ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.02.2023Справа № 910/1984/23
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши матеріали за позовом фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГО Груп» про стягнення 9 087 014,93 грн,
Фізична особа-підприємець Антонов Роман Володимирович (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВГО Груп» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 087 014,93 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 ГПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не містить зазначення щодо наявності/відсутності у позивача оригіналів поданих доказів.
Позивачу слід усунути зазначені недоліки, шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Також згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Враховуючи наведені вище норми та вимоги встановлені ст. 164, 172 ГПК України, належним доказом надіслання сторонам копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів є - оригінали описів вкладення до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділенням.
Однак, усупереч наведеним вище вимогам, у якості доказів направлення відповідачу та третій особі копії позовної заяви позивачем надано копії описів вкладення в цінні листи в яких зазначено: «позовна заява з додатками», але не вказано які саме документи були відправлені. За таких обставин, неможливо дійти висновку про направлення позовної заяви із усіма доданими до неї документами, що надійшли до суду відповідачу та третій особі.
Отже, позивачу необхідно надати суду оригінали описів вкладення до поштових відправлень, які повинні містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються та бути оформленим відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, а також оригінал розрахункового документу, виданий поштовим відділення на підтвердження надіслання відповідачу та третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно приписів частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вказане, розмір судового збору за подання даного позову про стягнення 9 087 014,93 грн становить 136 305,22 грн. Проте, позивачем при зверненні з позовом до суду не надано належних доказів на підтвердження сплати судового збору у відповідному розмірі.
Водночас, позивачем до позову додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на те, що сума судового збору значно перевищує фінансові можливості позивача та перевищує 5% річного доходу. Також у разі відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
За змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення, є вичерпним.
Системний аналіз змісту норм зазначеної статті вказує на те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Із огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії - позивачів, які є фізичними особами, а не на фізичних осіб-підприємців.
Зважаючи на це, підстави для задоволення клопотання ФОП Антонова Р.В. про звільнення від сплати судового збору та про відстрочення сплати судового збору за подання даного позову, оскільки позивачем у цій справі є фізична особа-підприємець, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду: від 11.06.2021 у справі № 906/979/20, від 21.12.2021 у справі № 913/104/21, від 17.05.2022 у справі № 924/814/21, від 17.11.2022 №917/1372/20.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
«Право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
За таких обставин, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність позивачу усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом надання належних документів, які підтверджують сплату судового збору в сумі 136 305,22 грн.
Крім того, позивачем зазначено третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епам Системз», однак не зазначено на якій підставі та на чиїй стороні необхідно залучити до участі в справі вказану третю особу і не обґрунтовано яким чином рішення в даній справі може вплинути на права чи обов'язки вказаного товариства.
Враховуючи викладене, позовна заява фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича про звільнення від сплати судового збору та про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Антонова Романа Володимировича залишити без руху.
3. Встановити фізичній особі-підприємцю Антонову Роману Володимировичу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Я.А.Карабань