10 лютого 2023 року м. Харків Справа № 8/568(917/977/21)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши апеляційну скаргу ДП "ВО "Знамя" (вх. №1275П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) (суддя Іванко Л.А., ухвалене в приміщення господарського суду Полтавської області)
за позовною заявою Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Знамя", 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, ідент. код 14310997
до ТОВ "Будівельно - монтажна компанія "Атлант", 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 54, кв.21, ідент. код 41373279
про стягнення 142700,00 грн.
До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ДП "ВО "Знамя" до ТОВ "Будівельно - монтажна компанія "Атлант" про стягнення 142700,00 грн. збитків.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.06.2018 ліквідатором ДП "ВО "Знамя" виявлено факт пошкодження будівлі насосної станції з переробки хімічних стоків Р-1 (далі-КНС).
11.06.2018 ТОВ "Будівельно - монтажна компанія "Атлант", яка проводила поблизу КНС будівельні роботи, звернулася з листом № 10, в якому повідомила позивача про пошкодження КНС під час проведення підготовчих земельних робіт, та готовність здійснити повну компенсацію матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) у задоволенні позову відмовлено.
ДП "ВО "Знамя" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Здійснити перерозподіл судових витрат.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову з підстав відсутності доказів, які підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - КНС, оскільки у постанові від 20.05.2020 у справі № 303/6974/16-ц ВС зазначив про те, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2022, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "ВО "Знамя" (вх. №1275П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) та ухвалено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.01.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Крім того, просить стягнути з апелянта на його користь витрати на правничу допомогу, понесені ним при розгляді апеляційної скарги, в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2001 порушено провадження у справі № 8/568 про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя".
Постановою господарського суду Полтавської області від 25.05.2016 у справі № 8/568 було закінчено процедуру санації ДП "ВО "Знамя", підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ДП "ВО "Знамя", призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Несвіта Володимира Івановича (свідоцтво № 896 від 26.06.2013, видане Міністерством юстиції України) з наданням йому повноважень відповідно до вимог законодавства.
Ліквідатором ДП "ВО "Знамя" в ході проведення ліквідаційної процедури, серед інших дій, пов'язаних із ліквідацією ДП "ВО "Знамя" замовлено у ФОП Морозова М.М. звіт про технічний стан належної на той час позивачу будівлі насосної станції з переробки хімічних стоків Р-1, інв. номер 9800009, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9.
У відповідності до звіту про технічний стан КНС, складеного ФОП Морозовим М.М. 17.11.2017, вцілому, технічний стан КНС оцінено як задовільний.
09.06.2018 ліквідатором Несвітом В.І. виявлено факт пошкодження невстановленими особами будівлі КНС, про що складений акт № 1 від 09.06.2018.
Позивач отримав від ТОВ "БМК "Атлант" повідомлення (вих.№ 10 від 11.06.2018), в якому зазначалося про пошкодження КНС під час проведення підготовчих земельних робіт, та про готовність компенсувати матеріальну шкоду ДП "ВО "Знамя", завдану пошкодженням КНС, у разі встановлення вини працівників компанії та встановлення розміру матеріальної шкоди.
З метою визначення розміру заподіяної шкоди, позивач звернувся до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.
У відповідності до висновку експертно оціночно-будівельного дослідження № 1358/1589 від 28.09.2018, складеного старшим експертом В.М. Шивкою, розмір шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями відповідача становить 142 700,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив про розмір спричиненої шкоди та запропонував відшкодувати таку шкоду шляхом перерахування коштів на його рахунок.
Відповідач завдану шкоду позивачу не відшкодував, тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 - ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, можна дійти висновку, що, по- перше, відшкодування збитків є одним зі способів відшкодування майнової шкоди; по-друге, підставою для відшкодування збитків та шкоди є порушення цивільного права особи, при цьому, як права, що випливає із договору (право на отримання товару, результату виконаної роботи, тощо), так і абсолютного права особи - тобто права, якому протистоїть обов'язок усіх та кожного утримуватися від дій, які порушують це право (право власності, право господарського-віддання, тощо). Іншими словами, як при порушенні права, встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом (абсолютне право), особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.
Згідно з ч.2 с.217, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань, та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками (вина особи у вчиненні цивільного делікту презюмується і не вимагає додаткового доказування).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, стверджуючи, що КНС належить ДП "ВО "Знамя", надав суду лист ФДМУ № 1015-16357 від 13.08.2018 та додаток до нього - Витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо окремого державного майна, яке перебуває на балансі ДП "ВО "Знамя".
