Постанова
Іменем України
29 жовтня 2007 року
Справа № 2-9/8591-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Калінов Олексій Олександрович, довіреність № 207 від 25.09.07, Акціонерний банк "Київська Русь",
відповідача: Ярига Лілія Ісметівна, довіреність б/н від 26.10.07, закрите акціонерне товариство "Бізнес-центр ТТБ",
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку "Київська Русь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Пєтухова Н.С.) від 17 вересня 2007 року у справі №2-9/8591-2007
за позовом Акціонерного банку "Київська Русь" (вул. Хорива, 11а,Київ 30,01030)
до закритого акціонерного товариства "Бізнес-центр ТТБ" (вул. 8 Березня, 3,Феодосія,98100)
про визнання частково недійсними договорів і стягнення 98146,85 грн.
Позивач, Акціонерний банк «Київська Русь», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, закритого акціонерного товариства «Бізнес-Центр ТТБ», про визнання частково недійсним договору про внесення змін до договору від 17.05.99, а саме в п.п. 1.1, п. 1.1.3 Розділу 1 «Предмет договору» договору про внесення змін у договір оренди приміщень від 17.05.99 виключити, що до складу орендованого майна входить: «пожежоохорона сигналізація, система кондиціонування, внутрішнє обладнання приміщень», в п.1.1.2 п.1.1. Розділу 1 «предмет договору», п.п. 5.5., 6.2 Договору про внесення змін до договору, п.1.2 договору, п. 4.3. договору визнати недійсними і виключити з договору та про зобов'язання відповідача відшкодувати вартість меблів, кондиціонерів, пожежоохоронної сигналізації ,перегородок в сумі 45 301 грн., відшкодувати вартість системи водопостачання на загальну суму 1 736 грн, 08 грн., вартість модернізації охоронно-пожежної сигналізації на загальну суму 5 631, 08 грн., вартість ремонту у розмірі 45 478, 25 грн..
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2007 (суддя Пєтухова Н.С.) у справі № 2-9/8591-2007 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерний банк «Київська Русь» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційного подання обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом Автономної Республіки Крим обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, Акціонерний банк «Київська Русь» вважає, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог, тоді як Акціонерним банком «Київська Русь» в процесі розгляду справи було надано більш ніж 70 документів, що підтверджують його право власності на майно, яке відповідач вважає переданим позивачу в оренду, а також інші документи, що містяться в матеріалах справи.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково зазначив, що внесені зміни до договору відповідають нормам права і не порушують інтересів сторін, тоді як вони істотно порушують майнові інтереси Акціонерного банку «Київська Русь», з тих підстав, що шляхом внесення змін до договору оренди приміщень змінений предмет договору, у зв'язку з чим відповідачем незаконно привласнено майно, придбане за кошти Акціонерного банку «Київська Русь» та не належне відповідачеві.
Крим того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення було допущено порушення норм матеріального права, що виразилося у неправильному застосуванні статті 778 Цивільного кодексу України. Так, суд дійшов помилкового висновку відносно того, що орендар має право вимагати від наймодавця відшкодування вартості витрат, пов'язаних з поліпшеннями, які не можна відокремити після припинення договору. При цьому, за твердженням апелянта, у вищезазначеної нормі закону немає вказівки на те, що питання про відшкодування вказаних витрат може бути вирішено тільки після припинення договору.
Також, Акціонерний банк «Київська Русь» зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання договору недійсним у певній частині, суд прийняв до уваги лише частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України і зробив висновок ,що договір у спірній частині, з урахуванням доповнень до нього, укладений з додержанням вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, на думку позивача, безпідставно не застосована частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з хворобою судді Антонової І.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, здійснено заміну судді Антонової І.В. на суддю Прокопанич Г.К..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
19 травня 1999 року між закритим акціонерним товариством «Бізнес-Центр ТТБ» та Акціонерним банком «Київська Русь» було укладено договір оренди не житлових приміщень за адресою: вул.. 8 Березня, 3 ,м. Феодосія.
Договором від 02 серпня 2004 року сторонами внесено зміни до вищевказаного договору від 19 травня 1999 року, зокрема до розділу 1 «Предмет договору» та виклали його у новій редакції, зазначивши, що після реконструкції, ремонту та переобладнання відповідно до плану приміщень до складу орендованого майна для розміщення Феодосійського філіалу Акціонерного банку «Київська Русь» входять: приміщення ,внутрішні інженерні мережі (водопостачання, каналізації, опалення, електропостачання, пожежної сигналізації, кондиціювання, локальної комп'ютерної мережі), внутрішнє обладнання приміщень.
Також внесено зміни до розділу 5 «Строк дії і умови зміни, розірвання договору», зокрема п. 5.5 був викладений у новій редакції, де було зазначено, що договір не підлягає розірванню у односторонньому порядку. Сторони прийняли на себе зобов'язання не передавати свої права за цим договором третім особам, а також не відмовлятися в односторонньому порядку від виконання взятих на себе обов'язків за договором. В розділ 6 «Відповідальність сторін» внесено зміни, п. 6.2 зазначено, що у випадку порушення сторін взятих на себе зобов'язань до цього договору ,сторона, що допустила порушення, відшкодовує інший стороні в повній мірі шкоду, збитки або упущену вигоду, а також сплачує штраф в розмірі 10 % вартості переданого в оренду майну. Сплата штрафу не звільняє від виконання зобов'язань за цим договором.
Договором від 01 лютого 2005 року внесено змини до договору оренди від 19 травня 1999 року, зокрема сторони дійшли згоди щодо зміни пункту 1.2 договору ,виклавши його у наступний редакції: « вартість майна, переданого в оренду, з 01 червня 2005 року становить 1 950 000 гривень». А також внесено зміни до розділу 4 «Взаєморозрахунки», зокрема пунктом 4.3 договору визначено, що розмір орендної плати може змінюватись, за згодою сторін. У випадках зміни діючого законодавства в частині формування орендних послуг, орендна плата переглядається закритим акціонерним товариством «Бізнес-Центр ТТБ» у односторонньому порядку і є обов'язковою для виконання.
Однак, Акціонерний банк «Київська Русь» дійшов висновку, що сторони в договорі від 17 травня 1999 року з урахуванням усіх змін до нього знаходяться в нерівному положенню, що істотно порушує інтереси Феодосійського філіалу Акціонерного банку «Київська Русь», що з'явилось підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного банку «Київська Русь» виходячи з наступного.
Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд вважає неспроможними доводи апелянта щодо недотримання сторонами за договором вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як свідчать матеріали справи, договір в оскаржуваній частині з урахуванням доповнень до нього укладений з додержанням вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.
Також, посилання апелянта на частину 3 статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, судова колегія вважає необґрунтованими з тих підстав, що вказана норма передбачає суду на визнання правочину недійсним, а не його обов'язок.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до здійснених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Статтею 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту ,вимог розумності та справедливості.
У зв'язку з вищевикладеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що як договір оренди від 19.05.99 так і зміни до нього вносились сторонами за взаємною згодою, що спростовує доводи позивача щодо заздалегідь нерівного положення Акціонерного Банку «Київська Русь» у договорі оренди.
Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неправильного застосування статті 778 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Як свідчать матеріали справи, вимог щодо вилучення поліпшень позивачем заявлено не було.
Крим того, відповідно до пункту 3.2 Договору позивач взяв на себе зобов'язання утримувати орендоване приміщення і мережі у ладному стані та при необхідності здійснювати їх ремонт, дотримуватись правил пожежної небезпеки і санітарні норми.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зміни до розділу 1 спірного договору було внесено правомірно.
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктом 6.2. договору від 19 травня 1999 року встановлено, що у випадку порушення сторін взятих на себе зобов'язань до цього договору, сторона, що допустила порушення, відшкодовує інший стороні в повній мірі шкоду, збитки або упущену вигоду, а також сплачує штраф в розмірі 10 % вартості переданого в оренду майну. Сплата штрафу не звільняє від виконання зобов'язань за цим договором.
Таким чином, сторони за вказаним договором оренди дійшли згоди з суттєвих умов договору та вирішили питання щодо настання наслідків невиконання будь-якою з сторін зобов'язань за договором. Вказане положення договору не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та обов'язків сторін.
Крім того, судова колегія вважає, що у частині відшкодування витрат судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що договір не припинив своїй дії.
Перелік викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Київська Русь» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2007 року у справі № 2-9/8591-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді