЛ постановила, що п'ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 ст.6 і 13 Конвенції та ст.1 Протоколу №1. Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено у рішенні ЄСПЛ, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави. Таким чином, виходячи з практики з ЄСПЛ держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення параграфу 1 ст.6 і 13 Конвенції та ст.1 Протоколу №1.
У рішенні ЄСПЛ від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини («Горнсбі проти Греції») суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду («Філіс проти Греції»). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію («Голдер проти Сполученого Королівства»). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04.12.1995р. у справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 розд.І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини»).
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу («Пелевін проти України»).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.11 Закону строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію; строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом (ч.2 цієї статті).
Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати (ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно п.10 ч.1 ст.34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно до ч.2 вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Згідно ч.4 ст.34 Закону виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021р. для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
У випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні). У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі п.10 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає (ч.6 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до положень ч.1 ст.74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.5 цієї статті рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст.341 ГПК України).
РозділІ ГПК України регламентує порядок оскарження до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду; право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Так, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону (частина 1 статті 74), так і нормами ГПК України (стаття 339).
З врахуванням наданих в судовому засіданні представниками Учасників справи та Органу ДВС пояснень, враховуючи встановлені судом обставини та наведені доводи, в тому числі щодо включення Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.12.2021р., №347 до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії за кредитором АТ «Львівгаз» (п.34.2.), зупинення постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романа Назара Олеговича від 15.02.2022р. вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №68071068 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 12.11.2021р. про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2021р. у справі №914/2260/21 до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а також відсутності заперечень Заявника щодо обставини отримання 27.10.2022р. листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 25.10.2022р. вих. №13574/03.1-18/35612 та недоведення належними засобами доказування обставини іншого (окрім того, на яке отримано відповідь) звернення Заявника як Стягувача до Органу ДВС із заявою про повернення виконавчого документа у виконавчому провадження ВП №68071068 суд зазначає про недоведеність Заявником обставини існування бездіяльності Органу ДВС щодо повернення Заявнику виконавчого документа, оскільки Орган ДВС рішенням у формі листа від 25.10.2022р. вих. №13574/03.1-18/35612 повідомив Заявника про відсутність підстав до повернення виконавчого документа.
Крім того, беручи до уваги наведене, а також надані представником Заявника в судовому засіданні пояснення щодо того, що підставою до повернення Органом ДВС виконавчого документа Заявнику, як стягувану, є не подана Заявником заява (з моментом отримання якої Органом ДВС Заявник пов'язує момент початку, на думку Заявника, протиправної бездіяльності Органу ДВС), а норми Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи недоведення Заявником обставини існування законодавчо встановленого обов'язку Органу ДВС повернути виконавчий документ стягувачу у випадку зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає про недоведеність Заявником порушення його прав як сторони виконавчого провадження.
Попри вказане, суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю покликання представника Органу ДВС на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.12.2021р. у справі №760/19348/20 в частині обґрунтування відсутності триваючого правопорушення, оскільки предметом оскарження у скарзі Заявником, згідно наведених в скарзі доводів та наданих в судовому засіданні 07.02.2023р. усних пояснень, визначено саме бездіяльність Органу ДВС щодо неповернення Органом ДВС Заявнику, як стягувачу, виконавчого документа, а не рішення Органу ДВС у формі листа від 25.10.2022р. вих. №13574/03.1-18/35612 про відмову у поверненні такого виконавчого документа.
При цьому суд зазначає, що у згаданій Органом ДВС постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.12.2021р. у справі №760/19348/20 сам Верховний Суд зазначає: «Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) начальника Солом'янського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Костенко Л. І. щодо не скасування арешту з усього належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна після завершення виконавчого провадження № 4409048, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 липня 2014 року, а не рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.».
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.343 ГПК України).
З врахуванням наведеного, зокрема поданих Учасниками справи та Органом ДВС доказів та наведених доводів, суд дійшов висновків про те, що Заявником не доведено вчинення Органом ДВС протиправної бездіяльності щодо неповернення виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП №68071068 у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, порушення права Заявника як стягувача у вказаному виконавчому провадженні.
Таким чином, в задоволенні скарги АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” від 03.01.2023р. б/н (вх. №61/23 від 05.01.2023р.) на бездіяльність державного виконавця у справі №914/2260/21 за позовом АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до КП “Дрогобичтеплоенерго” ДМР про стягнення заборгованості; ціна позову: 1429303,98грн.; орган оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 115, 118, 119, 234, 235, 339, 341-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні скарги Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” від 03.01.2023р. б/н (вх. №61/23 від 05.01.2023р.) на бездіяльність державного виконавця у справі №914/2260/21 за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” до Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості; ціна позову: 1429303,98грн.; орган оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Львів) відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 13.02.2023р.
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.