Вивченням зазначеного витягу судом встановлено, що пошкоджений об'єкт нерухомості - будівля насосної станції з переробки хімічних стоків Р-1 в ньому відсутня.
Інших доказів, які б підтверджували державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - КНС, позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що він є кредитором (власником пошкодженого майна), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Твердження апелянта про те, що у відповідності до постанови ВС відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном колегія суддів вважає таким, що не має відношення до даного спору, оскільки позов поданий саме на відшкодування шкоди, спричиненої майну власника, а не на отримання компенсації на випадок неможливості здійснення окремих правомочностей відносно майна. Колегія суддів звертає увагу учасників, що й оцінка збитків здійснена з метою визначення розміру шкоди, спричиненої майну власника: висновок експертно оціночно-будівельного дослідження № 1358/1589 від 28.09.2018, був складений старшим експертом В.М. Шивкою для власника майна, яким позивач не є. Питання розміру збитків, спричинених фактичному володінню майном, в експертному висновку не досліджувалося.
Крім того, навіть якби позивач у вимагав у позові компенсації за неможливість здійснення окремих правомочностей щодо майна, наявність таких прав все одно повинна бути підтверджена належним чином. В цій частині колегія суддів опирається на приписи ст. 3 ЦК України (принцип розумності і добросовісності) і зазначає, що саме позивач несе усі ризики, пов'язані із невчиненням дій, спрямованих на реєстрацію свого статусу як власника того чи іншого майна.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) - без змін.
Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з апеляційним розглядом справи, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем наведено розрахунок судових витрат та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Колегією суддів встановлено, що 08.12.2022 між відповідачем та адвокатом Пістряком М.С. укладено договір № 32/Юо про надання правничої (правової) допомоги.
Вказаним договором, зокрема визначено, що Клієнт (відповідач у даній справі) в порядку та на умовах, визначених договором доручає, а адвокат зобов'язується надати першому правничу (правову) допомогу з приводу захисту прав та охоронюваних законом інтересів клієнта в межах справи № 8/568 (917/977/21) за позовом Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Знамя" до ТОВ "Будівельно - монтажна компанія "Атлант" про стягнення 142700,00 грн. збитків, на стадії апеляційного провадження. Безпосередньо правову допомогу по даному договору надає Пістряк М.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 3297, видане Радою адвокатів Полтавської області 28.01.2020).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що адвокат в межах предмету договору здійснює/проводить/вчиняє дію: аналіз та вивчення матеріалів (документів), переданих клієнтом, що стосується предмету договору; підготовка процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта, а саме складання відзиву на апеляційну скарг, представництво та захист права, свободи та інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді.
Вартість послуг, що надаються адвокатом клієнту в межах цього договору, визначена в п. 3.1. договору у фіксованому розмірі та становить 4000,00 грн. Оплата проводиться в день винесення судом апеляційної інстанції рішення за наслідком розгляду по суті апеляційної скарги.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат надані докази: договір № 32/Юо про надання правничої (правової) допомоги від 08.12.2022, копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії ВІ № 1117569 від 08.12.2022.
Із даних доказів вбачається, що адвокат Пістряк М.С. готував та подавав відзив на апеляційну скаргу.
Отже колегія суддів приходить до висновку, що із досліджених та поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що в рамках даної справи адвокат Пістряк М.С. надавав правову допомогу відповідачу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність відповідачем, відповідно до вимог ст.74 ГПК України, надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника відповідача адвоката Пістряка М.С. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та відповідно до ст. 129 ГПК України покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Крім того, від позивача не заявлено письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС від 03.10.2019 у справі №922/445/19), колегія суду не вбачає підстав перегляду зазначеної відповідачем суми витрат на правову допомогу.
Отже, оскільки відповідач надав суду докази отримання ним правничої допомоги, а даною постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу ДП "ВО "Знамя" залишено без задоволення, то заяву відповідача слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з покладенням на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ДП "ВО "Знамя" на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.2022 у справі № 8/568 (917/977/21) залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, код ЄДРПОУ 14310997) на користь ТОВ "Будівельно - монтажна компанія "Атлант" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 54, кв.21, код ЄДРПОУ 41373279) 4000, 00 грн витрат, понесених на правову допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко